Дня 27 н. ст. сїчня відбули ся нарештї загальні збори члені руского института "Дївоче воспиталище" в Перемишли.
Збори отворив о годинї 7-ій вечером короткою безбарвною річію дотеперішний предсїдатель института, д-р Антоневич, при участи 48 членів, котрими майже через половину були члени світскої интеліґенції в Перемишли, проче-ж число становили духовні зі всїх сторін перемискої епархії і крилошане капітули.
По безбарвнім, як би з мусу виголошенім викладї предсїдателя, забрав слово о. З. і в ядренній короткій промові зажадав именем членів поясненя на слїдуючі заміти:
I. Після вістей часописних статути института давно затверджені і на припорученє загальних зборів з 1888 року видруковані. Отже чому до тепер не роздано членам тих статутів? [Кружача поголоска удержувала, що один з видїлових мав ужити папір з статутів на домашні потреби.]
II. Після постанов статута повинні загальні збори відбувати ся що року, і члени повинні бути на тії-ж формальною відозвою візвані. Чим же оправдає дотеперішний видїл факт, що два роки не скликувано зборів загальних, а о теперішних зборах оповіщено членів института в часописях ледви в стовпцях Новинок, наражуючи через те многих на невідомство о маючих відбути ся зборах. [Після засягнених в сїм дїлї приватних информацій затрачено лісту членів — як кажуть, з тої причини, що членами суть личности вимагаючі народної дїяльности без огляду на малорускі або великорускі переконаня, отже правдиві народовцї з табору старорускої і молодо-рускої партії, рішучо і солідарно відклонюючі кертичні стремленя природному розвиткови Русинів Галицкої землї шкідні і ворожі. Де-хто надїяв ся, що в виду затраченої лісти членів (так нам говорено) відпоручники деканатів, зібравші ся 26 сїчня на збори института вдів і сиріт по священиках, побіжно глянуть на чинність дотеперішної управи института дївочого і полишать єї на дальше вести сю заснїчену руску институцію. Сли була справдї така рахуба, то завела она сумно, — бо на загальних зборах явили ся совістно єдино члени давно вплачуючі вкладки членьскі, і спільно з світскою интеліґенцією стерегли передо всїм з цїлою гідностію интересів института. Hетакт же, що загальні збори членів института були оповіщені в новинках часописей (и то єдино "Галицкой Руси") приписано самому предсїдателеви; навіть видїл доперва з часописей дізнав ся о рішених предсїдателем на день 27 сїчня загальних зборах.]
ІІІ. Після постанов загальних зборів з 1889 року і постанов статута, зобовязаний був видїл як найскорше заняти ся справою приготовленя будови дому для поміщеня в нїм школи і мешканя для дївчат. До тепер же, за два роки, не предложив видїл анї пляну науки, анї яких-небудь позитивних внесень, взглядно плянів для будови.
IV. Справозданє касове єсть побіжне, неясно; комісія шконтруюча через два роки не проявила нїякої чинности. Длятого і збори не можуть приняти до відомости нїякої чинности уступаючого видїлу і внесенє на абсолюторію з рахунків і зі стану каси не може бути полагоджене доти, доки стан каси і дїловодство уступаючого видїлу належито окремою на се визначеною комісією не будуть перешконтровані.
Всї ті заміти вислухали члени в найповажнїйшім настрою і мовчки признали за справедливі.
По тім приступлено до вибору нового видїлу голосованєм картками. Предсїдателем вибрано крилошанина Чеховича; до видїлу увійшли: п. Шехович, крил. о. Войтович, Цеглиньскій, о. Копко, Матковскій; заступниками вибрані пп.: о. Кондрацкій, д-р Кормош і Левкевич. — Давнїйшій предсїдатель, д-р Антоневич, упав значною меншостію голосів. Звізда єго поблякла в Перемишли — може не так з причин політичних, як через те, що по двох лїтах свого послїдного предсїдательства показав ся нездібним до веденя якої-небудь справи вимагаючої серіозної працї і патріотизму.
По обітници нового предсїдателя института, що спільно з видїлом найревнїйшу розівє працю, щоби енерґічно рушити дїла института на перед в напрямі загальними зборами вказанім, — котру то обітницю нотуємо з найбільшим вдоволенєм, не марну з огляду на склад нового видїлу, — представив п. Лев Шехович справу як найскоршої будови пансіона для руских дївчат в Перемишли пекучою, а з причин, що: а) фонди института виносять в сїй хвили 60.000 зр. капіталу і реальність враз з огородом в вартости висше 12.000 зр.; б) що в виду зменшеного руху будівляного в Перемишли матеріял буде богато дешевшій, нїж давнїйше, — поставив такі внесеня:
"Видїл скличе нові загальні збори найдальше до кінця мая сего року в цїли остаточного порішеня справи будови пансіона і предложить зборам до дальшої дискусії і евентуального затвердженя:
1) детайлічні пляни і кошториси дому, в котрім має міститись поміщенє і убікації шкільні на 40 учениць на тепер;
2) детайлічний плян науки, починаючи від IV-ої взглядно ІІІ-ої кляси, (позаяк науку початкову дївчата на тепер побирати можуть дома), і усмотрить відповідні учительскі сили;
3) видїл починить одвітні кроки, щоби школа института для дївчат, на-тепер приватна, дістала права школи публичної.
В дискусії над сими внесенями, — котрі одноголосно опісля принято, — обявлювано з початку сумнїви, чи з капіталом і місцем під будову, якій єсть до диспозиції, можна брати ся до будови і евентуального отвореня школи. Однак сумнїви ті уступили в виду уваги, що инші приватні пансіони в Перемишли фунґують і мають добру репутацію, не маючи зовсїм нїяких фондів до диспозиції, a надто оплачуючи високі чинші за заняті убікації і обчислені на зиск предприїмцїв — мусять навіть рентувати ся, сли истнують безпереривно довгі роки.
Гадку о перенесеню школи института до Яворова полишено яко крайно непрактичну з причини неприступности до того-ж місточка, дальше з причини неможности догляду зі сторони видїлу института і трудности в дібраню одвітних учительских сил, а особливо ще й длятого, що основанєм воспиталища в Перемишли буде викликана користна для справи образованя женщин ривалізація всїх того рода институтів руских.
Гадку посиланя дївчат з пансіона до публичних шкіл в Перемишли на спосіб пансіона львівского відкинено яко незгідну з интенціями основателїв і всїх членів института, бо ходить о те, щоби образованє руских женщин вело ся в матерній мові і на ріднім ґрунтї, далекім від всякого політичного шовінізму. В справі же придбаня сил учительских подав п. Шехович до милої відомости, що з фондів института удїлювано значні запомоги ученицям-Русинкам, именно в женьскій семинарії, из зобовязанєм готовости до учительскої служби в институтї. Запомоги в уплинувшім роцї дійшли до суми 900 зр.
Наконець з огляду на те, що справа перемиского воспиталища дуже важна і надто вже богато терпіла проволоку, зібрані постановили, щоби видїл і члени старали ся в цїлім краю приєднувати симпатію для сего правдиво першого серіозно руского дївочого института, і як радами, так і матеріяльною помочію, приватно і в часописях, стелила єму ґрунт, а дасть Бог, загальні збори, маючі відбути ся в маю, приготовані належито до справи через комунікати теперішного видїлу і через прилюдну дискусію сеї справи в часописях, постановлять будову пансіону на 40—60 учениць безпроволочно в сїм єще роцї, а через те відданє сего пансіона до услуги Русинам наступить — сли не в сїм, то безперечно в будучім роцї.
[Дѣло]
01.02.1892