Нові рядки Івана Франка про російську літературу

 

Початок статті о. д-ра Г. Костельника "Бог предвічний" у різдвяному числі "Краківських Biстей" і вислів проф. В. Сімовича про безсмертність коляди своїм укладом у спогаді про "Бурсацький Йордан" у йорданському числі "Вістей" пригадали мені слова Івана Франка про неї, наведені в заголовку з його розвідки п. з. "Наші коляди", заданої 1890 р. передруком із фейлетонів "Діла".  

  В Hижній Сироватці, Сумського повіту, записано казку з таким початком:   "Жив собі чоловік, а в нього було три сини; найменший був дурний. От, як умирав батько, та й сказав своїм синам, щоб вони кожні різдвяні святки посилали йому вечерю. Прийшла черга найстаршому братові нести вечерю; він узяв цеглину, води та й пішов. Приходить на могилу та й каже:   — Тату, вставай, їж вечерю!  

  Львів, 5 січня.   Автор передовиці "Діла" №145 з 1883 р. (4 січня 1834) стверджував, що "Народня Торгівля" це був "перший більше рішучий і поважний крок наш на економічному полі". В короткій цій передовиці підкреслено також, що "економічне наше двигнення — це одна з перших головних задач наших. В боротьбі нашій народній проти чужих елементів, що залили наш край, не вийшли б ми переможно без створення економічної противаги питомої-народньої".  

 

У часі першої світової війни приготовляв Іван Франко низку своїх недрукованих перекладів із чужих літератур до видання. Туди мало увійти також: "Із Пісні про Нібелюнґів" Франка, як свідчить ось яка примітка перекладача: "Знайомий іще з ґімназіяльних часів зі старонімецькою рицарською епопеєю "Dаs Nіbеlungenlied", я не раз пробував перекладати дещо з неї на нашу мову. Ті проби з літами розгубилися, та в р.

  В липні минає 32 роки від траґічної смерти студ. Адама Коцка у львівському університеті в 1910 р. У звязку із довготривалою боротьбою українських студентів за український університет у Львові — поміщуємо недрукований лист І. Франка в цій справі без ніяких мовних змін. Прим. Ред.  

У своїх спогадах про Івана Франка, надрукованих 1927 р. у збірці "Спомини про Івана Франка", Андрій Чайківський ствердив ось яку ролю Франка у відношенні до себе: "Тоді, як я друкував у фейлетоні "Діла" мої "Спомини з-перед десяти літ", — приїхав я до Львова і зустрінувся на ринку з Іваном Франком. Він розпочав розмову з того: "Я читаю ваші спомини, і мушу признати їм літературну вартість, пишіть далі". Це мене дуже підбадьорило і заохотило і я став писати далі. Опісля я довідався від пок.