Мирослава Іваник

Польські вчені з Ряшівського інституту археології зробили сенсаційне відкриття поблизу села Хотинець і, можливо, готуються частково переписати історію цих теренів у часи до нашої ери.

Нова знахідка — велике городище скіфського кола культур — доводить скіфське домінування на частині нинішньої Галичини. Виявлене поселення переписує звичні історичні концепції та засвідчує, що галицькі території були ближчими до Сходу і його впливів, аніж вважали раніше.

 

Територія віднайденого тепер скіфського городища. Знимку надав Z професор Чопек

 

«Масштабні дослідження цієї території лише починаються. Наразі ми зробили розвідкові розкопки: перетин валу і невеликі розкопки на території самого городища», — розповів у коментарі Z ректор Ряшівського університету та керівник досліджень професор Сильвестр Чопек.

 

За його словами, спершу дослідники не були певні у своїх трактування, однак результати аналізів щодо датування знахідок, які прийшли нещодавно, переконали — йдеться про скіфський період. Радіовуглецеве датування решток знайденого на схилі валу деревного вугілля показало, що городище можна віднести до епохи пізньої бронзи — ранньозалізної епохи, тобто VIII ст. до н. е.

 

Знимку надав Z професор Чопек

 

«Знайдені матеріали, зокрема наконечник стріли, ідентичні до матеріалів скіфських культур українського лісостепу. Однак говоримо не про кочівників, а власне про осілі культури. Знахідки максимально схожі до тих, що виявляли над Дніпром чи середнім Дністром. Маємо також ідентичні керамічні матеріали», — коментує Сильвестр Чопек. 

 

Польські археологи планують продовжити дослідження цього року і сподіваються отримати більше інформації про городище та час його існування. Донині на території городища простежується частина великого оборонного валу завширшки близько 30 метрів, який піднімається над територію поверхні приблизно на 3–4 метри. Зробивши фото території з дрона, вчені побачили світле коло — основу колишнього великого городища. Що більше, городище було оточене невеликими поселеннями, які дозволяють говорити про нього як про центр, що був потужним ретранслятором ідей та культури, яка йшла зі Сходу.

 

«То унікальне відкриття. Про існування цього городища ми знали давно, але досі ніхто його не досліджував і не окреслював хронологічно час його існування, — пояснює Сильвестр Чопек. — Воно вирізняється своїми розмірами, адже має понад 400 га. Це дуже велика площа, якщо порівнювати, наприклад, з городищами часів середньовіччя, яких у нас дуже багато».

 

Знимку надав Z професор Чопек

 

 

Частина території колись могутнього і великого городища нині розорена, частина забудована приватними будинками, а частиною пролягає дорога. Однак і те, що залишилося, може надати науковцям чимало інформації.

 

Цьогорічні дослідження, ймовірно, дозволять остаточно внести городище в коло культур скіфського часу. Досі ж у Польщі неодноразово знаходили поодинокі знахідки скіфського періоду, особливо зброю та прикраси, які завжди інтерпретували як імпортні. Після відкриття цього городища історики трактуватимуть це як внутрішнє польське виробництво, а найважливіше — посунуть засяг скіфського панування, визначивши, можливо, крайню північно-західну межу скіфських провінцій у Східній Європі.

 

«Це відкриття змінює наші уявлення про те, що ми знали про городища того часу на території всієї Східної Польщі», — говорить Сильвестр Чопек.

 

Про особливість і важливість такого відкриття говорять також українські науковці. За словами археолога та фахівця з епохи бронзи та раннього заліза Дмитра Павліва, городищ того часу як в Польщі, так і в Україні, особливо Західній, виявлено та досліджено дуже мало. Більшість пам’яток скіфського часу на території України — кургани. Науковці дослідили тисячі таких поховань, частина з яких відома своїми багатствами. Мабуть, найвідомішим із них є курган «Товста могила» у Дніпропетровській області, під час розкопок якого у 1970-х знайшли відому скіфську пектораль.

 

«Коли говоримо про скіфський час, то хронологічно маємо на увазі початок VII і до ІІІ–ІІ століття до н. е. Етнічно окреслити народності того періоду важко», — пояснює Дмитро Павлів.

 

Знаменита пектораль, знайдена в 1970-х у "Товстій могилі"

 

Вчені, котрі займаються тим періодом історії, зазвичай посилаються на Геродота, який описував Скіфію і племена, що там жили. 464 р. до н. е. він вирушив у тривалу подорож, під час якої відвідав і докладно описав Передню Азію, Єгипет, острівну й материкову Грецію, а також північне узбережжя Чорного моря.

 

«Скіфи-хлібороби сіють хліб не для власного вжитку, а на продаж... Ці племена живуть... на захід від Борисфену. На схід від цих скіфів-хліборобів, за річкою Пантікапом, живуть уже скіфи-кочовики, які нічого не сіють і не орють... Ці кочовики на схід займають обшир на чотирнадцять днів дороги. [На південний схід] простягається країна, що називається царською, і скіфи, які в ній живуть, найхоробріші та найчисленніші, і вони вважають інших скіфів своїми невільниками», — писав Геродот про Скіфію.

 

Гребінець — один із вражаючих предметів "золота скіфів", знайденого на території України (курган "Солоха")

 

За словами Дмитра Павліва, «справжні» скіфи були іранського походження, але на нашій території вони не оселялись, а ходили сюди походами. На нашій же території жили інші народи та племена, які зазнали значного впливу скіфської культури, зокрема наслідували їх у зброї, спорядженні для коней, прикрасах тощо. Через це вони отримали назву "коло скіфських культур". У VI–V століттях, за Геродотом, на території сучасної України жили неври, раніше тут були культури фракійського гальштату, які походять з-за Карпат тощо.

 

«Наша територія тим цікава і складна, що вона була контактною зоною. Тут у різні періоди співіснували різні культури, які у поєднаннях та обмінах творили свою самобутність», — каже дослідник.

 

Розкопки, які проводять польські колеги, переконаний Дмитро Павлів, мають непересічну вагу, тим більше, що йдеться не просто про поселення, а про городище, яке існувало тривалий час, мало структуру, функцію, можливо, тут був культурно-релігійний центр, адже на місці розкопок виявили сліди так званого зольника (попелища) — місця, де відбувалися культові обряди.

 

Нове відкриття польських колег, за словами Дмитра Павліва, доводить, що народи не були між собою роз’єднані, натомість існував торговий шлях, через який передавались речі, ідеї, культура.

 

«І той шлях у той час, очевидно, йшов по Дністру, через Прикарпаття», — резюмує дослідник.

 

21.06.2017