Перед очима – образи німого кіно, а десь зовсім поруч лунає зворушлива мелодія. І майже ніхто не здогадується, що там, за кулісами, її натхненно творять тендітні пальчики хлопчини-підлітка… Пройдуть роки, і талановитий учень щиро віддячиться своїм покровителям – вчителеві Василеві Барвінському і Митрополиту Андрею Шептицькому – за можливість відчинити двері у дивовижний світ музики.
Саме тепер, у 100-у річницю від дня народження, хочеться пригадати призабуте ім’я піаніста, педагога й музичного критика Романа Савицького.
Роман Савицький, 1932
Майбутній музикант побачив світ у Сокалі (сучасна Львівщина) у родині катехита гімназії о. Івана Савицького і Володимири з Косоноцьких. Зростав у доброзичливій і культурній атмосфері, в якій дітям прищеплювали любов до музики і всього прекрасного. Тому й не дивно, що вже у трирічному віці Ромчик мав добрий слух і гарне відчуття ритму.
Перша державна класична гімназія імені Архикнягині Єлизавети, Самбір, 1906
Спочатку навчався у гімназії в рідному місті, а згодом продовжив студії у Самбірській гімназії, куди батько влаштувався на роботу. Саме там хлопець відчув особливий потяг до музики, брав уроки гри на фортепіано в Ю.Ілевич і В.Вебера, робив перші кроки в імпровізуванні. Коли Романові виповнилося одинадцять, у родині сталася трагедія – несподівано з життя пішов о. Іван Савицький. Аби допомогти матері, хлопець почав підробляти – з дозволу директора гімназії щодня у місцевому кіноклубі упродовж двох годин займався музичним супроводом до німого кіно. Щоправда, керівництво кіноклубу «ховало» юного піаніста за кулісами, аби публіка не здогадалася, що їм грає… учень. Це був корисний досвід, і невдовзі Романа почали запрошувати до участі у святкових концертах, що їх організовували в гімназії. Також став акомпаніатором, а згодом і диригентом самбірського хору «Боян».
Богдан П’юрко
1923 року Роман Савицький разом із шкільним приятелем Богданом П’юрком, «таким же фанатом музики, як і він сам», вступив до Музичного інституту ім. М.Лисенка у Львові. Обидвом поталанило навчатися у класі композитора Василя Барвінського, який мав визначальний вплив на їхній світогляд, завжди пишався успіхами своїх вихованців, за що мав особливу шану. Романові не раз вселяв віру у себе і свій талант, відзначав його виняткові піаністичні здібності і врешті рекомендував продовжити музичні студії за кордоном.
Василь Барвінський
1927 року, після закінчення інституту, Роман Савицький отримав стипендію від Митрополита Андрея Шептицького для продовження навчання у Празькій консерваторії. Упродовж року студіював у класі проф. І.Гежмана, а 1928 року вступив до «Школи майстрів», яку успішно закінчив 1932 року під керівництвом проф. Вілема Курца, видатного чеського піаніста, музичного редактора та фортепіанного педагога. Чеські музичні критики відразу помітили талановитого українця і схвально відгукувалися на його виступи у Празі, відзначаючи «знаменитий степень фортепянової віртуозности і рідку музикальність в інтерпретації».
Вілем Курц
Під час навчання не раз приїздив до Львова відвідати маму і «дати відчит» своєму патронові у його резиденції на Святоюрській горі про успіхи на студентській ниві. Після завершення музичних студій Роман Савицький повернувся додому і активно поринув у розвиток музичного життя Галичини. Викладав фортепіано в Музичному інституті ім. М.Лисенка, працюючи водночас у Стрийській і Самбірській філіях та згодом у Львові. Також як піаніст активно виступав із концертами – у Львові, Дрогобичі, Коломиї, Перемишлі, Самборі, Стрию, Яворові тощо.
Роман Савицький
У 1934 році Роман Савицький був одним з ініціаторів започаткування у Львові Союзу українських професійних музик (СУПРОМ), упродовж 1934–1939 років обіймав посаду секретаря цієї організації. Коли 1937 року СУПРОМ почав видавати фаховий місячник «Українська Музика», він став членом редакційної колегії часопису та майже у кожному числі вміщував музикознавчі статті, замітки та рецензії.
Фрагмент статті Р.Савицького «Проблема навчання фортепіянової гри» в ч. 5/6 «Української Музики» за 1937 рік
Рецензії Р.Савицького у ч. 2 «Української музики» за 1938 рік
Того ж року молодий педагог одружився з поетесою Іванкою Трешневською, а у березні 1938 року у подружжі Савицьких народився син Роман (став відомим музикознавцем, бібліографом, дослідником кіно та фотографії).
Іванна Савицька (з дому Трешневська)
Водночас Роман Савицький продовжував займатися концертною діяльністю, засвідчуючи свою високу майстерність і добру «форму» «думаючого» й «інтеліґентного» піаніста, який «панує над інструментом». Майже кожен концерт за його участю отримував резонанс у львівському музичному середовищі. Високо оцінював виконавство Савицького Станіслав Людкевич, зокрема його «тугу пальцівку, як і тонкі нюянси удару, плястичну та прецизну ритміку й динаміку, спосібну до контрастових ефектів, укінці прецизну педалізацію», з якими «лучиться у нього добра і певна пам'ять, психічна погода, свобідний (не переборщений) температмент і шляхотний т. зв. пяністичний «Schnitt» чи «Schliff», конечний для віртуоза». Відомий своїми критичними оцінками модерніст Антін Рудницький писав у «Ділі»: «Технічними «фаєрверками» він не блестить; зате здоровий, природній музичний смак стереже його перед антимузикальнимим несмачностями «технічних» віртуозів».
Рецензія С.Людкевича на виступ Р.Савицького, опублікована у «Ділі» за 9 жовтня 1932 року
У березні 1939 року в залі «Атлантік» (нині – Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької) на Шевченківському концерті з нагоди 125-х роковин від народження поета Роман Савицький вперше виконав концерт фа-мінор для фортепіано Василя Барвінського (до слова, оркестром диригував Микола Колесса).
Кінотеатр «Атлантік», 1938 рік (світлина з колекції Ігоря Котлобулатова)
Того ж року митця запросили на посаду доцента, а згодом декана фортепіанного факультету щойно створеної тоді Львівської консерваторії. Упродовж 1941–1944 років працював музичним редактором і музичним директором Львівського радіо. Разом із Романом Криштальським і Петром Пшеничкою був учасником камерного тріо.
Після закінчення Другої світової війни й окупації Львова радянськими військами Роман Савицький разом із родиною емігрував за кордон, до Німеччини, де у таборах переміщених осіб в Карлсфельді та Берхтесґадені організовував і очолював музичні школи (1945–1949).
1949 року переїхав до США, осів у Філадельфії, де упродовж 1950–1953 років викладав у музичній школі та виступав як акомпаніатор в українському й американському середовищах. У 1952 році взявся за організування Українського музичного інституту (УМІ) з центром у Нью-Йорку та численними філіями в 11 американських містах. Упродовж 1952–1959 років був директором і викладав у ньому, «був мозком, нервами і хребтом» цієї установи і «всього, що в ній робилося». Також у 1957 році обіймав посаду професора Філадельфійської консерваторії.
Будівля Українського музичного інституту Америки
Водночас не покинув і концертної діяльності – як піаніст виступав із концертами у містах Західної України, Києві, Дніпропетровську, Празі, у містах Німеччини та США. Мав багато творчих планів, але їх обірвала раптова і передчасна смерть – на 53-му році життя.
Роман Савицький
Роман Савицький є автором творів для фортепіано, обробок українських народних мелодій для молоді, неопублікованої праці «Основні засади фортепіанної педагогіки» (1954–1955). Колеги називали Савицького піаністом із вродженою шляхетністю, «прегарним ударом», «задумливою» інтерпретацією і бездоганною пам’яттю. Водночас його стиль був динамічним і яскравим – виконавець не боявся швидких темпів і фортепіанних експериментів. Поза тим, у пам’яті приятелів він так і залишився «найсильнішою індивідуальністю, людиною з ініціятивою, високою інтеліґенцією, розмахом і керівничим талантом…».
ДЖЕРЕЛА:
ар. [Рудницький А.]. Роман Савицький, пяніст // Діло. – 1936. – 27 жовт.
Житкевич А. Він жив музикою й для музики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://meest-online.com/culture/vin-zhyv-muzykoyu-j-dlya-muzyky
Кашкадамова Н. Роман Савицький // Музика. – 1991. – № 4. – С. 21, 24.
Людкевич Ст. Фортепяновий концерт Р.Савицького // Діло. – 1932. – 9 жовт.
Мудра О. З нагоди 90-річчя славної української письменниці Іванни Савицької [Електронний ресурс] // Час і Події. – 2004. – 9 лип. – Режим доступу: http://www.chasipodii.net/article/1708.
Перед концертом Р.Савицького // Діло. – 1932. – 6 жовт.
Рудницький А. Роман Савицький // Свобода. – 1960. – 19 січ.
Середа О. Савицький Роман // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклоп. слов. – Львів, 2011. – Вип. 18. – С. 294–296.
Ф. Концерт п-і Іванни Шмериковської-Приймової і Романа Савицького в Яворові // Діло. – 1935. – 30 листоп.
Світлини:
https://na-skryzhalyah.blogspot.com
https://shkolnanna.wordpress.com
http://www.encyclopediaofukraine.com
https://uk.wikipedia.org/wiki/Савицький_Роман
http://www.salomeamuseum.lviv.ua
http://laurentiantestsystems.com
12.03.2017