Дзвінка Калинець-Мамчур повідомила про порядок прощання з батьком, Ігорем Калинцем, і порядок його похорону яко почесного громадянина міста Львова.
Нині, у понеділок 30-го червня, о 19:00 відбудеться парастас і прощання в Архикатедральному соборі святого Юра (Святоюрська площа, 5).
Завтра, у вівторок, 1-го липня:
о 12:00 – прощання та чин похорону в Архикатедральному соборі святого Юра (Святоюрська площа, 5),
о 13:30 – загальноміська церемонія прощання біля Ратуші на пл. Ринок,
о 14:00 – поминальне віче та захоронення на Полі почесних поховань Личаківського цвинтаря №67.
Прохання від родини і близьких:
"Ми знаємо, як Ігор Калинець чекав Перемоги і переживав за наших захисників на фронті. Тому просимо зробити те, що зробив би Він: не приносити вінків і квітів на похорон, а гроші перерахувати для ЗСУ на фонд «Львівський лицар»:
Рахунок і картки Волонтерської ініціативи «Львівський Лицар»:
Рахунок: Благодійна організація «ЛЬВІВСЬКИЙ ЛИЦАР» ЄДРПОУ 44890763 IBAN: UA453052990000026009041026111 або ключ/код рахунку: 4246001003921503 Волонтерська картка: 5363542092944454
Пряме посилання на Приват24: https://www.privat24.ua/send/bkpqj
PayPal: lytsar2022@gmail.com
Номер картки МоноБанк: 5375 4112 2120 8288
Або пряме посилання: МоноБанка Львівського Лицара https://send.monobank.ua/jar/AoXZMvyB8"
Ігор Калинець, один із найвизначніших українських поетів, довголітній радянський політв'язень, помер о 14:18 28 червня 2025 року у віці 85 років.
Для Львова Ігор Калинець був почесним громадянином міста, активним в утвердженні його інтелектуальної слави, високого мистецтва, совісті й діяльної пам’яті. У 1960-х брав активну участь в опорядженні могил січового стрілецтва, відшукав і врятував від забуття поховання свого улюбленого поета Богдана-Ігоря Антонича на Янівському цвинтарі, а наприкінці 1980-х в центрі міста влаштував Антоничівські читання, що ознаменували початок бурхливої доби масових мітингів й політичної емансипації.
Наголошуючи, що шістдесятництво завжди було виявом національного опору, а не просто дисиденством, письменник усе життя гостро виступав проти зросійщення, відмовляючись від нагород з рук політиків.
"Творчий геній Ігоря Калинця, його неперевершене вміння мислити короткими образами могли б стати окрасою будь-якої європейської поезії. Для будь-якої післявоєнної літератури він став би не просто класиком, а сучасним класиком. Але його творче зростання припало на десятиліття чергових знущань над українським народом та українською культурою — причому більшість його сучасників на цій самій землі цих знущань просто не хотіли або не могли помітити. А він, із гострим відчуттям світу і несправедливості, не міг їх не помітити.
І так сталося, що біографія Ігоря Калинця — як і Ірини Калинець, та їхня готовність до опору і самопожертви — затінила для нас цей незаперечний поетичний хист. Тим більше, що й віршування його було таким незвичним для сучасників саме тут, у нашому культурному просторі.
А тепер, коли я перечитую ці вірші, ще раз переконуюся, як він випередив свій час — у нашому контексті — і як неймовірно точно він відповідав логіці часу у навколишньому світі. Як він відчув цей світ, навіть не побувавши в ньому.
Тобто людині — завдяки таланту і доброчесності — вдалося випередити своє суспільство двічі: з точки зору розуміння творчого розвитку і з точки зору розуміння того, якою має бути Україна. А всі ми прийшли до цього пізніше. Набагато пізніше — коли вже можна було не боятися ані власних політичних поглядів, ані незнайомого образу у слові".
(Віталій Портников)
