За автономію України. — Проти деклярації варшавської Державної Ради.
Відень, 9. мая 1917.
(Ф. К.) Київські часописи з описом загально-українського з'їзду ще сюди не наспіли, і тому будуть цікаві вісти, які приносять про з'їзд російські часописи.
"Утро Россіи" з 20. (7.) цвітня в телєґрамі з Київа з попередного дня доносить:
В купецькім зібраню відкрив ся український національний з'їзд. Зареєстровано над 1000 делєґатів і богато гостий. Настрій дуже радісний. На місцях президії "Центральна Рада". З'їзд відкрив проф. Грушевський, що привитав зібраних, а в їх числї салдатів Українцїв, делєґатів петроградських полків, що перші піднесли стяг революції. Предсїдатєлем, на предложенє проф. Грушевського, вибрано представника чорногорських козаків Ерастова, товаришами — делєґатів петроградських полків Авдієнка і Гарбара. Президію доповнено представниками селянства, робітників, духовенства і інтелїґенції. На предложенє селянина делєґата ушановано память борцїв, що впали за волю України. Присутні відспівали "Заповіт" Шевченка.
"Руское Слово" з 20. (7.) цвітня зазначує, що загально-український національний конґрес се немов завершенє ряду українських з'їздів в Київі. Подає також цїкаву подробицю, що селяни, які явили ся на з'їздї побіч інтелїґенції, прибули на з'їзд пішки. Цїкава також вістка, що на з'їзд вислали делєґатів петроградські полки, які дали почин революції. Сих делєґатів серед бурливих оплесків закликано заняти місця в президії. Вибраний в склад президії матрос чорноморської фльоти Пімененко зложив заяву про готовість Українцїв матросів активно боронити волї України.
"Утро Росії" з 22 (9.) цвітня під датою попередного дня доносить з Київа:
Небувалий зрив ентузіязму серед учасників українського конґресу викликав прапор з портретом Шевченка, урочисто внесений до мешканя, де відбуваєть ся конґрес. Один з учасників конґресу ставить предложенє, приняте гучними оплесками, скасувати памятник Миколи І. перед унїверситетом, а на тім місци, де стоїть фіґура ката Шевченка, поставити памятник поетови.
В сіонїстичних кругах росте переконанє, що Жиди повинні піддержати національні змаганя Українцїв.
Присутний на українськім конґресї артїльний батько Микола Левитський
протестує проти жадань Поляків,
які думають, що є Польща і Московщина, а нема України. Україна не часть Польщі. Поляки орґанїзують свої полки, але не посилають їх на фронт, а держать їх тут, дожидаючи комплїкацій на Українї. Бесїдник пригадує ту частину останньої деклярації польської Державної Ради, де говориться про землю змішаним польським населенєм, що тяжить до Польщі. — Ми знаємо, про які землї говорить ся — говорить Левитський — але руки геть!
З рефератів цїкавий реферат Садовського про територію будучої автономної України. Західною границею України повинна бути люблинська і городненська ґубернїя, південно східною Кубань, північною Припять, полудневою Азовське і Чорне море, але без полудневого Криму. Вся територія займає простір 513.000 квадратових верств, нинї на нїй 30 мілїонів людий. Українцї творять 75 прц. мешканцїв.
"Русское Слово" з 22. (9.) цвітня доносить з Київа:
Дїлова частина другого дня конґресу посвячена головно рефератам про питанє про автономію. Велика більшість бесїдників зазначує, що теоретичні питаня автономії мало цїкавлять їх. Треба конче говорити про практичне здїйсненє негайної автономії, щоб всеросійські установчі збори мали справу не з абстрактним питанєм про автономію України, a з довершеним фактом. Деякі бесїдники старають ся говорити про самостійність України, але їх голоси тонуть в загальній масї сторонників автономії в будучій федеративній російській республицї.
До змісту реферату Садовського додамо тут ось що: Деякі бесїдники думали, що треба ще більше розширити границї будучої Україи. З окрема ті бесїдники, наставали на необхідности прилучити до України полудневий берег Криму.
На вечірнім засїданю конґресу прийнято такі резолюції:
1) Український національний з'їзд признаючи російським установчим зборам право санкції нового державного порядку в Росії, а також автономії України і федеративної будови російської республики, думає одначе, що до часу російських установчих зборів сторонники нового порядку на Українї не можуть лишати ся пасивними, але в згодї з меншими народностями повинні творити невідложно основи її автономного житя. Ідучи на стрічу бажаням тимчасового правительства в справі орґанїзації обєднаня громадських сил, з'їзд признає невідложною потребою орґанїзацію краєвої ради з представників українських земель, міст, національностий і суспільних верств, інїціятиву якої повинна взяти Українська Центральна Рада.
2) Український з'їзд, признаючи право всїх націй на полїтичне самоозначенє, думає, що межі між державами треба установити зґідно з волею пограничного населеня, що для забезпеченя сього конче потрібно, щоб допущено на мирову конференцію крім представників воюючих держав також представників тих народів, на території котрих ведеть ся війна, в тім числї і Українцїв.
Ухвали київського кооперативного зїзду.
"Кіевская Мысль" в ч. 77 з 31. (18.) марта доносить:
Київський ґубернський кооперативний зїзд, що закінчив ся, прийняв широку резолюцію з рядом постанов, з яких зазначимо отсї:
Піддержувати всїма силами нове правительство й закликувати всї інституції до укріпленя нового устрою і забезпеченя суспільного порядку та спокою на селї. Признаючи, що розгром нашої армії і побіда Нїмцїв приведе в першу чергу до зруйнованя та спустошеня нашого краю, як найблизшого фронту, та знищить для всеї країни осягненє народної волї, — зїзд уважає святим обовязком усїх горожан прикликувати всї інституції до забезпеченя армії хлїбом і всїм необхідним.
Зїзд признає необхідним, аби власти — з гори до низу — вибирав сам нарід. Тому зїзд думає, що тільки демократично федеративна республика в Росії з національно-територіяльною автономією України, з забезпеченєм прав національних меншостей забезпечить права народу.
Переходячи до питаня про орґанїзацію нової народної власти на місцях, зїзд постановив негайно скликати в кождїм селї народні збори всїх мешканцїв даного села для вибору сїльських комітетів, у руки котрих переходить вся власть у селї. В кождій волости творить ся волосна рада з представників сїльських комітетів. На сю раду переходить вся власть у волости, причім давні галузи, котрими завідували до сього часу старости й старшини, переходять у руки волосних рад й сїльських комітетів. У кождім повітї творить ся повітова рада з представників волосних і міських комітетів, пропорціонально до числа населеня (Київ видїлюєть ся в осібну одиницю). Повітова рада управляє цїлим повітом. Члени повітової ради входять у число гласних повітового земського зібраня, після чого мають відбути ся нові вибори членів земської управи.
Теперішню полїцію (стражників, урядників, приставів, ісправників і ин.) заступаєть ся народною мілїцією, котрою розпоряджають ся сїльські, волосні й повітові комітети. Поліційні урядники, належні до війскової служби, зголошують ся до війскових начальників. Негайно касуєть ся мирових посередників і земських начальників.
Українську мову треба негайно увести в школї, судї, у всїх суспільних і державних інституціях. Зїзд закликує священиків виголошувати проповіди в українській мові.
Вкінцї кооперативний зїзд постановив звернути ся до правительства з просьбою, щоб усї засланцї й вивезені з Галичини люди, серед котрих є богато заслужених дїячів на полї просвіти й кооперації, дістали право й можливість негайно виїхати за границю або вибрати собі місце житя по рекомендації місцевих національних орґанїзацій.
Українські з'їзди у Київі.
"Кіевская Мысль" з 2. (15) цвітня доносить. У Київі перед скликанєм українського національного конґресу, а також підчас конґресу, відбудуть ся такі з'їзди і збори: 3., 4. і 5. цвітня конференція української с.-д. робітничої партії, 4. цвітня збори тов. "Просвіта", 4 і 5. цвітня установчі збори українських соціялїстів революціонерів, 5. цвітня з'їзд народнїх учителів та професорів середних і вищих шкіл, 6. і 7. цвітня збори орґанїзаційного комітету Українського Селянського Союза, 6. цвітня збори укр. технїчного і аґрономічного тов. "Праця", 8. і 9. цвітня з'їзд делєґатів кооперативних союзів на Українї, 6., 7. і 8. цвітня український національний конґрес. Головна українська студентська рада міста Київа скликує на 20. цвітня конференцію орґанїзованого укр. студентства. Кожде унїверситетське місто висилає делєґатів пропорцїонально до числа орґанізованого студентства, рахуючи одного делєґата на 50.
При українській Центральній Радї у Київі основано "селянське бюро", яке скликує на 6. і 7. цвітня перший з'їзд селянських дїячів для вибору орґанїзаційного комітету. Цїлю сего комітету буде скликанє загально-українського з'їзду повновластників від селян, котрі належать до Укр. Селянського Союза. До участи в зборах орґанїзаційного комітету запрошуєть ся відомих дїячів селян з ріжних сторін України.
Органїзаційна комісія, що займаєть ся уладженєм українських з'їздів, звертаєть ся до студентів, курсисток і учеників середних шкіл Українцїв з закликом, щоб взяли участь у працях комісії.
Деклярація української народної партії.
"Русское Слово" з 13. (26) цвітня доносить з Київа:
Місцеві часописи подають проґраму української народної партії, основаної 15 лїт тому назад. Недавно відбула вона перший з'їзд і оголосила деклярацію з такими заявами:
Український нарід повинен бути рівноуправненим серед свобідних народів світа. Се наше перше і останнє слово.
Російське поступове громадянство — говорить ся далї в деклярації — було все прихильне до інтересів польського народа і відносилось байдуже, деколи без співчутя, а то й ворожо до жадань українського народу. Польському народови обіцяно мову і незалежність, а щодо українського не згадано навіть про автономію. В російській державі не повинно бути націй державних і недержавних. Російська держава повинна бути свобідною, дружною спілкою свобідних народів. Вона повинна бути перебудована на федеративних основах. Щоби здобути собі довірє українського народа і недержавних націй Росії, повинно тимчасове правительство безпроволочно виступити з декларацією, обіцюючою українському народови і иншим недержавним націям ті свободи, які проголошено польському народови.
Доконче треба зараз творити українські лєґїони на всїй Українї.
В кінци предкладаєть ся бльок всїх поступових українських партій.
[Дїло]
12.05.1917