В послїднім числї нашої часописи згадували ми про заходи румунїзаторскої консисториї около завязаня православного товариства, котре під вигідною покривкою, будьто би виборами до сойму православіє було загрожене, мало-б злучити православних руских панотцїв до румунїзаторскої роботи.
Ми помістили там одну допись та подали до відомости, що сї заходи "Comitetul-a central" на дотичнім соборчику протоєрейства кіцманецкого не конче випали в користь румунїзаторів, бо більшість панотцїв не явила ся на тім соборчику. Тепер довідуємо ся з достовірного жерела, що на соборчику протоєрейства черемошівского, скликанім в тій самій цїли дня 10. (лат. 22.) с. м., панотець з Паньскої Долини Олександер Манастирский в повнім почутю своїх обовязків взглядом православної церкви і руского народа явне запротестував проти румунїзаторских цїлий будучого товариства. Зaдля важности сеї справи для загалу Русинів подаємо на сїм місци сей єго протест в цїлости:
"Всечестне зібранє!
Курендою з дня 26. цьвітня (лат. 8 мая.) с. р. ч. 74, одже зовсїм офіцияльно, скликав нас сюди Впв. о. протоєрей на прозьбу комітету, що завязав ся в Чернївцях з тої причини, що будьто православіє на Буковинї загрожене, і що вже пора нашим православним сьвященникам скріпитись і злучитись в одно православне товариство. Виною загроженя нашого православія мали-б бути минувші вибори до сойму, і тому просить сей комітет кождого з участників, щоби подав протоколярно до відомости, які "Незадоволяючі приключеня стали ся" в кождім виборчім окрузї, бо сї заявленя мають з'ужити ся потому "в дальших розмірах". Се є одже цїль нашого зібраня і — єсли я добре зрозумів — і цїлою будучого товариства. Але я ще не зрозумів докладно, чи тоє товариство буде клерікальним, т. є. чисто церковним, котре мало би стояти на стражи загроженого православія, чи воно буде товариством горожаньским, котре має право занимати ся і сьвітскими річами. Коли буде тоє товариство клерікальним, тогди і я сам яко православний сьвященник прилучаюсь з душею до него і мав би я навіть поставити в нїм кілька важних предложень що-до піднесеня православія, як: запровадженє по селах хорів церковних, товариств тверезости, складок грошевих на украшенє церквей, відчитів праздничних і недїльних з сьвятого письма для народу і пр. Але в такім разї вибори до сойму не можуть бути предметом дебати нї нашого сегоднїшного зібраня нї будучого клєрікального товариства, бо я ще не чував, аби знаходило ся де у сьвітї клєрікальне товариство з такими і сим подібними сьвітскими цїлями, які тут нам поставлені. Коли-ж має бути тоє товариство сьвітским, тогди належать вправдї і вибори до сойму і тим подібні річи до круга єго дїланя, але тогди не має воно нїчого спільного з пасторальними конференциями, нїчого спільного з церквою. Ми тут сьвященники, а яко такі мусїли би паленїти з встиду, єсли би яке сьвітске товариство хотїло опікувати ся нашим загроженим православієм на Буковинї, і дали би єму таку відправу, най би воно інтересувало ся тілько своїми сьвітскими річами, а не церквою, котрої природними і від Бога поставленими сторожами ми єсьмо.
Чи православіє на Буковинї новими виборами до сойму загрожене, над тим питанєм ще слава Богу не треба застановляти ся, бо кождому відомо, що наш нарід в релїґійнім взглядї дуже консервативний і най єму хто знає що там говорить, то він зістаєсь твердо при вірі своїх батьків. Тим менше можна обавляти ся, аби два нововибрані посли-унїяти, пп. Волян і Стоцкий, були в станї перевести руский нарід буковиньский на унїю!! Якої опасности, котра би виходила для православія з виборів, я не виджу; прошу всїх присутних менї пояснити, в чім лежить опасність? Но я приходжу на иншу гадку: що може жителї православні краю Буковини хотїли би сконсолїдувати ся на будуще взглядом виборів соймових, а православні сьвященники хотять до того дати понуку, — а, се би було для нас похвально, що признаємо вже раз потребу, зносити ся з народом; так повинні були правдиві пастирі вже давно дїлати, — але тим переходимо ми вже мимоволї на национальне поле, а тогди має взглядом виборів руский православний сьвященник свою осібну задачу, старати ся о добро руского народу, а румуньский православний сьвященник знов свій осібний обовязок супроти румуньского народу, до котрого він належить. Я почитаю кождого горожанина, котрий старає ся о добро своєї нациї, і тому тїшу ся сердечно, єсли Ромуни-сьвященники наміряють, враз з народом консолїдувати ся на полю виборчім і хотять завязати дотичне товариство в Чернівцях. Великою заслугою є поступованє оо. Іоанна Прокоповича, Захарія Воронки, Ґеорґія Волчиньского і пр., що вони дають до того понуку, бо вони до своєї цїли дійдуть, що їм і желаю з щирого серця. Але нїхто менї тоє не возьме за зле, або буде мене засуджати, єсли я поставлю питанє: чому ми православні рускі сьвященники не мали би также осібно від румуньских стремлїнь з нашим народом консолїдувати ся? Чи ми полїтичні недоростки, аби нами опікували ся одновірцї-Румуни? І з якої причини? Що они нашими одновірцями? Таже ми так вже до тепер поступали, що піддавали ся завше їх першеньству і були послушні та податливі до самої крайности. Нo, і що ми скористали? Получили ми хотяй одного руского посла в соймі добровільно, від коли нам дана Найяснїйшим Монархою конституция? А єсли хто з нас православних сьвященників зачав був самостійно працювати для свого народу так, як наші румуньскі братя за своїм дбають, тогди обвиняли єго зараз, що він лучить ся з унїятами, обавляли ся, що православіє загрожене і пр. я специяльно можу тим гордити ся, що моїм дотеперішним житєм доказав, що понимаю, як жити в мирі і єдности з Румунами, але на се нїколи не пристану, аби нами Русинами опікували ся Нїмцї, Поляки, Вірмени, або і Румуни. Ми повинні самостійно дїлати, скликати народне віче до Кіцманя або до Черновець і вислухати вперед потреби і желаня нашого народу, але з тим я не хочу сказати, що ми збирали би ся ворогувати против румуньского народу, — нї, ми тілько хочем уживати прав, котрих має кождий нарід, а порозумівши ся з нашим народом, можем вибрати мужів довірія, котрі переговорювали би ся з румуньскими проводниками.
Що нарештї дотичить завізваня, аби кождий з нас черновецкому комітетови подав до відомости всї "незадоволяючі приключеня" під час виборів, то се би значило тілько, що скарги подавати нa правительство і єго орґани, а тоє я би Впв оо. не радив, бо наші обставини й так напружені. Єсли би ся і хто знайшов, що має щось подати до відомости, то єму на тоє скажуть, що вибори суть вільні, і ми би були скомпромітовані, а до скомпромітованих я не хочу бути причисленим; тому заявляю, що з своєї сторони і в імени повіреного менї народу не маю жадної скарги до врученя. Дотично нашого сегоднїшного зібраня заявляю одже, що:
1.) Солїдаризую ся з ним і з будучим православним товариством в Чернївцях, єсли воно клєрікальне і єго цїлею дійсно буде: піднесенє православія на Буковинї з виключенєм всїх полїтичних стремлїнь і национальних змагань.
2.) Протестую рішучо против заснованя в Чернівцях на вид клерікального, але в дїйсности сьвітского товариства з полїтичною цїлею, до котрого мали би належати разом православні Русини і Румуни, а то з наведених висше причин".
Се по великім рускім патриотї бл. п. о. Проданї перше рішуче виступленє православного панотця в оборонї прав і чести руского народу. Маємо надїю, що сей красний єго примір розбудить і других Русинів-панотцїв та додасть їм відваги до совістної працї на ниві народній і до неустрашимого виступленя проти всяких негідних і шкідливих замахів румунїзаторских.
[Буковина]
27.05.1892