Gazet-a Lwowska, в нумері за недїлю, 29 н. ст. мая, приносить статью під заг. "Sprawa pisowni ruskiej" з докладним справозданєм из засїданя анкети скликаної для постановленя засад рускої правописи в школах. Статью сю подаємо в повній основі:
"Дня 25 мая с. р. відбуло ся в ц. к. краєвій радї шкільній під проводом віце-презідента тої-ж ради [М. Бобжиньского] засїданє анкети в справі правописи рускої в школах галицких.
В засїданю тім кромі краєвих инспекторів шкільних Ивана Левицкого, Болеслава Барановского і д-ра Северина Днїстряньского взяли участь запрошені радою шкільною пп. о. д-р Омелян Огоновскій професор університету у Львові, д-р Стефан Смаль-Стоцкій професор університету в Чернівцях, о. Алексей Тороньскій, Наталь Вахнянин, Кость Лучаківскій, Иван Верхратскій і Илярій Огоновскій професори ґімназії академічної у Львові, о. Онуфрій Лепкій катехит ґімназії Франц-Іосифа у Львові, Теофіль Грушкевич професор II-ої ґімназії у Львові, Омелян Партицкій учитель мужескої семинарії учительскої у Львові. Також запрошений п. Олександеръ Барвіньскій, учитель тої-ж семинарії, не міг прибути на засїданє зa-для занять посольских у Відни, однак надіслав письмо, в котрім заявляє ся за заведенєм правописи фонетичної.
Засїданє відкрив п. віце-презідент такими словами:
"Нинїшні наші збори присвячені квестії правописи рускої. В крузї, зложенім зі знатоків, було би річію злишною, аби я пригадував цїлу исторію тої квестії, що веде ся від так давна в науковім світлї і в рускім письменстві. Натомість годї менї не зазначити зараз на вступі становища, яке краєва рада шкільна заняла і займає супротив сеї справи.
"Для шкільної власти річ се не байдужна, чи якась правопись, уживана в школї, утрудняє або улекшує науку язика, тож власть шкільна мусить бажати, щоби правопись була як найпростїйша і найлекша, — однак сей взгляд не єсть для неї рішаючим. В справі того рода не може шкільна власть брати иніціятиви і випереджувати письменьства, — не можна наражуватись на те, що школї і молодежи накинесь правопись, а єї не прийме письменьство і література. Длятого краєва рада шкільна приняла для руских шкіл правопись, яку собі в 1848 роцї уложили Русини, і длятого удержує єї в школах доси, хоч ясно здає собі справу з єї недогідности. І супротив частих домагань, виходячих з учительских кругів, щоби сю правопись зробити простїйшою в напрямі фонетичнім, краєва рада шкільна поводилась доси пасивно і майже відпірно, бо не мала поруки, що голоси ті і домаганя суть виразом загалу або бодай переважної більшости освічених верств рускої суспільности.
"І нинїшна анкета не вийшла з иніціятиви краєвої ради шкільної. Причину до неї дало письмо видїлу товариства имени Шевченка у Львові з дня 25 грудня 1891, внесене до міністерства просвіти у Відни, а домагаюче ся заведеня правописи фонетичної. Се письмо Є. Е п. міністер рескриптом з дня 14 сїчня 1892 н-р 129 переслав краєвій радї шкільній, аби здала справу. Рада шкільна, не хотячи забирати в тій справі голосу без поинформованя себе: як на се глядить загал учительства, — вислала до всїх учителїв шкіл середних і семинарій учительскихъ, котрі учать язика руского або удїляють науки в рускім язицї викладовім, запитанє: "чи правопись руску, тепер в школах уживану, уважають за відповідну, чи може узнають зміну єї в напрямі правописи фонетичної за пожадану?" На се питанє дістала рада шкільна ряд опіній, з котрых переконала ся, що 63, т. є. три четвертини учителїв промовляє за введенєм фонетики, а 21, т. є. одна четвертина учителїв заявляєсь за задержанєм правописи дотеперішної.
"Краєва рада шкільна, маючи перед собою голос так переважної части учительства шкіл середних, звернула ся до двох професорів язика і літератури рускої в університетах у Львові і в Чернівцях, до о. д-ра Омеляна Огоновского і до д-ра Стефана Смаля-Стоцкого, з просьбою, щоби заявили свою фахову гадку: чи уважають дотеперішну правопись, уживану в школах наших, за відповідну, чи може узнають за річ властиву змінити єї і в якій мірі. В такім випадку просила рада шкільна о виготовленє і предложенє подрібного проєкту тої зміни.
"Оба пп. професори заявили ся за заведенєм правописи фонетичної, і предложила внесеня, котрі єї подрібно формулують. Внесеня ті годять ся з собою, з виїмкою одної подробицї, і послужать за основу нинїшних наших нарад. Ухвали, які тут западуть, предложить рада шкільна Є. Е. п. міністрови просвіти разом з протоколом засїдань, в котрім гадка кождого з Вас, панове, буде докладно зазначена."
По тій промові приступила анкета до нарад над внесенями і ухвалила их, деякі одноголосно, другі переважною більшостію, ось-якъ:
1. Знак ъ, уживаний по согласних твердих, відкидаєсь, отже треба писати: дуб, хат і т. п.
В словах зложених з прийменниками в, з, над, об, під треба в серединї замість ъ класти ’, щоби в вимові согласна прийменника не зливала ся з слїдуючою самогласною, — н. пр.: в'орати ся, з’явити ся і т. п.
[Ухвалено 10 голосами против 2.]
2. Знак ь писати там, де служить до мягченя согласныхъ, — н. пр. коваль.
Всяке инше ь в окінченю відміни именників і тото, котре повстало зъ занидїня самогласної і, єсть злишне, бо тепер в звукословію не має значіня, — отже писати: муж, кров, дам, пю і т. п.
[Ухвалено 10 голосами против 2.]
З. Йотоване е треба виражати буквою є, — отже писати: житє, здоровє, бє, пє і т. п.
[Ухвалено одноголосно.]
4. Буквы я, є, ю служать до означеня йотованих самогласных ja, je, ju на початку слова, по самогласних і по таких согласних, котрі не можуть мягчитись, — н. пр. ягня, моя, вяну, Жабє, здоровю і т. п.
По таких же согласних, котрі мягчать ся, я, є, ю означають властиво самогласну чисту з попередущим ь, котрым мягчить ся попередуща согласна, — н. пр. зять, знанє, королю і т. п.
[Ухвалено одноголосно.]
5. Для означеня йотованого о писати йо на початку слів і по самогласныхъ, — н. пр. Йосифъ, майоръ і т. п.
[Ухвалено 10 голосами противъ 2.]
По согласних же, котрі мягчать ся, писати ьо — н. пр. сльоза, сього і т. п.
[Ухвалено 11 голосами против 1.]
6. Букву і писати там, де чути чистий звук і, — н. пр. дім, сіль, добрі, імя, іду, — отже і писати там, де попередуща согласна не мягчить ся, н. пр. віра, місто, ніс gen. [носа], мід, тобі і т. п. З того виходить, що знаки ô, ê, ѣ і и̂ усувають ся яко злишні.
[Ухвалено 9 голосами против 3].
7. Йотоване i [ji] треба писати знаком ї [з двома точками] — н. пр. їду [jiдy], мої, поїти, доброї і т. п. Доси писано в таких випадках або ѣ [їду], або и [поити, доброи]. — Того-ж знаку ї уживати також тогдї, коли самогласною і мягчить ся попередуща согласна, — н. пр. лїс [льіс], лїд, в селї, менї, нїс [нести], лїтература. Доси писано в таких випадках або ѣ, або ê [ѣ], а навіть и [і].
[Ухвалено 9 голосами противъ 3 ]
8. Знак и писати там, де чути звук и [польске у] — н. пр. син, риби, добрий, шия, лис, робити, бий. Доси писано в таких словах або ы [сынъ, рыбы] ибо и [лис, робити] або і [бій]. Тепер знак ы усуває ся.
[Ухвалено 11 голосами против 1].
9. Звук g треба виражати знаком ґ — н. пр. ґазда, ґанок і т. п.
[Ухвалено одноголосно]
Наконець ухвалено одноголосно друкувати в книжках шкільныхъ азбуку кирильску зъ відповідними текстами церковно-славяньскими, щоби ученики могли читати молитви і книги літургічні.
***
До сего урядового справозданя из наради анкети в справі реформи рускої правописи додамо де-що від себе.
Поперед всего впадає в очи обєктивність промови віце-презідента краєвої ради шкільної п. М. Бобжиньского. Замарковане ним становище краєвої ради шкільної до справи правописи рускої єсть зовсїм корректне — і можна тілько бажати, щоби взагалї у всїх справах, дотикаючих шкільництва руского, краєва рада шкільна поступала так само обережно і числила ся з опінією загалу Русинів або бодай з переважною більшостію освічених верств суспільности рускої. Нехай у всїх справах руских рішає воля самих Русинів!
Дальше впадає в очи цифрове відношенє руских педаґоґів "за" реформою правописи і "против" реформи. Аж 63 "за", а лиш 21 [четвертина] "против"... Говорено нам, що за реформою правописи рускої в школах заявило ся навіть немало педаґоґів таких, котрих провідники партії т. зв. старої причислюють до своїх і котрі про себе уживають правописи етімольоґічної. Річ ясна, що тілько взгляд на вимоги педаґоґії шкільної спонукали их віддати своє вотум за реформою.
Рівно-ж замітна єсть обставина, що в анкетї о. Онуфрій Лепкій, один из видатнїйших людей сторонництва т. зв. старого, в кількох выпадках голосував за внесенями професорів д-рів Ом. Огоновского і Стоцкого, так що деякі ухвали переходили одноголосно.
Констатуємо ті факти.
Против реформи правописи викликала була львівска "Русская Рада" протести до міністерства просвіти. Однакож протести ті не спинили дальшого ходу справи, очевидно длятого, що в такій справі, як правопись, опінія одного фахового ученого і педаґоґа має вагу більшу, як тисяч [знаком хреста] підписів неписьменних селян або й недоростків школярів та школярок. Таку справу в нїякім народї не рішають непросвічені маси і дїти, а збиранє підписів на протест в такій справі мусїли у Відни узнати за дїло викликане штучно в цїли партійно-політичній. Політика-ж тут не має місця, бо переміни кількох букв руских другими буквами рускими не можна уважати за атентат на азбуку руску. Инше дїло, коли-б хто загадав касувати азбуку руску і заводити чужу до нашого письма, як се було за Голуховского в 1859-ім роцї. Тогдї — инше дїло! Але чи хто з Русинів може гадати, що бодай один педаґоґ рускій з тих 63-х, котрі тепер заявили ся за реформою, не заложив би свого вета?!
Орґан москвофілів "Галицкая Русь" під першим вражінєм ухвал анкети взиває всї общества, институції і корпорації т. зв. старого сторонництва, щоби разом з своїми послами соймовими виїхали під проводом владик в депутації до императора, — а по друге проєктує, щоби тепер поновити протести і слати их вже не до міністра, але просто до самого императора... Очевидно, "Галицкая Русь" єсть тої гадки, що така депутація може осущити ся, та що владики стануть на чолї депутації зложеної з пп. Дїдицких, Павликових, Добрянских, Марковів, Дуд et consortes, — і що петиції до самого императора будуть мати успіх більшій, нїж петиції до міністра просвіти...
Що-до самої реформи правописи, як єї уложила анкета, можна сказати, що она — коли-б міністерство порішило завести єї в школах — значно улекшила би науку руского язика особливо в народних школах.
Вага зміни правописи лежить головно в тім, що замість шістьох знаків на звук і був би лиш один знак, а так само замість трех знаків на звук и був би лиш один. На Українї таку зміну перевело від давна правительство россійске, розпорядивши, що на звук і має ся в друках малоруских ставити букву и, а на звук и букву ы. Прочі-ж букви: і, ѣ, ê, ô, и̂ правительство россійске скасувало уже від лїт кільканацять. Букв: ê, ô, и̂ не знайдете і в "Галицкой Руси", — хоч она за тими буквами має слати депутацію аж до императора...
Дальші зміни вже меншої ваги. Букви ъ уже по части не вживають також в друках в Pocciї і навіть орґан фільольоґів россійских "Филологическій Вѣстник" друкуєсь уже з-давна без ъ. Буква ь в слові "муж" справдї не має змислу і длятого Россіяне пишуть "мужъ". Букву ѣ [jі] заступлено знаком і. Не полишено ѣ длятого, бо оно не єсть знаком на ji, але на je. Ми-ж на je маємо знак є [котрого не вживає "Галицкая Русь" і пише егo замість єго].
Наконець треба піднести з признанєм, що в анкетї не знайшов ся анї один член, котрий би був противний тому, аби в книжках шкільних друкувати також азбуку кирильску і відповідні тексти церковно-славяньскі, аби ученики могли читати і молитвослови та книги церковні. Свідчить се о тім, що реформою правописи нїхто не наміряє обмежати потреби нашої церкви...
[Дѣло]
30.05.1892