Мов на десер по подїям минувших днїв, маємо интервю — і то не аби-яке, а повне політичних гадок — між кн. Бісмарком а одним з редакторів Neue freie Presse. І дійстно, ми мусїли би чудуватись, єсли би не було такого интервю, бо знаємо, що давний канцлєр став тепер на старість говоруном, котрий всюди, де лиш може, при найменших нагодах — от хоч би згадати прогульку і маніфестацію клюбу вельосіпедистів — нї сїло нї впало валить політичні промови. Чи такі політичні промови можуть мати вплив на політику Европи, се знов друга річ, — а треба лиш признати, що все таки люде мають нагоду поговорити а ґазети написати про се і спокійно вижидати слїдуючої такої енунціяції. Таке саме лучилось і у Відни.
Кн. Бісмарк заявив бажанє, що рад би помістити в N. fr. Presse подяку до населеня Відня за маніфестації — і сейчас поспішив один з редакторів до князя, а свою візиту і розмову poзпoвiв у передовій статьї своєї ґазети.
По вступній хвальбі прикмет кн. Бісмарка, як душевних і тїлесних, — по повтореню кільканацять разів цїлої скалї всїляких лестливих епітетів і ніянсів слова liebenswurdig що-до особи Бісмарка — зачинає редактор розказувати про політичну часть розмови кн. Бісмарка від того:
"У Відни я чув ся дуже добре — зачав кн. Бісмарк. — Именно тїшить мене, що в Австрії більше памятають про сю мою дїяльність, в котрій я міг з Австрією ити і Австрії помагати, анїж про дїяльність, в котрій був приневолений виступати против Австрії. Я ж дїлaв яко муж державний мого краю, провадив політику мого краю, заступав интереси мого краю, а се чейже природне і само з себе розумієсь. Від сего часу зайшла зміна, заключено союз, котрий служить спільним интересам."
"Ваше Сіятельство, ми глядимо нинї на минувше з примиримого погляду исторії, котра зазначує факти, що не дають ся змінити, але я отверто заявляю, що австрійских Нїмцїв сильно вражає, єсли В. Сіятельство"...
Князь перебив: "Єсли уживаю фрази, котра має значінє анті-австрійске. Но бачите, се так. Певно я не маю нїчого против Австрії. Рівнож годї на мій рахунок вписати все те, що напишуть Hamburger Nachrichten. Ся ґазета мала відвагу в тім часї, коли весь світ відпекав ся мене, вступатись за мною і прилучитись до мене. Се-ж було би невдячно, єсли би я сего не узнав. Але писати до ґазет або их редаґувати, на се не маю нї часу, бо мої кореспонденції забирають менї много часу, нї спосібности до такої роботи, нї охоти при моїм пізнім віцї. Я принимаю від часу до часу одного з панів з Гамбурґа, котрий побалакає зі мною про політику, і на тім конець. Годї менї приписувати се все, що стоить в ґазетах під звичайною формою: "Як пише орґан кн. Бісмарка", або "Як доносять зі сторони Бісмарка" і таке подібне. Те саме дотичить Munchener Allgemeine Zeitung і Westdeutsche Zeitung. Мій погляд був такій, що я уважав договор торговельний з Австрією противним нашим рільничим интересам. Се відносить ся ще в більшій мірі до договору з Швайцарією, котрий і для Австрії неконче хосенний, та крім того до договору италійского, для котрого наша управа винограду мусить потерпіти великі жертви. При австрійскім договорі я опирав ся як раз концесіям що-до деяких продуктів промислу. Але не можу робити закиду вашим мужам державним, що они зручно старали ся вихіснувати неміч і хиби наших заступників. Я надто довго занимав ся політикою, щоби не виправдати сего. Я-ж сказав виразно ґр. Кальнокіому, котрому я складав візиту і не застав дома а з котрим я про се при его ревізітї довшій час говорив, що уважаю се цїлком природним, єсли Австрія вихісновує в свою користь неміч і хиби наших представитeлїв. Се обовязком ваших мужів державних і вашого правительства. Я рівнож инакше не робив би, тож і Швайцарія в праві під тим взглядом. А єсли я ставав в оборонї вашого становища, то ще годї з того заключати, мов би я був успособлений против Австрії. Сей результат наступав за-для того, що у нас виступили на перед люде, котрих я перше держав позаду, але вже се все мусїло наступити і змінити ся."
Наша розмова зійшла цїлком на політику і кн. Бісмарк говорив:
"Мій погляд був такій, що ми по 1873 р. досягли всего, чого потребувала до самостійности і приличного истнованя народного. Нїмеччина не може змагати до побільшеня свого простору в нїякім напрямі, чи то до францускої, голяндскої, бельґійскої або россійскої границї. Бо чого нам властиво бажати? Ми ситі, а стан Нїмеччини нагадує менї на один афоризм ґр. Андрашого, котрий сказав: "Корабель Угорщини вже так повний, що дочинити один фунт, чи смітя чи золота, значило би єго затопити." Mи маємо і без того досить не-нїмецких елєментів, а війна се не дрібниця. Я сам був у війнах. Ческа, се меншої ваги, але француска о много важнїйша. Я не жахаюсь потрібної війни а також навіть приличного пораженя. Але що варта війна без цїли і котра, хоч би Господь дав нам успіх, не принесе нїякого хісна? Чи маємо предприняти розбишацкій похід до Poсciї, щоби нагарбати там золота? Мабуть се було би тяжко. Або чи Россія має зробити таке саме в Нїмеччинї? Россія рівнож не може бажати побільшеня свого простору нашим коштом, бо і так не легко прийде до ладу з Нїмцями в балтійских провінціях. Длятого я гадав, заключивши союз з Австрією, що будемо могли підпирати успішнїйше австрійску політику а не втратимо звязи з Россією і будемо могли остати в зносинах з россійскою політикою. Се в интересї австрійскім, бо чого хоче Австрія? Австрія хоче мира, і гадаю, що Австрії вже досить "Босанцїв". Не правда-ж, ви маєте вже досить Босанцїв а не бажаєте нїякого прибільшеня."
"А чи сей стан змінив ся від часу димісії В. Сіятельства?"
Князь відповів дуже енерґічно, звернувши скоро головою: "Так! так!"
"За-для чого?"
"Длятого, що вже не маємо впливу на россійску політику, що ми вже не в такім положеню, дораджувати Россії. Бо яка робота мужа державного? Він мусить добачати небезпечність війни і від того хоронити. Се мoв при стіпль джес (steeple chase). Треба знати, якій терен, на котрім перегонюєсь, чи моклаки, чи тверда почва. Треба знати, чи маєсь силу взяти перешкоду, чи рів не за широкій щоби єго перескочити. Bи розумієте моє порівнанє?"
"Так, але за-для яких фактів настали зміни у відносинах до Россії по димісії В. Сіятельства?"
"Факти отсі: не стало особистого довірія, а тим самим особистого впливу на царя. Я мав за-для довірія, яке менї припало в участи, вплив на россійского амбасадора в Берлинї. В моїй послїдній розмові з россійским царем перед моєю димісією, сказав він менї, вислухавши моїх політичних поглядів: "Так, я вірю вам і маю до вас довіріє, але чи ви певні, що лишитесь при своїм урядї?" Я поглянув зачудований на царя і сказав: "Але я сего цїлком певний, що буду до кіньця житя міністром"; бо я не догадував ся, що наступить зміна, а тим часом царь, як видно з питаня, був вже повідомлений про се, що має наступити. Сего особистого авторітету і довірія не достає доси мому наслїдникови. І тим то, що нема такого чинника, котрий зміг би мати вплив на россійску політику, поясняє ся зміна, котра наступила від часу моєї димісії в політичній ситуації Европи".
"А чи уважаєте сю зміну за погіршенє?"
Кн. Бісмарк цїлком рішучо сказав: "Так! Дрот прорваний, що лучив нac з Россією. Уважаю головною цїлею політики удержанє мира. А з відки се взяти, єсли би ми по щасливій війнї з Россією мали двох сусїдів, котрі все грозили би нам реванжом. Один з заходу і другій зі всходу? Війна з Францією мабуть неминуча. Розходить ся все лиш о то, щоби там найшов ся чоловік, котрий би всипав порошок до води — тут вказав князь на склянку — а она зашуміла би. Се квестія котрої ми мабуть не виминемо з часом. Инакша справа з Россією. Нїмеччина не має Hїякoгo интересу вести війну з Россією і на відворот. Між нами нема нїякої різницї интересів. Mи не маємо нїчого взаїмно нї згадати нї зискати. Рівно-ж Австрія готова до мира, і як раз могли би ми були помагати Австрії, єсли би не був прорваний дрот, що лучив нас з Россією."
"Чи положенє погіршило ся також через політичні факти?"
"Як вже сказано, в першім рядї задля ослабленя впливу нїмецкого на россійску політику. Нїмецкій амбасадор в Петербурзї має тепер менше впливу анїж перед тим. До того приходять ще инші обставини, именно зміна в політицї Прус супротив Поляків. Именовано Поляка архіепископом і дано єму становище, котре в интересї нїмецкои політики належить ся нїмецкому католикови. Правда, що той польскій епископ виголосив в Ельблонзї льокальну бесїду і говорив про нїмецкій нарід лїпше, анїж звичайно буває між Поляками, але все таки ворогованє против Pocciї виразно пробивало ся. Політика супротив Поляків в Познанщинї ослабила довіріє, яке наше правительство мало перше в Россії і зменшила рівно-ж наш вплив."
"А чи В. Сіятельство супротив тих сумнївів що до нїмецкої політики не відчувають потреби взяти назад керму в свої руки?"
"Безь цїли. Я не явив ся сего року в парляментї, не длятого мов-би не здужав, противно. Я не був і перед моєю димисією цїлий рік з Берлинї, був здоровий, а се пізнаю все по тІм, чи можу добре кінно їздити. Я був би в силї, за-для перше придбаного авторітету, тягнути віз в тій самій колії. Політика се не наука, се штука, в котрій вправляєсь досвідом. Але тепер — хто знає, чи я найшов би в Россії давне довіріє, якого зазнавав, ба, хто знає чи і в Австрії? В се послїдне міг би я ще вірити. Я не явив ся в парляментї тому, що будучи там мусїв би заатакувати правительство en visiere ouverte, в певнім взглядї яко шеф опозиції. Се довело би мене до численних противностей особистих. Вправдї я не маю нїякиx особистих зобовязань нї супротив теперішних мужів, нї супротив мого наслїдника. Попалені всї мости. Говорено, щоби зробити мене президентом ради державної. Чому-ж радше не ґенерал-адютантом, таж я ношу уніформ. Тогдї міг би я пІдпирати міністрів против цїсаря або цїсаря против міністрів і була би готова камаріля. Але на таке я не годжу ся, до ceгo бракує менї христіяньскої покори."
"А чи В. Сіятельство закинули плян явитись в парляментї?"
"Hї, cе зависить від обставин."
"А чи не могла би вас приневолити яка внїшна потреба, виступити на політичну сцену?"
"Гадаю, що нї. Се минуло. Хиба тепеpішної політики в тім, що дрот, якій лучив нас з Россією, розірвав ся. Коли раз вступлено на фальшиву дорогу, тoгдї положенє трудне. Безперестанно ходити бічними дорогами і все виминати, се не моя річ. Розумієсь, що не можна зборонити такому старому політикови якх я критики стану вітчини. Я не можу дати відобратя собі ceгo права за послїдні лїта свого житя і я лиш ганив наше правительство, котре не боронило достаточно торговельно-політичної ситуації але не ваше, котре справедливо покористувалось тою ситуацією."
Кн. Бісмарк закінчив свою розмову, вихвалюючи свою популярність у Відни та розказуючи про посїщєнє вистави музично-театральної.
[Дѣло]
25.06.1892