Так судилося, що в цій історії не оминути біблійних паралелей. Ще з раннього дитинства більшість християн добре пам’ятають останній день Ісуса Христа, зокрема й те, як Понтій Пилат ставив на вибір людської маси пропозицію для помилування, а після вибору публіки мив руки. Це було акурат за три дні перед Воскресінням, у Страсну п’ятницю. В сучасному світі традиція помилування якоюсь мірою прив’язана до релігійних свят, але не аж так, як було колись.
Президентська пошта завалена проханнями про помилування Юлії Тимошенко від щонайрізніших суспільних прошарків, а на доважок додалося рішення Європейського суду з прав людини.
Тим часом дбайлива тітка екс-прем’єрки Антоніна Ульяхіна вже привезла своїй племінниці до шпиталю кілька пасок. Аби Юлія Володимирівна («Юля, Юлечка») мала чим накривати великодній стіл. Але, може, паски — то зарано? А що як все-таки помилує?..
Парафіянин Янукович
Моментом істини для Юлії Тимошенко буде Великдень.
Ще з допилатівських часів існувала традиція на Пасху звільняти в’язнів. У сучасній Україні каскад амністій пов'язаний радше з державними, світськими святами. Утім фактор релігійного празника теж іноді додає своєї ваги, тим більше коли президент має себе за щирого християнина, як український Віктор Федорович. Зрештою, навіть Юрія Луценка президент помилував на Благовіщення.
Напередодні Пасхи на адресу Віктора Януковича полилися струмками прохання про помилування: від політиків, закордонних інституцій, правозахисників, жінок, громадських організацій тощо. На останній фазі додалися вже і прохання від предстоятелів українських Церков. Зокрема, клопотання про помилування передали патріархи УПЦ (КП) й УАПЦ, а також глава УГКЦ. В цьому товаристві не вистачало підпису єдиного духівника — патріарха УПЦ Московського патріархату Володимира…
«Церква не втручається у державні справи, але, разом з тим, закликає до прощення, милосердя і любові до ближнього. Переконані, що помилування Юлії Володимирівни Тимошенко та звільнення її від подальшого покарання стане виявом цих Богом заповіданих чеснот», — апелюють до Януковича отці.
Авжеж, Віктор Федорович людина релігійна. Так, грішний — а хто без гріха? — але час від часу відвідує церкву, робить на грудях широкий хрест, допомагає в розбудові храмів (переважно однієї конфесії), і навіть розмістив власну резиденцію десь біля фундаментів зруйнованого Межигірського монастиря. Одне слово, напередодні Великодня такий парафіянин міг би й наважитися на акт милосердя.
Чи виправданий тиск?
Без біблейських аналогій не обійдусь. Даруйте вже, якщо вони пролунають вам богохульно.
Акцептуючи такий виклик — вирішувати долю помилування напередодні Великодня, — Віктор Янукович мимоволі зіштовхується з тим, що його починають міряти зі старою історією про Понтія Пилата. Здається, Вікторові Федоровичу не до смаку тягар таких аналогій. Тим більше, що й Юлія Тимошенко сприймається тут не як Варавва, якщо ви розумієте, до чого я веду…
Навіть якщо відкинути забобонність, то є підозра, що вимогливість публіки, та ще й до конкретної дати, може дратувати Януковича. Згадаймо, як відбувалося помилування Юрія Луценка. Ключовим документом, який формально посприяв у звільненні екс-міністра, було одне-єдине клопотання від уповноваженої з прав людини, яке оформили останньої миті. А визначальними були воля й бажання самого президента. Такої волі зараз — принаймні останніми тижнями — не видно.
Навпаки, комісія при президентові, на відміну від ситуації з Луценком, не знайшла підстав для помилування Юлії Тимошенко. Фактор здоров’я теж не подіяв. Понад те, Міністерство охорони здоров’я виступило з заявою про те, що стан здоров’я Юлії Володимирівни досить добрий для її переведення в колонію. Між рядками так і читається: подякуйте за те, що взагалі годимося панькатися з примхливим пацієнтом...
Страсті за Страсбургом
Європейський суд з прав людини, звісно, далекий від України і так само далекий від того, щоб ухвалювати свої рішення «під свято». Але кон’юнктура для винесення вердикту у справі про арешт Юлії Тимошенко виявилася щонайкращою. Для холодного ума рішення суду — ще один арґумент, аби звільнити лідерку опозиції.
Авжеж, рішення ЄСПЛ не є крапкою у «справі Тимошенко». Воно не стосується до 7-річного вироку, винесеного для Юлії Володимирівни в Україні, а зачіпає лише один епізод скандального процесу — арешт «леді Ю». Європейські судді визначили, що «держава Україна» порушила права Тимошенко під час взяття її під варту. Натомість сам вирок оскаржуватимуть у Євросуді пізніше.
Офіційний Київ зреагував на це рішення, як на жовтневий дощ: не здивувався. Спершу міністр юстиції Олександр Лавринович, а потім і генеральний прокурор Віктор Пшонка заявили про те, що арешт Тимошенко був уможливлений тодішнім Кримінально-процесуальним кодексом. Тепер в Україні новий КПК — вже нема куди виправлятися, навіть якби хотіли. І справедливість торжествує в храмах українського правосуддя.
У високих кабінетах можуть втішати себе чим схочуть. Але рішення Європейського суду має ще й моральні пласти. Дуже слушно висловилася адвокат ЮВТ Валентина Теличенко: і рішення про арешт, і вирок оголошував той самий суддя — Родіон Кірєєв. Тож довіра до судового процесу підірвана, хоч рішення ЄСПЛ стосується лишень до одного епізоду.
Інакше кажучи, все те видовище: сотні бійців «Беркуту» у вузенькому подвір'ї Печерського суду; нестерпно задушлива кімната в самому суді; шарпанина з народними депутатами; тремор Кірєєва; той автозак, який виїжджав у керунку Лук’янівського СІЗО, розрізаючи собою людський натовп, — поставлене під сумнів у головному суді Європи.
Але Партія реґіонів і тут знайшла собі відраду. Народні депутати від ПР втішають себе тим, що Європейський суд «не клюнув» на інші вимоги Юлії Тимошенко — зокрема, не підтвердив катувань над нею і не згадав про те, що вона є жертвою саме політичних нагінок. На сайті ПР є відразу кілька заяв такої спрямованості. Їхня синхронність зазвичай зумовлена тим, що час від часу народні депутати отримують із центрального офісу такі собі «темники», в яких розписано найважливіші події дня й русло, в якому їх доцільно коментувати. Колись автору цих рядків випала нагода на власні очі бачити такий «темник» (щоправда, в партіях до нього застосовують м’якшу характеристику, називаючи способом уніфікації партійної позиції).
Утім порушення статті 5 Конвенції з прав людини (а наступ на цю статтю, «Право на свободу та особисту недоторканність», констатовано і для Луценка, і для Тимошенко) — це вже побічне визнання політичного переслідування. Про це, зокрема, каже правозахисник Євген Захаров. А надто тоді, коли статтю 5 порушено щодо опозиційного політика…
Він ще подумає?
Можна довго сперечатися з позицією, яку вибрали владці щодо рішення ЄСПЛ, але сухий залишок на цій шальці схиляє вагу до того, що Юлію Тимошенко не мають наміру відпускати. Тим самим контекстом є рішення комісії щодо помилування та заяви Державної пенітенціарної служби вкупі з МОЗом.
А з іншого боку, якщо не тепер, то коли?.. В часі збігаються і травневий дедлайн від Єврокомісії, і позитивний досвід з Юрієм Луценком, і рішення Європейського суду, і навіть Великдень. Треба визнати: зараз Юлія Тимошенко найбільше наблизилась до звільнення за всі ці роки. Але вже в понеділок усе може обернутися безнадійно навпаки…
04.05.2013