І.
Провідною верствою у новочасній суспільності, що творить нові духовні цінності та оформлює її національне обличчя, є безсумніву її інтеліґенція. Незвичайно складні життєві обставини, серед яких тепер приходиться жити, вкладають на цю провідну верству не тільки обовязок зберігати дотеперішній культурний дорібок, але розвивати дальше і зміцнювати і духову і матеріяльну культуру народу. Щоб відповісти вповні свому завданню така провідна верства мусить перейти довгий, нелегкий і дорогий вишкіл, найчастіше у високих школах, що у свою чергу вимагають попередньої підготови у загальнонавчальних середніх школах.
На свому історичному шляху ми часто губили свою провідну верству, якою у різних періодах нашої історії були боярство — шляхта, духовенство, козацька старшина, почасти купецтво і взагалі заможніше, тимсамим і більш освічене міщанство. З хвилиною, як відпадали від нас представники цієї провідної верстви, або коли їх матеріально, а то і фізично винищено, ми сходили як нація з історичної арени й українські землі переходили під чужинецьке панування. Залишались лишень закріпощені народні селянські маси, що мусіли ждати цілі віки на своє духове і матеріяльне відродження з приходом корисніших політичних відносин. Не треба і доказувати, що відродження нашого народу започаткувала й перевела інтеліґенція, яка здебільша сама вийшла безпосередньо з нього.
Відомий теж факт, що найповніше наше національне відродження в Галичині треба завдячити саме тій обставині, що там вже в половині XIX. віку знайшлося поважніше число національно свідомої інтеліґенції, вихованої в австрійсько-німецьких школах на тодішній европейський зразок, що стала освідомлювати і організувати народні маси. Найпізніше, бо вже по світовій війні, національне відродження прийшло на Закарпатті, де інтеліґентна верства змадяризувалася, а в останніх трьох роках і на Холмщині з Підляшшям, де знову провідна інтеліґентська верства спольщилась або змосковщилась.
Але і в самій Галичині, за австрійських часів, ми не були в силі витворити такого числа інтеліґенції, яке було потрібне до всестороннього розвитку нашого національного життя. — Довгі часи представниками галицької інтеліґенції були здебільша священики і в їх руках був тоді і національний провід. Аж по кінець XIX віку чисельну перевагу серед нашої інтеліґенції в Галичині, з вищою освітою мало духовенство, а у львівському університеті студенти богословя творили велику перевагу. Ще в часі сецесії української академічної молоді з львівського університету перед сорока роками (1901—2 р.) на 600 студентів-сецесіоністів богослови творили майже половину. Скорий — хоч таки ще недостаточний — зріст числа світських студентів високих шкіл прийшов щойно в останніх кільканадцяти роках перед світовою війною, коли то створено в Галичині цілий ряд нових українських державних і приватних гімназій.
За Польщі відносини в Галичині значно погіршилися, якщо йде мова про правильний доплив свіжих інтеліґентних сил. За шість літ підчас світової і визвольної війни назбирався тоді значний резервуар молоді з укінченою середньою школою або недокінченою вищою, що закінчила свої студії здебільша за кордонами Польщі, по найбільшій часті в Чехії або в Австрії й Німеччині, звідкіля вийшли у першу чергу пізніші керманичі й організатори нашого господарського і взагалі суспільного життя. Польща перевела великі обмеження у високих школах для українських студентів, замикаючи планово і послідовно доступ для укінчених студентів з дипломами до державної служби, та обмежуючи одночасно і саму можливість доступу до вільних фахів. До того довголітня господарська кріза в Польщі, зокрема в хліборобстві, зробила своє. Число нашої молоді в середніх і високих школах постійно меншало і ми на українських теренах колишньої Польщі стояли безпосередньо перед великою національною катастрофою, в наслідок постійного зменшування числа української інтеліґенції з вищою освітою. Та найкраще зясують це цифри, які беремо з останньої офіціяльної шкільної статистики, що її оголосив Головний Статистичний Уряд у б. Польщі у свойому Малому Статистичному Річнику на 1939 рік.
Отже на основі статистичних даних було в шкільному роді 1936/37 в Польщі: у всіх загально навчальних середніх школах 200.600 учнів і учениць, з цього у відсотках 74,5% римо-католиків, 3,8% греко-католиків, 2,2% православних, 2,5% протестантів, 16,5% жидів і 0,5% інших. У фахових (нищих і середніх) було тоді 88,500, у відсотках 78,1% р-кат., 2,1 гр-кат., 3,2% православних, 1,8% протестантів, 14,6% ж. і 0,2% інших. Повища цифра обіймає і доповняльні ремісничі школи; у властивих фахових школах, зокрема середніх, цифра греко-католиків і православних була значно нища, бо з тих шкіл наше населення користало рідко і на українських землях було і їх зрештою розмірно дуже мало. У високих школах було тоді: 48.200 учнів, з цього р-кат., 3,1% гр-кат., 2,9% правосл., 2,6% прот.,11,8% ж. і 0,3% інших.
Після статистики високого шкільництва в 1928/29 було в абсолютних і процентових цифрах: 43.600 учнів, з цього 30.000=70,1% р-кат., 2000=4,6% гр-кат., 800=1,9% правосл. 1100=2,5% протест., 8700=20,4% ж. і 200=0,5% інших. В 1932/33 р. було 51,800 учнів, з цього 37,100=72% р-кат., 2000=4% гр-кат., 1200=2,3% прав., 1400=2,6% прот., 9,700=18,8% ж. і 200=0,3 інших. Врешті в 1937/38 р. було 48.000, з цього 38,900=80,9% р-кат., 1600=3,3% гр-кат., 1400=3% прав., 1200=2,6% прот., 4800=10% ж. і 100=0,2% інших. Як бачимо, попри римо-католиків, звишкувало тут абсолютно і відсотково число православних студентів, між якими однак абсолютну перевагу мали росіяни; число православних українських студентів виносило найвище четвертину, не досяга найвище четвертину, не досягаючи далеко навіть цифри 400. Іншими словами — в останньому році перед теперішньою війною число українських студентів у всіх високих школах Польщі не досягало і 2000 і осягало менше ніж одну двацятьчетверту частину студентства. Для унагляднення нашої великої мізерії у тій ділянці подаємо відсоткові цифри віроісповідань у Польщі після останнього загального перепису з 1931 р. — Тоді було 31,915,800 усіх мешканців, з цього 64,8% р-кат., 10,4% гр-кат., 11,8% правосл. 2,6%, протест., 9,8% ж. і 0,1% інших.
Вельми повчальна є теж статистика в поодиноких відділах науки. І так право студіювало: в 1928/29 р. 11,000, з цього у відсотках: 64,3% р-к, 5,2% гр-к, 1% прав., 1,3% прот., 28,7% ж.; в 1932/33 — 15,000, з цього 65,2% р-к, 5,1% гр-к, 1,7% прав., 1,5% прот., 26,2% ж.; в 1937/38 — 13,200, з цього 86,2% р-к, 3,6% гp-к, 1,8% прав., 1,6% прот. 6,5% ж.
Медицину: в 1928/29 — 3,800, з цього 70,7% р-к, 6% гр-к, 2,3% правосл., 2%, прот. 17,9% ж; в 1932/33 — 4,200, з цього 71,1% р-к., 4% гр-к, 3,5% прав., 2,6% прот., 18,4% ж.; в 1937/38 — 3,900, з цього 77,6% р-к, 3,6% гр-кат., 4,6% прав., 3% прот., 10,9% ж.
Філософія (факультети гуманістичний і математично-природничий); в 1928/29 — 13,600, з цього 63,9% р-к, 5,3% гр-к, 1,3% прав., 2,5% прот., 26,4% ж; в 1932/33 — 13,300, з цього 68,6% р-к, 3,4% гр-к, 2% прав., 3,3%прот., 22,3% ж; в 1937/38 12.000, з цього 74,7% р-к, 2,7% гр-н, 2,9% прав., 3% прот., 16,4 ж.
Техніку: в 1928/29 — 6,300, з цього 78,9% р-к, 3,5% гр-к, 2,5% прав., 3,1% прот., 11,6% ж; в 1932/33 — 7,700, з цього 79,2% р-к, 2,9% гр-к, 3% прав., 2,6% прот., 12,1% ж; в 1937/38 — 7.600, з цього 81,5%р-к, 2,8% гр-к, 3,6% прав., 2,4% прот., 9,5% ж.
Торговельні науки: в 1928/29 — 3.400, з цього 78,2% р-к, 2,1% гр-к, 0,9% прав., 3,2% прот., 15,4% ж; в 1932/33 — 3,500, з цього 82,3% р-к, 3,3% гр-к, 0,9% прав., 4,1% прот., 9,1% ж; в 1937/38 — 4,300, з цього 85,1% р-к, 4% гр-к, 1,1% прав., 3,5% прот., 6,3% ж.
Інші науки (тут вчисляємо і студентів богословів): в 1928/29 — 5,500, з цього 81,6% р-к, 3,9% гр-к, 5,1% прав., 3,6% прот., 5,6% ж; в 1932/33 — 7,200 з цього 80,8% р-к, 3,7% гр-к, 3,8% прав., 3,3% прот., 8,2% ж.; в 1937/38 — 7.200, з цього 80,5% р-к, 3,6% гр-к, 4,7% прав, 3,2% прот., 7,8% ж.
[Краківські вісті, 28.03.1942]
ІІ.
В закінченні цифрового зіставлення подаємо статистику дипломів за рік 1936/37. В цьому році видача дипломів нижчого ступня у державних високих школах 5.333 і у приватних 781 — разом 6.114. З останнього числа припадає на 4.628 р-к, 244 гр-к, 170 прав., 138 протест., 911 жидів і 23 інших. Зокрема припадає з числа 6.114 усіх дипломів (маґістрів, лікарів, інженерів ітд.) на право і політичні науки 2027, в цьому на 1452 р-к, 89 гр-к, 35 прав., 31 прот. і 414 ж. і 6 інш. На медицину — 520, з цього на 358 р-к, 22 гр-к, 29 прав, 12 прот., 97 ж. і 2 інш. На фармацевтику 277, з цього на 211 р-к, 9 гр-к, 3 прав., 9 прот., 44 ж. і 1 інш. На ветеринарію 136, з цього на 103 р-к, 13 гр-к, 5 прав.; 3 прот., 12 ж. На дентистику 85, з цього на 60 р-к, 4 гр-к, 5 прав., 1 прот., 15 ж. На філософію 1301, з цього на 956 р-к, 42 гр-к, 24 прав., 37 прот., 233 ж. і 9 інш. На хліборобство 361, з цього на 312 р-к, 18 гр-к, 8 прав., 7 прот., 13 ж. і 3 ін. На техніку 667, з цього на 546 р-к, 17 гр-к, 17 прав., 18 прот., 67 ж. і 2 інш. На торговельні науки 448, з цього на 403 р-к, 19 гр-к, 3 прав., 11 прот., 12 ж.
Докторських дипломів в р. 1936/37 вже після нових приписів віддано 233, (в цьому правничих 40 і філософічних 70; дальші цифри в скобках означають перша правничі, друга філос. докторські дипломи). На загальне число 233 припадає на 155 (19+49) р-к, 7 (2+1) гр-к, 6 (1+3) прав., 6 (1+2) прот., 59 (17+15) ж. Заграничні дипломи в 1936/37 нострифіковано 89 (в цьому медичних 33, дентистичних 5, технічних 9). З 89 нострифікацій припадає на 31 р-к, 9 (в цьому 2 мед. і 4 техн.) гр-к, 4 (1 мед. і 1 техн.) прав., 4 прот., 40 (29 мед., 3 дент, і 5 техн.) ж. і 1 (мед.) іншій.
Статистичні цифри, зокрема ще у щоденному часописі, для загалу читачів мало цікаві, але їх знання конечне для тих, що мають обовязок кермувати національним життям і на основі статистичного матеріялу поробити усі заходи, щоб відвернути загрозливу катастрофу. А така катастрофа грозила і загрожує ще й нині для нашої верхівки з вищою освітою на українських землях в Генеральному Губернаторстві, коли зважимо, що в останніх 10-ти роках поза межами Польщі студіювало тільки дуже незначне число нашої молоді. Радикальної зміни не принесе і число триста кількадесятьох українських студентів і студенток, що від 1939 студіювали і студіюють у В. Німеччині, хоч і як це число для нас цінне.
Основніші зміни в нашу користь можуть тyт принести лише студії нашої молоді у Львові. Тут, у Львові, отвираються перед нашою молоддю такі можливості, яких не було і за австpiйcьких, не кажучи вже про польські часи. Німецька влада пішла на зустріч, відкриваюча з днем 16 квітня ц. р. пять високо-шкільних інститутів: правничий, медичний, фармацевтичний, сільсько-хліборобський і ветеринарійний. З цієї нагоди мусимо скористати і до нововідкритих високих шкіл у Львові звернути усіх, хто має закінчену загальноосвітню середню школу та приготовити можливо як найширші кадри студентської молоді на осінь. Це одна з наших найбільше пекучих національних конечностей і мусимо напружити всі зусилля, щоб виконати вповні свій теперішній національний обовязок.
Очевидно, треба перевести широку організацію матеріяльної допомоги нашій студіючій високошкільній молоді. Передусім слід звернути увагу в організуванні допомоги для нашої молоді — Холмщини і Підляшша, що перша в історії цієї нещасної крани матиме народу здобувати високу освіту на своїй рідній землі. Переведе її безсумніву новостворена окрема кураторія і перенесена недавно з Кракова Комісія Допомоги Українському Студентству при відділі Українського Центрального Комітету у Львові та якнайширша — бо і таку треба зорганізувати і перевести — акція Українських Допомогових Комітетів у краю.
Поза інститутами не сміє залишитись ніхто з нашої молоді, хто має тільки змогу дістатися до неї, а обовязком старшого громадянства цю змогу облекшити. Отвираються у нас покищо інститути, що мають практичне значіння для державної адміністрації (право), для загального здоровя (медицина і на пів ще екзотичний в нас фах — фармація) та для сільського господарства (хліборобство і ветиринарія), які подиктовані передусім потребами організації нового життя на воєнних руїнах.
Тільки доцільними зусиллями всього нашого громадянства можемо збільшити фреквенцію нашої молоді в інститутах, виховати її на майбутніх, високоосвічених, здисциплінованих і ідейних керманичів нашого народу і усунути цю загрозу, на яку так вимовно вказують наведені вище статистичні цифри.
[Краківські вісті, 29.03.1942]
29.03.1942