Найбільш тривожний сценарій – коли нові технології використовують реґресивні режими
Раніше цього року бурхливо ширилися чутки про те, що Марк Цукерберґ збирається балотуватися на президента США. Якщо старий і ексцентричний мільярдер зміг потрапити в Білий дім, то чому не може модний і популярний?
Видавалося, що засновник Фейсбука сам роздував цю ідею, розпочавши тур по 30-ти штатах та ініціювавши розмову з американським народом. Він також опублікував відкритого листа до 1,8 мільярда користувачів Фейсбука, пояснюючи, яким чином соціальна мережа може бути використана для побудови «ґлобальної спільноти».
Інтенсивність спекуляцій була такою, що Цукерберґу довелося заперечувати будь-яке своє зацікавлення державною посадою. Однак виникає питання: якби коли-небудь він переключився від керівництва Фейсбуком до управління Білим домом, то здобув би чи втратив владу? Якщо у вас знайдеться час подумати, то вам точно спаде на думку, наскільки змінилася суть влади у нашому мережевому світі.
З точки зору жорсткої сили, нема жодних сумнівів, що бути президентом США не до порівняння сильніше. Президент командує могутніми військами і тримає палець на ядерній кнопці.
Однак більшу частину часу значно вище цінується здатність переконувати людей робити певні речі, а не сила. Це, своєю чергою, залежить від здатності збирати, аналізувати та використовувати інформацію про людей, а також спонукати їх до певних дій.
У цьому прояві м’якої сили великі технологічні компанії вже можуть перевершити органи виборних посадовців не лише в США, а й по всьому мережевому світі.
З часів Книги Страшного суду правителі були одержимі обліком власності своїх підданих, а з приходом демократії – й розумінням способу їхнього мислення.
Нині таке, як фейсбук та ґуґл, здатне зазирнути в голову виборців значно легше за політиків. Технологічні компанії стежать за нашими потребами, бажаннями, амбіціями й страхами у режимі реального часу а також – вони схильні до цього – мають латентну здатність їх формувати.
Минулого тижня ця зміна балансу сил була предметом жвавої міжнародної конференції у Кембриджському університеті, що зібрала разом науковців комп’ютерних і політичних наук.
Як показала дискусія, у певних аспектах сьогоднішні технологічні титани нагадують Рокфеллерів та Карнеґі попередніх часів. Вони – страшні машини, що роблять гроші, переписують правила ринкової конкуренції, перевершують реґуляторів і намагаються впливати на політичну аґенду.
Сукупно тех-індустрія стала найбільшою силою корпоративного лобіювання у Вашинґтоні.
«Тех-компанії роблять те, що десятиліттями робили нафтові та сталеливарні компанії, але над ними німб», – каже Лоуренс Квілл, професор політології з Державного університету Сан-Хосе у Каліфорнії.
Ліберальні виборці можуть навіть розглядати цей альтернативний центр сили як добру річ — оскільки вони бачать, як Дональд Трамп розбушувався у Вашинґтоні. Більш інтернаціоналістично налаштована тех-індустрія може бути своєрідною противагою до все більш внутрішньо орієнтованого нативізму, що спостерігається в США та Великобританії.
Однак в інших аспектах технологічні титани значно відрізняються від грабіжницьких баронів 19-го століття. Їхні публічно заявлені амбіції сягають далеко поза рамки заробляння грошей, а їхня присутність розширюється на такі сфери, як транспорт, охорона здоров’я й освіта. Їхній вплив стає всепроникним в міру того, як наші інституції передають право прийняття рішень машинним системам.
Для їхніх критиків тех-компанії — тією ж мірою проблема, як і рішення. Вони уможливлюють присутність онлайновим маніпуляторам опінією, урізаючи її для правдомовців, надаючи обом однаковий доступ до своїх платформ.
Вони зруйнували бізнес-моделі залежним від реклами медія-компаніям, які показували тверезі, а не сенсаційні новини. Вони проводять реґуляторне й інтелектуальне захоплення, творячи «Шоу Трумена щодо ідей».
Одна форма влади може перетікати в іншу. Мабуть, найбільш тривожним сценарієм буде, коли нові технології використовуватимуть реґресивні політичні режими.
Рональд Дейберт, директор Citizen Lab при Університеті Торонто, стверджує: попередні сподівання на те, що інтернет посилить владу громадянського суспільства і послабить авторитаризм, виявилися помилковими. Принаймні, цілком протилежне справджується на Ближньому Сході чи в Китаї, де технології використовують для того, щоби підірвати громадянське суспільство. «Це дуже приваблива модель для урядів по всьому світу», – каже він.
Її можна порівняти з тим, якби Цукерберґ провадив і Фейсбук, і Білий дім. Чи це шлях, куди рухається наш світ?
John Thornhill
Mark Zuckerberg, Donald Trump and the politics of power
Financial Times, 03.04.2017
Зреферувала Леся Стахнів.
06.04.2017