Куток мови

 

І.

 

В українській мoві дуже часто плутаються слова увесь—цілий, уживаючи їх одне замість одного. Правда, слова ці з найдавнішого часу дуже близькі значенням; а з бігом часу ця їх близькість усе збільшувалася, що допровадило до сильного поплутання їх.

 

Первісне значення праслова цілий — здоровий, непорушний, непопсований; пор. слова цього самого кореня: ісціляти, цільба, зцілення (давні: нецѣляти, цѣльба, исцѣленіє); пор. у пруській мoві — kailustikan здоров'я. Пізніше слово цілий стало визначати зроблене з одного куска, непорушене, а це його зблизило зо словом увесь.

 

Наближення слів цілий — увесь своїм значінням відoмe багатьом мовам. Так, санскр. victas визначає ввесь, а також і цілий. Давньоєврейська мова розрізняє: kol увесь і salem цілий (ц.-сл. совершенный, пор. 2 Хр. 15. 15, 15. 17, 16. 9, 19. 9 і ін.), але ці слова нерідко й плутаються в цій мові.

 

Усі славянські мови, щодо вживання слів увесь — цілий, діляться на дві групі: мови східні (російська, українська й білоруська) та південні (болгарська, сербська і хорватська), що продовжують традицію старословянської мови й уживають головно ввесь, pізкo відмежовуючи його від цілий. Навпаки, мoви західньословянські (польські, чеська, словацька) вживають цілий там, де в першій групі вживається ввесь, пор. 5 Мойс. 4. 29. Мова українська словником своїм стоїть поміж мовами східніми та західніми, чому сильно плутає вживання слів цілий — увесь. Правда, літературна українська мова (східня) йде головно за групою східньою, а мова галицька (західня) йде за групою західньою.

 

Слово цілий у нашій мові визначає головно "повний, незменшений, непорушений". Напр.: Яросл.: "Полин": Заповнив цілий переділ 8, Їсти цілий обід 26. Масютин: "Нефрета": Сильветка цілої постаті ІІ. 52, Смолич: "Дитинство": Дім стояв цілий, незгоpілий 69, Хапається за ноги — ноги цілі 27, Все на місці, все ціле 164. 5 Мойс. 27. 6: З цілого (selomot) каміння збудуєш жертівника. Тікай, поки ціла, Гліб. Пор. Вилен. Зап. 1514 р.: Будучи въ цѣломъ смысли (А.Ю.З.Р. VI. I. ст. 6). Пор. ще галицьке: Вийшов ціло.

 

Слово ввесь найчастіше вживається тоді, коли визначає число, скількість: Шевченків "Кобзар". Щоб усі словяни стали добрими братами 183. Я розтікся всіма сторонами, Кул. Псал. 91. Оглядатись на всі сторони, Вільде: "Повнол." 175.

 

При цім слова ввесь — цілий сильно плутаються, й дуже трудно встановити, коли саме вживається ввесь, а коли цілий. Одне можна сказати: в східноукраїнських говорах продовжується традиція старословянської мови й уживається головно ввесь, а в говорах західньоукраїнських, за впливом мови польської, слово цілий дуже часто заступає своє стародавнє ввесь. У всякому разі ввесь — наше рідне слово, що пізніше випирається словом цілий.

 

ІІ.

 

Попильную тепер накреслити головні випадки вживання цих слів у сучасній українській мові, головно ж у мові літературній.

 

Напочатку переповім ті випадки, коли в літературній мові вживається ввесь, а не цілий.

 

1. Коли говориться про живу особу, то вживаємо тільки слова ввесь, ніколи цілий. Напр. у "Кобзарі" Шевченковому читаємо: Розказував, як окує всю (Оксану) в золото 75. Отут він ввесь, хоч надрукуй 377. Я ввесь похолону 490. Масютин: "Нефрета" І. 44: Мері вся загоріла. Яблонська: "Обрії": Я вся мокра 118.

 

Навпаки, в мовах західньословянських у цьому випадкові вживають слова цілий, пор. Йов 21. 23: Сеlу spokojny, наше: Увесь спокійний.

 

За впливом польської нова західньоукраїнська мова так само вживає в цьому випадкові цілий (а треба ввесь). Напр. А. Чайківський: "На уходах": Він був одягнений цілий в овечий кожух 170, Ціла задеревіла зі страху 55, "За сестрою": Цілий почервонів 69. "Олюнька": Лукаш, цілий посинілий, лежав серед хати 9. Ґеземан: "Утеча": Вони вже цілі в ранах 13. Н. Когуска: "В полеті": Ціла дрижала 39, Івась був цілий мокрий від поту 57. Яросл.: "Полин": Пані ціла в чорному 5, Вона ціла тремтіла 211, Вона ціла звернулася до дверей 7, Вона ціла ще була на сцені 192, Ціла вчувалася а те вражіння 193, Витягнулася ціла в його руки 210. Яблонська: "Обрії": Вона ціла була вкрита ранами 130. Смолич: "Дитинство": Передчуття сповнює Юру цілого 28. І. Вільде: "Повнол. діти": Її цілу починає осажувати почуття 18, Ви цілі горіли 36, Цілий Адлєр заважний 70, Дали йому Дарку цілу 77, Вона була готова ціла жертвуватись йому 81, Пані фосфоризує ціла з цікавости 83, Відчула його цілого на собі 168, Вчула відразу до нього цілого 169, Розпливалась ціла в ніжності 178, Дарка ціла один лід 200.

 

В цих випадках цілий не на місці, бо легко викликує зрозуміння "непорушений", а такі вирази, як "Вони вже цілі в ранах" і не логічні, бо коли "цілі", то не в ранах.

 

2. Коли говориться про людське тіло або його частини, то таксамо звичайно вживається ввесь, а не цілий. Пор.: Пан на всю губу, Шевченків "Кобзар"; Гріха на всю губу 75. Пс. 119. 58: Помолимся всѣмъ сердцемъ мoимъ.

 

Навпаки, галицькі письменники вживають тут, за впливом польської мови, цілий, яке тут мало на місці, як і в випадку першому. Напр. І. Франко: "Зах. Б."; Мирослава тремтіла цілим тілом 100. А. Чайк.: "Малол.": Вона дрижала цілим тілом 133. "На ух.": Пристав до нас цілою душею 158. Н. Когуска: "В полеті": Боліло ціле тіло 67, Плакав цілою душею 101. Яросл.: "Полин": Станула на цілі стопи 46, Цілим тілом пригорнулася 87, Обличчя стадо ціле червоне 94, Охлялість розходилася по цілому тілі 98, Цілою душею була перейнята 191. Масютин: "Нефрета" II. 86: Вдарила цілою долонею 86. Бронте: "Ідеал." II. 43: Жах проймав ціле моє тіло. І. Вільде: "Повнолітні діти": Цілою душею віддається 162, Цілим серцем, цілою своєю волею хочу 203.

 

Деякі в цих прикладів просто нелогічні, напр.: "Боліло ціле тіло", бо коли воно "ціле", то чого ж воно болить!

 

3. При різних предметах звичайно вживаємо ввесь, а не цілий. Напр. у Шевченковому "Кобзарі": Всю славу козацьку переніс в убогу хату 11, Задзвонили в усі дзвони по всій Україні 413, Обнімались з усієї сили 75, Гарцює з усієї сили 83, З усієї сили кинувсь у воду 140, А той рветься а усієї сили 193, Хотів вшкварить "метелицю" з усієї сили 207, З усієї сили з молодицями танцює 236, І Колляра читаєте з усієї сили. І. Франко: "Зах. Беркут": Захопити всю власть у свої руки 59, "З вершин": Він кашляв всею груддю 243. Кн. Єгошуї: На очах усього Ізраїля 3. 7, Увесь Ізраїль 10.15, Він стеріг нас на всій дорозі 24.17. Але в цьому випадку з найдавнішого часу вривається слово цілий і заступає ввесь. Напр. у Збірнику царя Святослава 1073 р. читаємо: Пограбиша имѣнія цѣла 37. Грамота кн. Дмитра Ольгердовича 1388 р.: Слюбуємъ держати цѣлую правду.

 

(Докінчення буде).

 

[Краківські вісті, 11.02.1942]

14.02.1942