Якщо дані є новою нафтою, то ми, можливо, знайшли потік доходів 21-го століття
Ідея гарантувати кожному базовий дохід має багато очевидних недоліків, але і одну суттєву чесноту. Вона закріплює принцип, що кожен громадянин є цінним членом суспільства і має право на частку в загальному багатстві.
Це переконання протягом 500 років надихало радикальних мислителів — відколи сер Томас Мор вперше окреслив цю концепцію у своїй «Утопії». В наш час ідея отримала новий резонанс — бо нас турбує розмивання життєвих стандартів, концентрація багатства і можлива загроза викликаного технологічними змінами масового безробіття.
Але протягом пів тисячі років безумовний базовий дохід залишався лиш утопічною мрією, бо завше розбивався об скелі реальності. Основними запереченнями є проблема принципу та практичності, і окреслюються вони двома питаннями.
Чому людям треба платити за те, щоб вони нічого не робили? І як би ми могли собі це дозволити?
Тим не менше, можна розробити модель базового доходу, що зберігає основні позитивні моменти цієї концепції і зводить до мінімуму її недоліки. Добра робоча модель — просто за замовчуванням — вже більш як 30 років працює на Алясці.
В 1976 році виборці Аляски схвалили конституційну поправку, щоб створити постійний інвестиційний фонд, який фінансується за рахунок доходів від зароджуваного в штаті нафтового буму. Кілька років опісля Alaska Permanent Fund [Перманентний фонд Аляски] почав виплачувати дивіденди кожному зареєстрованому резиденту.
В залежності від результатів діяльності фонду, щорічні виплати варіюються за останнє десятиліття в діапазоні від $878 до $2072 на мешканця. У всьому — крім назви — це безумовний базовий дохід, який виплачують незалежно від соціального внеску чи багатства.
Ця схема досі не призвела до масового неробства, як побоюються критики концепції базового доходу. Розгадка криється в прикметнику — базовий. Ця схема отримала двопартійну підтримку, стає все популярнішою і вже окреслюється як "третя рейка" державної політики, бо може вдарити струмом будь-якого політика, хто її зачіпить. В недавньому телефонному опитуванні аляскінці виділили три основні переваги фонду: рівність в трактуванні, справедливість його розподілу і допомога проблемним сім'ям. Близько 58% респондентів заявили, що для збереження фонду — Аляску зачепило зниження цін на нафту — навіть готові платити більше податків штатові.
Незважаючи на свої природні ресурси, Аляска не входить в число найбагатших штатів за обсягом валового внутрішнього продукту на душу населення. Тим не менш — частково в результаті щорічних тут дивідендів — цей штат є одним з найбільш економічно вирівняних і має один з найнижчих в країні показників бідності.
Минулого місяця Марк Цукерберг, виконавчий директор Facebook, відвідав Аляску і похвалив соціальні програми штату, заявивши, що вони дали «певну добру науку для всієї решти країни».
Як і інші підприємці Кремнієвої долини, Цукерберг вважає, що нові технології, такі як, наприклад, самокеровані автомобілі, призведуть до зникнення тисяч робочих місць. В такому світі, каже він, нам треба винайти новий соціальний контракт. Базовий дохід може стати частиною цієї відповіді.
Дехто стверджує, що Аляска — це особливий випадок, бо штат просто розподіляє плоди нафтового рогу достатку. Однак для фінансування таких схем в інших місцях можна знайти інші джерела доходу. Дехто пропонує земельний податок. Інші виступають за податок на фінансові транзакції.
Є ще одне потенційне джерело доходу, про яке Цукерберг знає все, — це дані. Якщо, як кажуть, дані є новою нафтою, то ми, можливо, знайшли потік доходів 21-го століття. Дані можуть зробити для всього світу те, що нафта зробила для Аляски.
Занепокоєння Цукерберга марґіналізированими в суспільстві заслуговує похвали, так само як і його прагнення будувати міцні спільноти. На відміну від більшості з нас, у нього є особистий вплив, щоб помогти вирішити проблеми нашого часу. Він очолює одну з найдорожчих компаній у світі і має готовий цифровий амвон, з якого може викласти свою аргументацію двом мільярдам користувачів Фейсбуку по всьому світі.
Тепер він повинен виправдати свою риторику і запустити Facebook Permanent Fund [Перманентний фонд Фейсбуку], щоб запустити ширший експеримент із безумовним базовим доходом. Він мав би заохотити зробити свій внесок й інші компанії, що працюють з даними, — такі як Ґуґл.
Найціннішим активом, яким володіє Фейсбук, є дані, які його користувачі, часто мимоволі, безкоштовно віддають, щоб потім їх фактично продали рекламодавцям. Буде — так виглядає — чесно, коли Фейсбук зробить більший соціальний внесок з отриманого прибутку від цього надзвичайно цінного, колективно створеного ресурсу.
Його акціонери зненавидять цю ідею. Однак з початків Фейсбуку Цукерберг говорив, що його метою є радше впливати, ніж будувати компанію. Крім того, такий благодійний жест може виявитися маркетинговим переворотом століття. Користувачі Фейсбуку могли б продовжувати обмінюватися картинками з котиками, знаючи, що кожен клік — це внесок у підвищення суспільного блага.
Такий своп "дані vs базовий дохід" є простим і зрозумілим. Він мав би апелювати до налаштованого на пошук рішень типу мислення Кремнієвої долини. Багато тек-підприємців з підозрою дивляться на втручання держави. Але ж нема жодного правила про те, що тільки уряд може займатися перерозподілом багатства.
«Ми повинні досліджувати такі ідеї, як безумовний базовий дохід, щоб кожен мав амортизацію, випробовуючи щось нове», — говорив Цукерберг у своїй випускній промові абсольвентам Гарварду в травні.
Абсолютно правильно, Марк. Спробуй.
John Thornhill
Why Facebook should pay us a basic income
The Financial Times, 7.08.2017
Зреферував О.Д.