Минулого тижня Сенат США підтримав посилення санкцій проти Росії. Це можна вважати однією з найвизначніших перемог українського лобі в Сполучених Штатах. Після того, як закон про санкції підпише президент США, Росії буде ой як не солодко. Хоча болісного удару зазнають і ті європейці, котрі все ще ставлять на енергетичну співпрацю з Кремлем.
Пізно ввечері у середу, 14 червня, переважною більшістю голосів (97 «за» і 2 «проти») Сенат США підтримав прийняття нового пакета санкцій проти Росії. Законопроект, за який проголосували сенатори, передбачає посилення вже чинних санкцій, запроваджених американською владою щодо кількох секторів російської економіки після анексії Криму і початку збройного конфлікту на Донбасі.
Окрім того, відповідно до тексту документа, максимальний термін кредитування російських банків, котрі потрапили під санкції, скоротиться із нинішніх 30 днів до 14-ти, а термін кредитування російських нафтових компаній – до 30 днів із нинішніх 90-та. Це лише для нефахівця видається дрібничкою. Ну, зменшився трохи термін – і що з того? Насправді ж фінансові експерти прогнозують, що таке скорочення може стати фатальним для багатьох російських проектів у енергетичній галузі.
Цим законопроектом США також зобов'язуються забезпечити «надійну допомогу для зміцнення демократичних інститутів і протидії дезінформації в країнах Центральної та Східної Європи».
Але головне, що в документі також є пропозиція застосовувати санкції проти тих, хто допомагає Росії розвивати систему трубопроводів для експорту нафти і газу, а також тих, хто сприяє приватизації російських державних активів, якщо це дозволяє несправедливо збагатитися російським чиновникам. Багато європейських компаній, а також політиків, котрі захищають їхні інтереси, вже зчинили вереск незадоволення цим пунктом.
Репрезентуючи напередодні голосування вказаний законопроект, ініціативна група сенаторів пояснила, що нові санкції стануть реакцією США, зокрема, й на «порушення територіальної цілісності України і Криму». Тож слід сподіватися, що їхнє майбутнє скасування передбачатиме не лише виконання Москвою Мінських угод, а також і деокупацію Криму.
У контексті схвалення законопроекту слід відзначити кілька моментів. Зокрема – єдність, яку продемонстрували сенатори і з Демократичної, і з Республіканської партій. Вона трапляється аж ніяк не часто на Капітолійському пагорбі. Республіканці не лише долучилися до демократів, підтримуючи їхню ініціатива, а й серйозно допомогли її протягнути. Передовсім шанований сенатор-республіканець Майк Крейпо, голова банківського комітету, взяв на себе всі зусилля з переконання своїх колег-однопартійців. Виступаючи на обговоренні документу в Сенаті, Крейпо заявив, що законопроект демонструє «незаперечну впевненість Сполучених Штатів у святості територіальної цілісності й прав людини», а також «рішучості реагувати на кібератаки проти громадян і організацій Сполучених Штатів».
Як вже зазначалося, зі ста сенаторів лише двоє виступили проти: Ренд Пол і Майк Лі – обидвоє республіканці. Утім, свій демарш вони пояснили аж ніяк не добрим ставленням до Путіна, а незгодою з деякими пунктами законопроекту.
Другий момент полягає у роботі проукраїнського лобі в Конгресі. Як виявилося, воно таки є, воно працює – й працює час від часу доволі успішно. Посилити його вплив напередодні ухвалення закону приїхала команда українських парламентарів на чолі з Головою Верховної Ради Андрієм Парубієм. Останній перебував у Сполучених Штатах якраз з 12-го до 15 червня.
Під час візиту між депутатами України і Сполучених Штатів було підписано угоду про співпрацю. «Це важливий документ, який закріпляє і структуризує співпрацю між нашими парламентами. У тексті Меморандуму зазначається, що Україна є “форпостом” захисту західної демократії на тлі російської агресії. Це важливе розуміння й визнання ролі України, яка захищає не тільки свою державність, а й весь вільний світ», – зазначив Парубій. Меморандум детально визначає сфери для міжпарламентського діалогу, в тому числі в питаннях міжнародної політики, безпеки, торгівлі, промисловості, інновацій, інфраструктури, космосу. Також документ охоплює питання співпраці в галузях охорони здоров’я, сільського господарства, природних ресурсів, а також інші напрями.
Водночас, як повідомляють інсайдери з команди Парубія, під час зустрічей з конгресменами мова йшла і про законопроект щодо санкцій, який тоді готували до обговорення в Сенаті. А ще до приїзду української делегації до Вашингтона для обговорення деталей нових санкцій Київ відвідали асистенти тих сенаторів, котрі виступили співавторами законопроекту. Якщо дійсно саме аргументи Парубія якимось чином схилили американських сенаторів проголосувати за санкційний закон, то це вже заслуговує на довічне уславлення нашого парламентського спікера, попри всі його раніші прорахунки.
Чому цей закон є таким важливим для України? Тому що він, зокрема (а можливо – й передовсім), спрямований проти російського газотранспортного мегапроекту Nord Stream 2. З реалізацією цього дітища «Газпрому» Україна остаточно втратить роль головного транзитера російського газу з Росії до Європи. Дорогоцінна українська газотранспортна система перетвориться на купу металобрухту, а Київ позбудеться навіть тих невеликих важелів енергетичного впливу на Москву, якими він ще диспонував.
З цих же мотивів, окрім України, питання недопущення реалізації Nord Stream 2 активно лобіюють і представники країн Центральної та Східної Європи. Адже вони теж ризикують втратити транзитні потужності, а Кремль здобуде шанси посилити економічний вплив у Європі.
Тим часом деякі політики Західної Європи виступили з різкою критикою додаткових санкцій США. Зокрема, своє негативне до них ставлення висловили міністр закордонних справ ФРН Зіґмар Ґабріель і федеральний канцлер Австрії Крістіан Керн. На зустрічі в Берліні в четвер, 15 травня (тобто наступного ж дня після голосування в Сенаті США), Ґабріель і Керн висловили спільну думку, що розширенням списку штрафних заходів проти Росії Вашингтон «дбає про власні економічні інтереси і намагається чинити тиск на європейські компанії».
«Політичні санкції не повинні зачіпати економічних інтересів і загрожувати покаранням компаніям з Німеччини, Австрії та інших європейських країн через те, що вони беруть участь у газових проектах із Росією, таких як Nord Stream 2, або фінансують їх. Це вносить абсолютно новий і дуже негативний квалітет в європейсько-американські відносини… Хто забезпечуватиме наше енергопостачання і як, вирішуємо ми на засадах відкритості й ринкової конкурентності», – йдеться у спільній заяві Ґабріеля і Керна, оприлюдненій після закінчення їхньої зустрічі, яку цитує німецьке видання Der Spiegel.
Водночас той же Der Spiegel, продовжуючи тему, нагадав, що головою ради правління компанії Nord Stream 2 (де «Газпрому» належить 51% акцій) є колишній бундесканцлер Німеччини, однопартієць Ґабріеля (СДПН) Ґергард Шрьодер. Напередодні Ґабріель, Шрьодер і російський президент Володимир Путін зустрілися на марґінесі Міжнародного економічного форуму в Санкт-Петербурзі. Мова на зустрічі передовсім йшла про добудову Nord Stream 2.
Після заяви Керна і Ґабріеля багато експертів звернуло увагу на дивність цього тандему. Адже такі заяви зазвичай роблять політики одного рангу, а тут: міністр Німеччини і канцлер Австрії. Як згодом з’ясувалося, німецька бундесканцлерка Анґела Меркель була не в курсі ініціативи свого міністра. Лише згодом її речник Штеффен Зайберт (Steffen Seibert) повідмив, що Меркель «висловила здивування тим фактом, що при посиленні санкцій проти Росії під удар потрапляє європейська економіка». «Так бути не повинно», – зазначив Зайберт, наголосивши, що економічні інтереси і питання санкцій повинні бути відокремлені один від одного.
У будь-якому разі, ті європейські країни, які мають намір співпрацювати з Росією у газовій сфері, передовсім у проекті Nord Stream 2, вкрай стурбовані рішенням американських сенаторів. А окрім Німеччини й Австрії, це ще Франція, Італія тощо. З одного боку, всі розуміють, що «газпромівський» проект – це подальше надання Кремлю карт-бланш на енергетичний шантаж себе ж, це фінансування російської клептократії, котра тими ж грошима підтримує агресію на Донбасі та війну в Сирії. Зрештою, Nord Stream 2 – це, за великим рахунком, порушення Європейської енергетичної хартії і нехтування інтересами України та домовленостями з нею. Але водночас Nord Stream 2 – це й стабільніше енергопостачання, усунення «українських ризиків», добрі взаємини з Москвою…
Американські сенатори не приховують, що новими санкціями мають на меті вплинути не лише на Росію, а й на країни Унії. А борячись з російськими впливами в Європі, вони таки прямо чи опосередковано просувають американські енергетичні інтереси. Україні ж головне, щоб їм це вдалося. Щоби законопроект успішно пройшов Палату представників, не втративши своїх головних пунктів тиску на Росію. Щоби його не заветував Дональд Трамп, котрий, до речі, теж не в захваті від документа.
20.06.2017