Поповнення в родині монструозних чужих цілком оптимістично можна привітати. Сьомий фільм франшизи, «Чужий. Заповіт», виявився адекватний новим уявленням про родовід – м’язистий, не дурний і … не страшний в усіх аспектах. Чудове дитятко!
Патріарх і родоначальник Рідлі-батькович-Скотт народив нове, але використовуючи при цьому генну інженерію та клонування. Більше того, він використав гени фактично лише однієї, першої дитини. Не прийняв до сім’ї байстрюків, народжених від інших батьків: ні «Чужа» Фінчера, ні «Воскресіння» Жене, ні, тим паче, «протистояння» Андерсона. Тільки байстрюка Джеймса Кемерона, «Чужих», поблажливо допущено до столу.
Перезапуск всієї франшизи, здійснений чотири роки тому за допомогою «Прометея», виявив цілий набір «недоопрацьованих» генів. Це підтвердили і кпини критиків, і хор протесту фанатів, і, врешті, голосування квитком масового глядача: скромні касові збори, що ледь-ледь перекрили витрати на величезний бюджет, прокат і рекламу. Первинне продовження, виписане в доволі однозначному фіналі «Прометея», було вирішено робити інакше, і… перезапустити сам перезапуск, перепрошую за тавтологію. Але саме так воно і виглядає – вектор розвитку залишився той самий, з одним лише додатком: «Заповіт» поєднав в собі «Чужого», «Прометея» і кілька ідей з кемеронівських «Чужих». Підозрюю, тепер саме «Заповіт» батько Скотт визначатиме як свого кращого сина, правильного, «арійського» хлопчика, ідеально клонованого представника роду, започаткованого далекого 1979-го року. І буде його повчати: не лізь поперед батька в пекло. Бо, мовляв, це тільки батькові дозволено.
«Чужий. Заповіт» – це чистісінька наука, інженерна конструкція, за обсягом роботи подібна до відбудови поляками Старого міста у Варшаві після того, як столиця Польщі була майже повністю зруйнована під час Другої світової війни. Стару Варшаву відновлювали за ідеєю повернути місту вигляд не довоєнний, а, скоріше, на кшталт старих часів, XVII-го і XVIII-го сторіч. Так само «Заповіт» робився за лекалами двох старих, перших серій франшизи, та новітнього «Прометея» – бо ж він приніс вогонь очищення від скверни НЕскоттівських ідей.
Отже є корабель з місією. Екіпаж спить у гіперсні. Хазяйнує – андроїд. Перший конфлікт: екіпаж прокидається не тоді, коли треба. Перша інтрига: отримання сигналу. Далі – стандартна зміна курсу корабля. Потім – висадка на планету. Друга інтрига: знаходження артефакту. Другий конфлікт: смерть членів команди. Третій: руйнація посадкового модуля. Потім – лірична частина (у даному випадку – всуціль сенсаційна). Фінал – боротьба жінки-героя з монстром. Обманка зі смертю чужого і на останніх кадрах – гачок в наступну серію, подібний скоріше з «Чужих» в «Чужу», ніж з «Чужого» в «Чужих»… Розумійте це як хочете, але – підказка – в цьому є крайня інтрига…
Як вищевикладену структуру робили і наповнювали? Три сценарні групи розібрали дві перші серії франшизи на складові: перша група зайнялися персонажами, кожний з яких виконує конкретну функцію і має відведений час для своєї смерті, друга – розклала по шухлядках деталі, котрі віддавна є ознаками світу «чужих», третя – відзначила маркерами повороти сюжету, що показує вихиляси в конкретний час, а потому зібрала до купи роботу попередніх. Все ніби те саме, як і у всіх решта фільмах, але не так само, бо перезапуск перезапуску вимагав значно більше, ніж простого використання фантазії. Це як розібрати кілька будинків, аби їх навіть не подряпати, а потім зібрати наново, але інакше, вигадливіше і водночас стрункіше!
Бюджет мінімізували за рахунок раніше розробленого концепту і великої частини декорацій та костюмів, турботливо збережених студією 20 CenturyFox після «Прометея». А зйомки перенесли до Австралії та Нової Зеландії, зокрема, в знаменитий Національний парк Фіордленд (знаменитий він ще й тому, що компанія Microsoft використала для заставки своєї системи Window 10 фотографію з озера Квілл, і саме над цим озером пролітає корабель в трейлері до нового фільму Скотта). А ще суттєвіше допомогли виробникам рібейти: Австралія та Нова Зеландія із задоволенням повернули виробникам кошти за зйомки на своїй території в обмін на зображення цієї території в кадрі такого блокбастеру, як «Чужий». Тож «Заповіт» обійшовся на 30-40 мільйонів доларів дешевше, ніж той самий «Прометей».
Для бізнесу це все дуже важливо, а в Голівуді без рахування грошей кіна нема. Інша справа, що для таких, як Скотт, безсумнівно, небожителя і олімпійця, бізнес давно йде у парі з творчістю. Хтось, звісно, може кинути в Скотта каменюкою – мовляв, яка тут творчість в руйнуванні та повторному збиранні будинків, на кшталт конструктора Лего. Та весь наш час є еклектичний, складений з раніше і не нами придуманих складових. Тому тепер вся справа в тому, наскільки у кого «тямущі» руки і багата фантазія, аби зібрати з одного щось інше. А Лего взагалі на цьому побудувала імперію, і тепер діти всього світу сплять і бачать щастя у вигляді конструктору з Данії, де, до слова, існує ціле місто, збудоване з де тальок Лего…
Голлівудське кіно – це теж великий конструктор, а його користувачі – діти різного віку. Тому й «Оскар» дають не за мистецькі якості фільму, а за майстерність, з якою цей фільм «зібраний». А «Чужий. Заповіт» – це справжнє мистецтво зборки. Зборки генів.
І тут важливо знайти правильні порівняння: в чарівному мультику «Суперсімейка» один з роботів, придуманий злим хлопчаком Синдромом, має чудову здібність – вчитися, запам’ятовуючи рухи супротивника і прораховуючи кожний наступний його крок. Черговий «Чужий» побудований на цьому ж принципі. Тобто, гени попередніх серій доповнилися своєю власною мутацією, розвитком. І я вважаю особливим, чудово прорахованим в сюжеті, ходом щодо мутації та розвитку самих ксеноморфів. Бавлячись в бога, андроїд Девід (у виконанні Майкла Фассебендера), вирішив зайнятися євгенікою. І, маючи під рукою сотні спор чужих, вивів новий тип, бездоганний. Чи не камінь це в город людства – черговий від Скотта: монстри, пекельний інструмент для винищення людей, придуманий нашими ж творцями, тепер значно більше нагадують нас самих, принаймні своєю здатністю випрямлятися і виглядати максимально антропоморфно? Чи не камінь в людство було кинуто і з боку Кемерона, який ввів у сценарій Берка (Пола Рейзера), представника компанії, що мріяла зберегти чужих живими, доставити на Землю і використати у вигляді біохімічної зброї?
Наразі чужі набули ще страшнішої, ідеальної форми. Та все – відносне, й ідеальне так само. Тож Скотт пішов далі – він непередбачувано і шокуюче знищив ідеальне. Самих Інженерів! Потім – передбачувано – більшість героїв-людей. І насамкінець, очевидно, головного поганця, якого Девід створив з любов’ю, як спочатку Інженери – людей.
Загалом, новий фільм Скотта можна назвати роботою з виправлення помилок, заповітом про те, що не треба було робити і як зроблене виправити. Головна помилка в основі перезапущеної франшизи – давня: створення Інженерами людей, як частина легенди «Прометея». Але якщо їм не вдалося знищити своє схиблене, на їх думку, поріддя, люди натомість можуть знищити їх. Головна помилка в «Заповіті» – зміна курсу корабля, і висадка на планету, неймовірно красиву (як Нова Зеландія) і незайману, як Земля до її сплюндрування людьми (згадуємо «Втрачений рай» Мільтона). Головний «виправляч помилок», Скотт, вирішив зменшити присутність у фільмі представників інопланетної раси Інженерів, хоча саме до них в попередньому фільмі полетіла головна героїня. Бо опитування показало, що ця лінія відволікає глядача, для якого «Чужі» – це спочатку тріллер, потім фільм-жахів і лише в кінці – наукова-фантастика. Втім, з ідеєю чужих Скотт награвся досхочу, певно, уявляючи себе доктором Моро чи Франкенштейном. То може андроїд – альтер его Скотта? В будь якому разі, саме його Скотт поставив другим після ксеноморфів у списку головних героїв. Бо він – таке собі перехідне між людиною і монстром, гра сценаристів (і Скотта) у концептуальність. Він для людей, як люди для Інженерів – творіння, що вийшло з-під контролю і саме почало творити. Він – мутація, схиблене поріддя, продовження життя і творець того, що життя забирає. Він став чужим для людини, бо перестав сприймати людей єдино цінним.
… У серії, створеній Кемероном, є момент, який випадає з тла кіно, і робить кіно – реальністю. Дівчинка Ньют каже: «А мама розповідала, що монстрів не існує». Існує, Ньют, існує. От тільки їх набагато важче відрізнити від НЕмонстрів, бо у звичайному світі і ті, й інші ходять на двох, їх слина без кислоти і відмінний лише колір душі, а її не видно, на відміну від пазурів та подвійної щелепи чужого.
Рідлі Скотт не даремно поміняв назву першого фільму франшизи із «Зоряного звіра» на «Чужого», правильно зіграв на семантиці слова, одночасно іменника і прикметника. І так само правильно повернув назву в перезапущену франшизу. І загалом правильно зробив, що послухав всіх причетних і непричетних до проекту – фанатів, глядачів та критиків (чи послухав останніх – не впевнений). Доробки, переробки, переписування, перезйомки – це все склалося в перфектний проект, в котрому набагато чіткіше викладено ідею, заявлену в попередньому фільмі. Мінімальна доза страху, як головної емоційної складової жанру кіножахів, вигідно підштовхнула фільм ближче до «напруження» тріллеру й «дієвості» екшена. Хоча – це суб’єктивно. Як і визначення «Заповіту» чудово клонованим дитятком з претензією на мистецтво майстерності, з яким воно «виготовлене». Впевнений у наявності непоодиноких бажань глядачів поцілити в творців помідорами, вказуючи на чисельні моменти, які, як-то кажуть, на голову натягти не можливо. І це не дивно: й ідеальне все відносне, й Хома-невіруючий сидить в генах людських. А в науковому і тим паче фантастичному сам Бог велів сумніватися.
