14 травня 2017 року пішов з життя один із керівників повстання в норильських таборах 1953 року – фотограф-поетист, "український Ганді" Євген Грицяк.
Про це пише газета "День", покликаючись на режисера, автора циклу фільмів "Загадка Норильського повстання" Михайла Ткачука.
Інформацію про смерть Грицяка підтвердив і директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. "Відійшов у вічність незламний українець Євген Грицяк, один із керівників Норильського повстання, що зруйнувало ГУЛАГ", – написав В'ятрович на своїй сторінці у Facebook.
Євген Степанович Грицяк народився 9 серпня 1926 року в с. Стецева на Снятинщині.
У період німецької окупації вчився в торговельній школі у Снятині, долучився до Юнацтва ОУН, нагадує "Історична правда".
У липні 1944 року мобілізований до Червоної армії, воював у 265-й штрафній роті 140-ї стрілецької дивізії на 4-му Українському фронті, дістав тяжке поранення. З березня 1945 року служив у 31-й автороті 295-го стрілецького полку 183-ї Харківської стрілецької дивізії.
За те, що Грицяк при відбитті контратаки противника біля села Вишковіце в Польщі 1 травня 1945 року знищив двох ворожих солдатів, 12 червня 1945 року його нагородили медаллю "За відвагу". За два місяці здобув медаль "За перемогу над Німеччиною".
Незважаючи на заслуги Грицяка, радянська влада, довідавшись про його участь в ОУН, 1949 року організувала арешт. 12 грудня 1949-го Грицяка засудили до смертної кари, яку замінили на 25 років концтаборів ГУЛАГу.
Покарання відбував у Джезказгані (Казахстан), Норильську, Владімірському централі, Іркутську, Мордовії. Скрізь активно боровся за права в’язнів і протистояв сваволі табірної адміністрації.
У ГУЛАГу познайомився з відомими політв’язнями Михайлом Сорокою, Данилом Шумуком, Юрієм Шухевичем, Володимиром Горбовим та іншими.
Після акцій спротиву в Караганді Грицяка перевели в 4-те відділення Гірського табору (ГорЛАГ) у Норильську, що в РРФСР за Полярним колом. Там Грицяк став одним із п’яти керівників Норильського повстання (26 травня – 4 серпня 1953 року). У повстанні взяло участь від 16 до 20 тис. в’язнів ГорЛАГу і НорильЛАГу.
Саме Грицяк передавав вимоги повстанців членам комісії з Москви 6 червня 1953 р. Вимоги було задоволено лише частково, а в серпні після масового розстрілу в’язнів 3-ї зони (56 загиблих) повстання зазнало поразки. Грицяка ув’язнили у тюрмі Норильська, згодом – Владимира.
Норильське повстання поруч із повстаннями у Воркуті (РєчЛАГ) та Кенгірі (СтепЛАГ) змусило адміністрацію ГУЛАГу здійснити чимало поступок в’язням та почати амністію політичним. Це був початок ліквідації системи радянських концтаборів.
1956 року постановою Комісії президії Верховної Ради СРСР Грицяка звільнили з ув’язнення. З 1958 року жив у Караганді (Казахстан) через заборону проживати в Західній Україні.
28 січня 1959 року – другий арешт за звинуваченнями у створенні осередку ОУН у Вінниці та в керівництві Норильським повстанням. Євгена Грицяка відправили досиджувати попередній вирок у 25 років.
Під час другого терміну Грицяку, очевидно, підкидали щось до їжі, під впливом чого він дуже підупав. "Я з кожним днем дуже ослабав. Виходив на прогулку, то вже не міг ходити… Такий був хворий, що в мене все боліло. Усе тіло. Не було ні одного органу здорового. Мені від бараку до їдальні треба було пройти 30 метрів, то була проблема", – сказав Грицяк в інтерв’ю з Олегом Криштопою. Лікарі вважали його стан безнадійним. Тоді хтось підкинув Грицякові книжку 1914 року про дихання індійських йогів. Він насилу переписав її і взявся освоювати пранаяму – та так, що через два місяці занять повернув собі менш-більш нормальний фізичний стан (читайте детальніше у публікації Z: Євген Грицяк: Штрихи до біографії).
Завдяки листам на адресу Військової колегії Верховного суду СРСР, у яких він відкинув усі звинувачення, Грицяка в 1964 році звільнили через необґрунтованість звинувачення. Подавав заяви на дозвіл емігрувати, за що його цькували в пресі. Зазнав переслідувань КДБ та погроз новим арештом, оскільки 12 лютого 1977 року Грицяк підписав заяву на підтримку "Хартії-77".
Совєцькі спецоргани продовжували стежити за Грицяком, хоча єдиний його "злочин", здійснений у 70–80-х роках, – книжка "Короткий запис спогадів. Норильське повстання", видана 1980 року в Америці мовою оригіналу, та пізніше – в англійському перекладі. Ця річ він створював в умовах ретельної конспірації, автор частинами передавав машинопис сусідам, в яких КДБісти не проводили обшуків, а потім через художника Опанаса Заливаху текст потрапив до директора видавництва "Смолоскип" Осипа Зінкевича. Відчувши загрозу третього терміну ув’язнення, Євген Грицяк не став ховати голову в пісок, ані посипати її попелом, а з властивими йому відвертістю й аргументованістю написав петицію до Брежнєва, свого фронтового "товариша". У листі методично звучить запитання: чому Брежнєва за закордонну публікацію спогадів вихваляють, а йому, Грицякові, погрожують впаяти третій, і останній, термін?
Пан Грицяк мешкав у селі Устя Івано-Франківської області. Кавалер орденів "За мужність" ІІІ-го і І-го ступенів, нагороджений медаллю "25 років незалежності України". Захоплювався Революцією гідності, котра розвивалася за принципами ненасильницького спротиву і поклала край залежності від Росії.
Переклав з англійської мови "Повну ілюстровану книгу йоги".
14.05.2017