Мирослава Іваник

 

Столітні трансформаторні підстанції, унікальне досі чинне обладнання фірми Siemens початку минулого століття і навіть комунікаційні шафи можуть незабаром стати у Львові експонатами просто неба. Вони будуть частиною нового музею електрифікації міста. Приватний музей створюють на базі ПрАТ «Львівобленерго» з великими амбіціями – стати схожими на найкращі технічні музеї Європи. Унікальність львівського буде у тому, що, окрім сталої експозиції в одному приміщенні, його експонатами стане нині робоче обладнання, яке вже саме є частиною історії електрифікації Львова.

 

Перша загальноміська електростанція на вул. Сахарова, збудована у 1894 році

 

«Ми звикли сьогодні, що натискаємо кнопку – і маємо це диво, яке називаємо електрикою. Але ще 140 років тому ніхто не знав, що це таке. Наприкінці 1870-х років Сіменс, Тесла й Едісон дали людству все, що потрібно, аби користуватись електроенергією. А вже у 1890 році у Львові були локальні маленькі електростанції», – розповідає дослідник історії електрифікації Львова Андрій Крижанівський.

 

Експерти кажуть, нині мало-хто задумується, що ще 150 років тому місто мало цілком інший вигляд і кардинально змінилось після того, як у ньому з’явилась електроенергія. Першими електростанціями у Львові були маленькі приватні електростанції, які використовували для освітлення окремих будинків. Лише потому з’явилась загальноміська мережа.

 

Друга загальноміська електростанція на вул. Козельницькій, збудована у 1909 році (тепер Львівська ТЕЦ-1)

 

«Певною мірою появі загальноміської електрики у Львові передував випадок, – з інтригою у голосі розповідає Андрій Крижанівський. – 1894 року мала бути у місті велика Крайова виставка. За два роки до того почались перемовини з власником кінного трамвая, аби продовжити маршрут до Стрийського парку і мати змогу перевозити велику кількість людей. Але власник сказав, що він не будуватиме туди колії, бо після виставки маршрут стане збитковим. А у 1891 році відкрили першу кафедру електротехніки у "Львівській політехніці" і призначили туди молодого й амбітного Романа Дзєсьлєвського. Почувши, що кінний трамвай відмовився, він запропонував магістрату електричний трамвай. На той час такий уже існував у Берліні, Празі і якраз будувався у Будапешті. На подив, міська рада швидко погодилась. Зовсім скоро на Сахарова збудували електростанцію і димову трубу – на місці нинішнього депо. Конкурс на будівництво виграла фірма Siemens – і до 1894 року у Львові був електричний трамвай. Так з’явились міські електромережі у Львові, до яких потім під'єднали будинки. 1900-го до них підключили оперний театр, і тоді, 4 жовтня 1900 року, перейменували підприємство з "Міських колій електричних" на "Міські заклади електричні", яке мало великий розподільчий пункт в оперному».

 

Розказати захопливу історію появи та розвитку у Львові електрики має на меті новий музей. За задумом, його унікальність – багато локацій. Постійна частина експозиції буде на вулиці Мушака, 56. За словами керівниці музею Марії Кравченко, там є кілька кабінетів, де зможуть розмістити експозицію.

 

Одна з перших трансформаторних підстанцій (№ 6), збудованих у 1909 р., що збереглася на своєму місці до наших днів на пл. Соборній

 

«Туди можна буде просто прийти і оглянути наші експонати. Для цього достатньо узгодити час відвідин. Ми хочемо розказати історію електрифікації Львова через винаходи та їхніх винахідників. Розказати, як з’явилась тут електрика, як вона змінила Львів та область, хочемо показати, який вигляд мало використання енергії і обладнання міжвоєнного періоду. Наприклад, у 1930-х роках уже існували ванни з гейзерами, праски і пралки. Вони, звісно, були зовсім не такими, як до цього звикли ми. І, врешті, хочемо показати, хто забезпечує подачу електрики нині і як це було в історичній ретроспективі. Енергетика – це велика кількість професій, тож ми хотіли би показати це і пояснити, як працює ціла електрична система міста», – розповіла Z Марія Кравченко.

 

Експозицію планують зробити та відкрити до кінця року. Водночас особливу увагу ініціатори музею планують приділити також локаціям, які нині є діючими об’єктами електропостачання. Те, що у Європі можна побачити хіба що у музеях, у нас досі при роботі. Наприклад, говорить Марія Кравченко, дуже цікавим експонатом може бути центральний розподільчий пункт на вулиці Городоцькій, у якому значна частина обладнання – ще з початку минулого століття і вироблена на легендарній фірмі Siemens. У планах облаштувати там згодом експозицію цього обладнання.

 

Комутаційне обладнання в перших трансформаторних підстанціях монтували на мармурових плитах. Фото 1912 року

 

«Увесь перший поверх розподільчого пункту обладнаний пристроями ще з 1912-1913 років, – пояснює Марія Кравченко. – Усе збереглось у дуже доброму стані: з оригінальними мармуровими елементами тощо. Якщо у це приміщення додатково перемістити експонати, які мають стосунок до фірми Siemens, можна розказати захопливу історію, як вона долучилась до електрифікації Львова. Тим паче, що всі пристрої сьогодні чудово працюють. Звісно, ми плануємо їх замінити, зважаючи на поважний вік, однак терміновості у цьому немає».

 

Річ у тім, що австрійське відділення Siemens наприкінці XIX ст. дуже тісно працювало з магістратом міста та Міським електричним підприємством (Miejskie Zakłady Elektryczne). У Львові також було багато побутових приладів фірм Siemens-Schuckert та Siemens & Halske, що стали попередниками нині всесвітньовідомої фірми. Досі значки SS та SH у Львові можна знайти на будинкових входах, на генераторах, у розподільчих пунктах.

 

Прокладання підземних електричних кабелів на вулицях Львова вимагало повного розкопування тротуарів та скверів

 

Ще одною частиною музею просто неба можуть стати унікальні львівські трансформаторні підстанції зразка 1908 року, про заміну яких уже раніше писав "Збруч". Одну з таких підстанцій хочуть перетворити на справжню атракцію для містян і туристів. В оригінальний корпус пропонують вмонтувати унікальне обладнання, а замість металевих дверцят зробити прозорі вставки, завдяки чому можна буде побачити елементи, зрозуміти, як перетікає і змінюється струм.

 

«Це буде музейний об’єкт, і він не працюватиме. Але це буде пам’ятка просто неба. Наразі ідеєю зацікавились фахівці "Львівської політехніки", і ми разом будемо думати, як це втілити у життя», – пояснює Марія Кравченко.

 

 

Разом із тим у ПрАТ «Львівобленерго» думають, як зберегти в просторі міста і кілька робочих трансформаторних підстанцій зразка початку минулого століття. Наразі шукають технічне рішення, як у стару конструкцію помістити сучасне обладнання, а також ведуть переговори з Львівською міською радою щодо оплати реставраційних робіт старих корпусів.

 

Ще однією міською атракцією, переконані фахівці, можуть стати комунікаційні шафи. Зазвичай ці невеликі сірі об’єкти губляться у міському просторі і їх ніхто не помічає. Якщо раніше докладали максимум зусиль, аби зробити їх непомітними, то нині у «Львівобленерго» навпаки пропонують їх… розмалювати. Щоправда, з обов’язковою умовою збереження усіх обмежувальних знаків.

 

Опора вуличного освітлення з дуговими лампами. Електромонтер МЕП замінює вугільні електроди в лампі. Фото 1912 року

 

«Зараз ми проводимо зустрічі та дискусії. Хочемо почути якомога більше думок щодо того, як повинен виглядати музей. Різні люди по-різному його бачать. А вже у другій половині року будемо братись за реалізацію найкращих ідей», – розповіла Марія Кравченко.

 

Найближчими місяцями працівники музею створюватимуть постійну експозицію. Якщо ним зацікавляться, говорять у музеї, другим етапом пропонуватимуть робити точкові експозиції по Львову – навколо пам’яток електрифікації, які є тривалий час на певному місці.

 

Водночас майбутній музей історії електрифікації Львова отримає віртуальне життя. Разом із фахівцями Центру міської історії Центрально-Східної Європи музейники вже зараз працюють над інтерактивною картою електрифікації Львова, яка стане частиною великого проекту «Інтерактивний Львів». Уже кілька років над ним працюють експерти Центру, і в основному зараз на їхній карті будинки, історичні події та постаті. Тема електрифікації, кажуть історики, допоможе зробити карту, а отже й уявлення її користувачів про історію Львова, набагато повнішими. 

 

Адміністративний будинок МЕП (MZE) з пунктом обслуговування клієнтів на вул. Пелчинській (нині Вітовського), збудований у 1937 році

 

«Проектом "Інтерактивний Львів" ми намагаємось дослідити і показати історію міста через інтерактивну карту, на якій промарковані різні міські об’єкти. У нас доволі широка архітектурна база, але зараз нас передусім починає цікавити, аби на карті була не лише архітектура, а й соціальна інфраструктура. Ми хочемо накладати на неї шари інформації і вибудовувати енциклопедію історії міста, яку можна розглядати з різних перспектив», – пояснив Z директор проекту "Інтерактивний Львів" Тарас Назарук.

 

За його словами, нині місто на мапі велике, але не електрифіковане. Є будинки, але немає підстанцій постійного чи змінного струму, які були у Львові з кінця XIX – початку XX ст.

 

Наразі фахівці планують, що почнуть створення карти «з початку», а точніше, з часу, коли електрика з’явилася у Львові як джерело енергії.

 

«Йдеться про електростанцію спершу постійного струму, а потім змінного. При цьому ми не будемо просто показувати, що таке було, а пояснюватимемо контекст, у якому це було. Наприклад, користувачі дізнаються, що перша електростанція з’явилась у місті до Крайової виставки і з появою першого електричного трамвая.

 

Ввідний пристрій у житлових будинках Львова фірми «Сіменс - Шуккерт»

 

Електростанція змінного струму, вже як промисловий об’єкт, була побудована на Персенківці. Ми хочемо пояснити, у чому різниця між ними, людям, які не мають відповідних знань. Йдеться не лише про те, щоби промаркувати черговий будинок на карті міста, а щоби показати, чому вони з’явились та який ефект це мало для міста», – пояснює Тарас Назарук.

 

У Центрі міської історії кажуть, спершу планують нанести 10-15 об’єктів. Перші об’єкти можуть з’явитись на карті вже у травні.

 

«У перспективі ми думаємо далі. Хочемо не просто нанести поодинокі об’єкти на карту міста, а зробити розлогішу тему щодо елетрифікації. Ми думали про формат віртуальної прогулянки простором міста, але власне об’єктами електрифікації. Хочемо, наприклад, пояснити, як на початку ХХ ст. від електростанції на Персенківці струм потрапляв у будинок на вулиці Богомольця через уявний маршрут. Це буде віртуальна прогулянка простором і часом – розповідь, як електрифікація розвивалась не лише у просторі міста, а й у різні роки, як вона еволюціонувала в часі. Але спершу треба накласти об’єкти – і тоді можна буде робити окремий шар на карті», – розповів Тарас Назарук.

 

Реклама власного магазину з електротоварами Міського електричного підприємства (MZE)

 

Водночас, цей процес хочуть зробити і зворотним – аби не лише карта вела людей до цікавих об’єктів у місті, а й на самих об’єктах були маркери, які скеровуватимуть до інтерактивної карти.

 

«Хочу, щоби наш музей був оригінальним і взяв найкраще з багатьох схожих музеїв Європи. Ми маємо і технічний, і гуманітарний аспект, адже це і історія, і електрифікація. Тобто, перед нами стоїть виклик поєднати цікаві розповіді про прилади й обладнання та історію», – резюмує Марія Кравченко.

 

09.05.2017