Коли гарної погоди і смачної паски замало, аби відчувати себе в доброму гуморі, то можна трохи побовтатися в тому, що прийнято називати медіа-простором. Головне – не переборщити.
Річниця тижня
Україні «щастить» на Кабінети Міністрів, які іменують себе «урядами камікадзе». Насправді вони виявляються паноптикумом агресивних дилетантів і кваліфікованих клептоманів, але говорити про це вголос якось не пасує в порядній компанії. Черговий очільник тих, хто душу і тіло кладуть за добробут мешканців країни зі співучою мовою, відзначив рік роботи на посаді прем’єр-міністра. З нагоди цього Володимир Гройсман відзвітував, що за означений час уряд відновив економічне зростання, ліквідував енергетичну залежність і майже поборов корупцію. Далі ця команда реформуватиме пенсіонерів і землю, робитиме прозорою приватизацію і перебудує медицину з освітою.
Головний же соленізант потішив визнанням того, що піде на президентські вибори в якості виборця, а не кандидата – і ніяк інакше.
Пухирці тижня
Святкування першого ювілею чинного Кабміну органічно доповнилося заочним діалогом Гройсмана і Тимошенко. Такі ескапади вже стали ритуалом – один з пари каже щось негарне на адресу іншого, візаві відповідає своєму опонентові чимсь так само дошкульним. Цього разу Володимир Борисович запропонував віддати Росії, яка вимагає 40 мільярдів доларів за газ, Юлію Володимирівну, що підписувала недолугий контракт. Тимошенко, напевно, образилася на те, що її оцінили так дешево, і вербально викинула дотепника:
«Такими висловлюваннями Гройсман нагадує упаковочну плівку з пупиришками… Діти, коли хочуть погратися, давлять ці пупиришки, вони лопають гучно. От для мене це образ Гройсмана. Це така пупиришка, на яку можна натиснути, вона вибухає – і на цьому все».
Метафора, звичайно, заслуговує овацій, але варто згадати, що такий собі австралійський музика Нік Кейв колись казав:
«Просто скажи, що зустрічатися з Ніком Кейв було настільки ж захоплююче, як і траскати повітряні пухирці на пакувальному матеріалі».
Колись Тимошенко і Гройсман візьмуться за руки і вислухають лекцію Кейва про витвір Альфред Філдінга і Марка Чаванна, який задумувався в іпостасі шпалери.
Енергетика тижня
Голова Національної комісії, яка регулює сферу енергетики і комунальні послуги (НКРЕКП), Дмитро Вовк був «хлопчиком для биття». Традиційне «цар – хороший, а бояри – погані» трошки змінилося, і тепер ідеологема має звучати «цар – дуже хороший, бояри – хороші, дяк енергетичного указу – поганий».
Часто політику в Україні називали візантійською – тепер зазначимо, що економіка в нас сильно нагадує російську ієрархію часів Івана Грозного: треба зробити щось дуже нерозумне, аби потім це нерозумне скасувати і заявити, що все вже дуже навіть добре. Вовка запросили до Верховної Ради, щоби він пояснив, для чого впроваджується «абонентська» плата за газ. Вовк пояснив – і після цього її тимчасово ліквідували, тобто скасували рішення про введення абонентської плати за газ.
«Ми беремо тайм-аут, щоби провести консультації з громадськістю і урядом, і поки це рішення будемо деталізовано вивчати, переглядати», — сказав Вовк.
Тариф на розподіл газу (та сама «абонплата») прописаний в домовленостях з МВФ, який дає Києву гроші на підтримку існування, тому згодом концепцію можна змінити – «дяк енергетичного указу – нормальний чоловік, а ліванці, тевтони та інші гельвети – погані».
Фінанси тижня
Співпали в часі та просторі анонсована відставка голови Нацбанку Валерії Гонтаревої і те, що НБУ прийняв рішення знизити облікову ставку до 13% річних. Регулятор зберігав її на рівні 14% річних із жовтня 2016-го. Пояснюють це тим, що споживча інфляція, яка в березні прискорилася до 15,1% в річному вираженні, виявилася нижче прогнозної траєкторії. За оцінками НБУ, пом'якшення монетарної політики не перешкоджатиме досягненню мети щодо зниження інфляції до кінця 2017 року до 8%. Гарне офіційне пояснення дає наснаги тим, хто хоче в це вірити. Позитивно думати завжди корисно. Коли оптимізм матиме під собою ще якесь реальне підґрунтя, то стане зовсім добре. Поки що тішитися можна тим, що за тиждень гривня відвоювала в долара пару копійок (чи центів?) і згаданий вже медіа-простір наповнений життєрадісними перспективами для вітчизняної валюти. Тепер треба знайти нового голову НБУ і пообіцяти подальші прогреси у всіх можливих напрямах. Обіцяти «гривню по вісім» не варто, бо розслаблені святами люди можуть повірити.
17.04.2017