Поміж візами

Нещадний український дзен стверджує: коли довго і вперто сидіти біля річки, то її хвилі таки принесуть і безвіз, і вступ до НАТО, і труп того самого ворога.

Європеїзація тижня

Петро Порошенко принаймні в одному дуже важливому питанні перестав бути базікалом – як Президент України обіцяв, так і сталося – громадяни з біометричними паспортами можуть їхати на захід від Шегинь і Чопа з помітно меншою кількістю проблем.  

Із цього приводу Петро Олексійович побував на Закарпатті, де потішив співвітчизників доброю пам’яттю, коли процитував рядки Михайла Лермонтова про «немиту Росію». На території, про яку майже двісті років тому так негарно казав нащадок шотландських бардів, образилися із приводу того, що Порошенко добре вчився в школі й, напевно, не прогулював уроків російської літератури, а з приводу українського безвізу в росіян стався колективний вивих речовини в черепній коробці.

Публічні люди в РФ примудрялися в одному реченні розповісти, як українців принижуватимуть митники від Варшави до Лісабона, як ті ж українці масово емігрують до Європи «стояти на панелі» та «мити унітази», і завершувалося то традиційним «Крим – наш».

Розумова інвалідність – то проблема мешканців РФ, а на вітчизняних теренах нічого катастрофічного не сталося: черги на митниці не збільшилися, великого переселення народу не сталося, курс євро не змінився.

Самозбереження тижня

Проведення паралелей між сучасними заробітчанами-українцями, які щось будують, видобувають, ремонтують на території країни-окупанта з можливістю займатися мешканцеві СРСР подібною діяльністю в Третьому рейху під час останньої світової війни, – дотепне, але дещо неактуальне. Війна ведеться «гібридна», а отже, і ситуація докорінно відрізняється від того, що коїлося в попередніх війнах. І взагалі, то не війна, а антитерористична операція.  

Приблизно так думали не тільки вест-арбайтери десь у Сургуті чи Гусь-Хрустальному, а й люди при краватках у вітчизняному Кабміні чи Верховній Раді. На четвертому році війни і до одних, і до інших почала доходити абсурдність ситуації. Високі посадові особи заговорили про доцільність введення хоча б візового режиму з Росією.

Окупантів такі наміри українців, делікатно кажучи, збентежили. Міністр іноземних справ РФ Сергій Лавров у своєму вишукано вульгарному стилі пообіцяв у відповідь адекватні заходи, заявивши, що «ковтати і не відповідати взаємністю» Росія не буде. Очевидно, крім шансону, тамтешній дипломат почав слухати гурт «Хамерман знищує віруси» і ознайомився з їхнім хітом «Плюнуть чи ковтать».

Для українців, які ще мають якісь рудименти опінії до сусідів з-за «порєбріка», варто ознайомитися з результатами опитування російського Левада-центру, згідно з яким 50% громадян РФ вважають Україну ворожою державою.

Ініціатива тижня

Ще в минулому тисячолітті Україна підписувала з НАТО якісь документи про особливе партнерство, але тверезі думки про поступ на Захід розбивалися об багатовекторність Леоніда Кучми, масштабний інфантилізм Віктора Ющенка і лайнуватість Віктора Януковича. Тепер справу про натовські перспективи взяв до рук парламент, ухваливши Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (про зовнішньополітичний курс України).

За це рішення проголосували 276 із 357 народних депутатів, зареєстрованих у сесійній залі. Не голосувала в повному складі фракція «Опозиційного блоку».

Цим законом передбачено, що основними принципами зовнішньої політики є поглиблення співпраці з Північноатлантичним альянсом з метою набуття членства в цій організації.

Голова Верховної Ради Андрій Парубій зазначив, що для Росії було важливо, аби Україна не увійшла в НАТО. За його словами, «це певною мірою і призвело до російської агресії», анексії частини української території.

Перший етап загальмованості вітчизняних політиків подолано. Тепер називають 2020 рік як дату максимального зближення, а якщо добре карта ляже, то і як початок вступу України в НАТО. Крім розмов, компетентним посадовим особам варто було б взяти на озброєння досвід Чорногорії, яка і від росіян успішно відкараскалась, і членом Альянсу стала дуже оперативно.

Зустріч тижня

Україна має нового головного адвоката в Європі – на зміну Польщі прийшла Литва. Президент балтійської країни Даля Грибаускайте міцно і абсолютно заслужено зайняла лідерську позицію в рейтингу уподобань українців щодо лідерів закордонних держав, а її візит до Харкова ще більше посилив ці симпатії.

Головне зі сказаного лідером Литви в короткочасній колись столиці УРСР звучало так: «З нашої точки зору, з точки зору НАТО, Європейського Союзу та ОБСЄ, ситуація на східних кордонах погіршується, демонстративна агресивна поведінка досі зберігається. Тому немає жодних умов для послаблення будь-яких санкцій».

Крім того, Грибаускайте нагадала, що США нещодавно продовжили санкції проти РФ, і запевнила: нова адміністрація Дональда Трампа розуміє, що «без миру в Україні не буде миру в Європі та світі». Пасувало б і вітчизняним політикам у своїх виступах, а головне – в діях, не намотувати шмарклі на кулак, а бути конкретними і послідовними.