У своїх спогадах про Івана Франка, надрукованих 1927 р. у збірці "Спомини про Івана Франка", Андрій Чайківський ствердив ось яку ролю Франка у відношенні до себе: "Тоді, як я друкував у фейлетоні "Діла" мої "Спомини з-перед десяти літ", — приїхав я до Львова і зустрінувся на ринку з Іваном Франком. Він розпочав розмову з того: "Я читаю ваші спомини, і мушу признати їм літературну вартість, пишіть далі". Це мене дуже підбадьорило і заохотило і я став писати далі. Опісля я довідався від пок. Олесницького, що на конкурсі "Зорі" не хто інший, лише Франко поставив внесок, щоб мою "Олюньку" поставити на першому місці. І так я завдяки Франкові попав між письменники, як мені було вже поза тридцять пять літ. Коли б я так раніше дав пізнатися Франкові, може був би дотепер зайшов трохи дальше. Між Франком і мною завелися сердешні дружні відносини. Я вважав його за вчителя, звертався до нього за порадами, і він мені ніколи не відмовляв".
"Спомини з-перед десяти літ" Андрія Чайківського друкувались у підвалах останніх чисел "Діла" за 1893 і продовжувались у 1894 р., коли й вийшли окремою відбиткою. Отже зустріч Чайківського з Франком на ринку у Львові була 1894 р. Франко опублікував у тому часі на стор. "Киевской Старины" декілька памяток старого українського письменства й цікавивсь апокрифами, тому і згадав Чайківському про своє зацікавлення старими рукописами, які в першій мірі могли найлегше зберегтися по манастирських бібліотеках. Так можна пояснити те, що 10. травня 1894 р. Чайківський починав свій лист до Франка словами: "Я розвідував між людьми, що знають ближче Краснопущу щодо тамошньої бібліотеки манастирської". Чайківський довідався, що в ній є дійсно гарні речі, і запропонував Франкові приїхати до Бережан при кінці травня, доконче в четвер, бо в нього, як адвоката, тоді було найбільше вільного часу.
Четвер при кінці місяця припав на 24. травня. У своїх спогадах Чайківський оповів про приїзд Франка до Бережан таке: "Приїхав до мене Франко в гості. Таких гарних днів у моєму житті мало. Чого я тоді від Франка не почув, чого не навчився. А він умів так любо, ядеро говорити, що не пропустиш ніодного словечка. Ми оглянули замкову історичну каплицю Сінявських у Бережанах і вибралися до Краснопущі... Підчас його побуту в мене ми багато переговорили і я мав нагоду пізнати його велику щиру душу, його незломний твердий характер. Я його подивляв".
В Бережанах брали за зле Чайківському, що він не дав знати ширшому загалові про приїзд Франка. Дня 19 червня 1894 р. Чайківський писав до Франка, що в Бережанщині він має симпатію "між людьми обох партій", себто народовецької і москвофільської. Один громадянин із останньої партії висловив своє невдоволення перед Чайківським словами: "Ми ж усі прецінь цього чоловіка дуже високо цінимо і поважаємо". Навівши ці слова, Чайківський додавав від себе: "Думаю, що ті слова не будуть Вам не милі тим більше, що це поважання придбали собі не грішми або щастям, лише гіркими злиднями і невсипущою працею. Кoли будете ласкаві заглянути іще коли в наш кут, тоді зробимо трохи інакше та так іменно, щоб ширший кружок людей про це знав".
Користуючись тим, що Франко був членом редакції "Kuriera Lwowsk-oгo", Чайківський післав йому 15 липня 1894 р. з листом свій допис до названої газети про бережанські справи. Дня 12. січня 1895 р. Чайківський привітав Франка з новим роком, мотивуючи спізнений лист тим, що щойно тепер міг вислати 4 ґульдени боргу за книжки і 2.50 ґульд. на "Життє і Слово", і далі, між іншим, повідомляв, що закупив коні й екіпаж, і малював таку перспективу зустрічі з Франком: "От дасть Бог літо. Ви собі виберете якийсь хороший день, напишете до мене: тоді й тоді давай коні до Зарваниці, ну-та й забравши сімю, приїдете на часок сюди в гості. Вам, правда, не буде вже що показати і хіба Краснопущою не дасте заманитися, але Ваша пані може тут дещо побачити, бодай зелену околицю. За той час зробимо кілька прогульок, — а коли до Зарваниці дорога не буде Вас багато стояти, то можна вибратися. Я опять роблю це предложення з чистого еґоїзму, бо я не можу забути тих приємних, милих хвилин, котрі в Вашім товаристві минувшого літа перебув, та й бажав би собі, щоб це щороку повторялося". Чайківський питав Франка, які надії він мав на катедру по Омелянові Огоновському, щиро бажаючи йому отримати її. В дописці до листа Чайківський писав: "Я хотів би конче мати Ваші всі писання в цілості, а дотепер не маю, хіба "В поті чола". Отож прошу мені їх прислати в звичайній оправі так, як Ваші бібліотечні книжки оправлені". Далі прохав прислати йому один примірник "Nеdznikow" Віктора Гюґо.
(Далі буде)
[Краківські вісті, 23.05.1942]
23.05.1942