З нагоди т. зв. "всенародного" віча.

Дивну прояву обсервуємо в найновійшім часї: москвофіли і радикали, — ті, що в часї истнованя т. зв. солідарности партий робили, що тілько могли, аби солідарність тую розбивати, тепер на всї заставки чим-раз дужче кричать о потребі солідарности і пускають всякі штучні огнї на заслїпленє здорових очей руского загалу. Зі всего видно, що при нинїшній ситуації им невигідно і види на будучність у них що-раз більше помрачують ся... А серед публики рускої попадають ся такі, що фрази і фаєрверки беруть за щирість, за добру монету. Наївні, наївні!

Потребу солідарности і консолідації сил руских кождий признає, але-ж яку консолідацію і з ким солідарність? З тими, що в часї, як була солідарність, підкопували єї і довели до того, що народовцї мусїли супротив их дїланя деструктивного застерегти ся прилюдно, в соймі? Та й яка ґарантія, що по постанові солідарности буде инакше межи самими Русинами? — не згадуючи вже о тім, що само солідаризованє себе з деякими елєментами може шкодити Русинам в их відносинах на внї. Бо-ж нам здаєсь, що консолідованє Романчука з Иваном Добрянским і Павликом користи рускій справі не принесе, — було би се та ке, як в байцї "Орел, щупак і рак".

Русини — знані з свого безголовя. Так було давно, в исторії, так єсть і нинї. Caмі на себе крутять нагайку, самі притьмом шукають багна, де би застрягли і не могли вилїзти, — самі coбі вишукують трудности. То ми бачили хоч-би і в найновійшій справі турчаньскій. Насамперед послови Телишевскому нї з сего нї з того забагло ся зробити з купки мальконтентів-радикалів третю і то "розумну політичну партію", a віче турчаньске знайшло вже — чому би нї? — навіть "нотаблїв" серед тої партії — впрочім они самі й ставили ся на віче: п. Франко, сотрудник Kurjer-a та й редактор "Народа", і п. Данилович, редактор "Хлібороба". Чим же-ж — питаємо — така "політично розумна" тая "партія" радикальна, і по якій причинї з нею конечно консолідувати ся? Чи тому, що в максимальній проґрамі своїй поставила устрій соціялістичний і відкинула віру, а в мінімальній, практичній, бажає целібату духовеньства руского і веде нинї ґазетами аґітацію за патентом Іосифиньским? Та й чому лиш у одних Русинів мають партії не-соціялістичні вязати ся до веденя політики з фракцією соціялістичною? Того нїгде у нїякого другого народу в Австрії не бачимо — і нинї у віденьскій радї державній не засїдає анї один соціяліст лише длятого, що нїякі другі партії з партіями чи фракціями соціялістів нїгде не лучать ся. В Чехії також єсть партія соціялістична, без порівнаня сильнїйша, нїж наша, і при тім навіть національно-патріотична (не так як наша більше космополітична), а чи чув хто, щоби чи то старо Чехи чи молодо Чехи вязали ся з нею до веденя політики? Они узнають истнованє партії соціялістичної за факт, але при політичній акції єї лишають на боцї, самій собі, не хотячи наражувати справи народної на різні противности. А наші політики турчаньскі з своїм послом Телишевским так запалили ся до "політично розумних" радикалів, що геть зараз таки піддались би під их провід, — бо-ж п. Данилович потребував тілько поставити против резолюції комітету вічевого в справі реформи виборчої свою резолюцію, a віче однодушно єї приняло! Комітет вічевий в имени повіта турчаньского вносив, щоби віче ухвалило безпосередне голосованє в курії селяньскій, а тимчасом віче ухвалило резолюцію чужого чоловіка, з Коломиї, п. Даниловича: домагатись загального голосованя. І диво дивне, анї o. peфeрент тої справи, анї посол Телишевскій не станули в оборонї резолюції повітового комітету вічевого і не пояснили народови, що й они стремлять до загального голосованя, але що мають на цїли не пусту демонстрацію, але реальний здобуток, отже домагають ся насамперед того, що далось би може осягнути. Як посол Телишевскій в своїй брошурі, так і аранжери віча турчаньского на вічу відказували на Львів і о мало що не відмовили Львовянам компетенції вести перед в політицї рускій, a тимчасом — кажучи без наміреня обиджувати кого-небудь — самі показались не конче зручними політиками… Впрочім Русини і в тім взглядї не можуть бути виїмкою серед народів: як у Французів перед веде Париж, у Чехів Прага, у Словінцїв Любляна, так і у Русинів мусить перед вести столиця — Львів. Того вже нїякими сумнївами нї ухвалами нїхто не в силї скасувати.

Як що-до радикалів, так само і щодо тих людей з партії "старої", котрі і спинюють розвій руского народу і компромітують всїх Русинів, без огляду на партії, демонстраціями москвофільскими, — загал Русинів не повинен собі сам винаходити трудностей. Не глядати згоди з ними, а по просту елімінувати их з межи себе — відмовити им своєї підпори і запротестувати против того, щоб они підшивали ся під загал Русинів та промовляли в єго имени. Коли-ж хто-небудь з Россії, наприклад якесь сторонництво політичне, мав яке дїло до Русинів, — то нехай говорить з загалом Русинів, взглядно з представителями того загалу, а не, як нинї, з аґентами, котрі не то супротив загалу Русинів, але навіть супротив "старої" партії не почувають ся до нїякої одвічальности і авантурами своїми наносять тілько шкоду і "старій" партії і загалови Русинів.

При нинїшній нерішучости загалу руского супротив москвофілів гниль моральна ширить ся вже й межи селянами, декуди н. пр. з Золочівщинї і Брідщинї, в застрашуючій спосіб, і доводить до таких сумних і злощастних для справи народної фактів, як от недавні вибори до ради повітової в Брідщинї, де селяне і дяки надуті деструкційною аґітацією москвофільских орґанів, допустили ся поганої зради супротив народовцїв, з котрими спільно засїдали в комітетї, і зрадою допомогли побідї Поляків... "Галицкая Русь" твердить, що нїби то сему винні народовцї в Брідщинї, бо не підперли при виборах до ради державної кандидатури Геровского з Инсбрука, котрий нїби то мав якесь більше право до кандидованя в Брідщинї, нїж Барвіньскій. Та хиба длятого, що Геровскій належить до одної партії, a Барвіньскій до другої і Барвінскій не підписав адреси якомусь там Аристову з Петербурга, a Геровскій підписав і за те став "мучеником політичним" а "Русской Радї" конче забагло ся задемонструвати і, на злість ґр. Таффому чи кому там, вибрати єго послом до Відня... Нї, не народовцї винні злощастній афері з виборами до ради повітової в Брідщинї, а винні деструктивні аґітації фракції москвофільскої, супротив котрої безсильною показалась навіть — допускаємо — добра воля интеліґентних людей "старої" партії в Брідщинї...

Тепер з иніціятиви того круга деструкторів виходить відозва на "всенародне" віче у Львові, a Сїрки, Рожанковскі і Павликови подають руку... О. Павликов — як загально говорять — в розмові з одною висше поставленою особою заявив перед кількома днями, що він длятого знайшов ся в компанії з д-ром Добряньским е tutti quanti, щоби в потребі спинити евентуальні розгони... Може бути, що те саме мали на гадцї і посли Сїрко та Рожанковскій. Але-ж се наївність! Розгонів москвофілів глядайте, господинове, не в бесїдах на вічу — там готово все бути дуже льояльно, може аж смирно-підданчо, — але глядайте розгонів в безголовій аґітації прасою, в безсовістнім баламученю интеліґенції і селян, в отчайдушних демонстраціях — і такі розгони спиняйте, єсли справдї маєте тую добру волю! Бо-ж яку цїль властиво мають аранжери сего "всенародного" віча? Єдино таку, щоби показати правительству, що ось-то за ними нарід! Бо того, що там пописано в відозві про потреби Русинів і про консолідацію партій — се тілько спосіб примани — щось же треба було поставити в проґраму... Они-ж знають добре, що о сконсолідованю Русинів годї й говорити без участи народовцїв, котрі нинї маси мають в своїх руках. А що-до потреб Русинів, то може зажадають від правительства і більше шкіл руских, більше ґімназій, нїж жадають на-тепер посли рускі, — але що-ж? — поки "Народний Дім", остаючій в их руках, шле кількадесять своїх бурсаків до нїмецкої, а не до рускої ґімназії, доти правительство их жадань на серіо брати не схоче і не може.

Перед самим "всенародним" вічем очевидно дуже не в пору для всїх деструкторів наспіли вісти в письмі з Відня, поміщенім оногди в "Дѣлї", про деякі для Русинів полекші і нові здобутки. В письмі з Відня подані ті вісти з відповідною оглядностію і з справедливим застереженєм, що се Русини приймуть лиш яко завдаток, але оно далеко не полагоджує потреб руского народу, далеко ще до рівноуправненя Русинів... Між тим "Галицкая Русь" супротив того перепечатала текст колишнього т. зв. "угодового" внесеня Юліяна Лаврівского і, думаючи, що вивела Бог знає якого тяжкого калібру канону, кличе: "От чого домагав ся такій Лаврівскій, а чим задоволює ся Романчук!" Поперед всего: Романчук тим незадоволює ся. По друге: в угодовім внесеню Лаврівского справдї містило ся більше, нїж те, що було наведено тепер в письмі з Відня, — але з того ще не виходить, що-би "Галицкая Русь" своїм супоставленєм не вистрілила кулю в пліт. Лаврівскій ставив внесенє угоди з Поляками, а Романчук нїякої угоди з Поляками не робив. Коли би прийшло в теперішних часах укладати для Поляків проєкт угоди, то, нехай "Галицкая Русь" буде певна, проєкт Романчука не повстидавсь би колишнього проєкту Лаврівского. Але-ж нинї о угодї з Поляками нема бесїди і доти не може бути, доки за-для яких небудь причин Поляки — beati possidentes — не запотребують угоди з Русинами. Нинї Русини мають дїло з правительством, котре стоїть по-над Поляками і Русинами, а правительство буде числити ся з Русинами в міру того, на скілько они при розумній а ревній праци власній зростати будуть в силу. Фактична сила Русинів заимпонує правительству і змусить єго перевести рівноуправненє руского народу, — а не заимпонують єму пусті фаєрверки в родї "всенародного" віча, як отсе де-хто загадав собі устроїти хитро-мудро...

______

B справі т. зв. "всенародного віча" одержали ми ось таке письмо з провінції:

"Всенародне віче", котре пять послів і сїм не послів скликують до Львова, єсть — і на нашу гадку — чистою комедією. Народовцї не можуть инакше поступити, як лише бути безучастними свідками тої комедії. Тут і нарід понимає, що в тім вічу криє ся підступ. Люде, перебираючи підписи і не бачучи межи підписаними знаного і малій дитинї посла Юліяна Романчука, питають: "А яке-ж то буде віче без голови межа Русинами, без Романчука?" Та й на правду, оно аж смішно: "всенародне" віче, і ще скликуване в цїли консолідованя Русинів, а межи скликуючими єго нема анї голови обох руских клюбів, соймового і райхсратового, посла Романчука, анї бодай одного посла з ради державної, анї члена видїлу краєвого д-ра Дамяна Савчака, анї голови "Просвіти" о. д-ра Омеляна Огоновского, анї нїкого з львівскої "Народної Ради"...

Підписи уміщені під відозвою вічевою як з одної сторони не можуть будити довірія у Русинів (се вже піднесено в "Дѣлї"), так з другої сторони — ми додамо від себе — свідчить, що в самій "твердій" партії щось faul...

Насамперед впадає в очи, що з послів підписало відозву лише пятьох (межи ними і "політик" Барабаш), а прецїнь до "твердих" рахують ся й ще деякі — на всякій спосіб судья Н. Герасимович. Чому ж той не підписав відозви? — а нема сумнїву, що до него мусїли о підпис удавати ся. (Правду сказати, ми троха дивуємо ся, що до підпису дали ся наклонити сов. Рожанковокій і о. Сїрко, котрі уходять за людей умірених, але пояснюємо собі тим, що сов. Рожанковскій — чоловік мягкої натури, що не хотїв би з нїким мати суперечки, отже підписав відозву, хоч може бодай нюхом чув, що скликувати "всенародне" віче без народовцїв якось не á propos, — а знов о. Сїрко, підписуючи, мабуть і не зміркував, що до чого йде, бо звістно, о. Сїрко політик передо всїм повітовий.)

Дальше впадає в очи, що з не послів не було вже яких инших "поваг", як конче д-р Иван Добряньскій та д-р Лев Павенцкій: першій — бувшій директор "Заведенія", a другій — ліквідатор того банку! Д-р Иван Литиньскій звичайно дає в таких случаях фірму, але про якусь дїяльність єго в справах руских не чувати. П. Богдан Дїдицкій, яко ветеран партії, очевидно мусив підписати відозву, але се не буде для него обидою, коли скажемо, що він нинї вже инвалід політичний — чи на сей чи на той бік. Наконець крил. о. Павликів — він нинї в політицї як той майор ad honores від давна вже на пенсії, що нинїшних нових порядків войскових не хоче зрозуміти і жиє в тій гадцї, що цїле спасеніє лежить в поворотї до того, що було anno dazumal, — в політицї о. Павликова то ті часи, коли ще "не вигадали були якоїсь України" — і нїхто не чував, аби в радї державній засїдали народовцї...

Потім впадає в очи, що під відозвою не бачимо підписів нї одного більше священика кромі о. Павликова (і о. Сїрка, але з титулу посольства). Сей факт на всякій спосіб цїкавий, коли зважити, що перед 25-им падолиста 1890 року святий Юр доставив був навіть не одного а більше крилошан і до голодового комітету, де не засїдав анї один народовець, і на збори "Народної Торговлї", щоби помогти перефорсувати лісту, на котрій не було анї одного имени народовця... Нинї тії люде, що тогдї виключили були народовцїв від участи в голодовім комітетї і хотїли их всїх усунути від участи в управі "Народної Торговлї", скликують "всенародне" віче, щоби, бачите, консолідувати партії, не виймаючи навіть радикалів... Але крилошан — нинї вже не бачимо побіч давнїйших своїх соподвижників... Чому-ж то они не виступають і тепер солідарно? Чи не хотять, чи не можуть?.. Сяк чи так, а така абстіненція мусить дуже болїти при політичній якції... Навіть емерити, котрі прецїнь не мають того бояти ся (як крилошане Малиновскій і Делькевич) узнали за відповідне — не пхати пальцїв межи двері — "в таку політику не мішати ся"!..

Наконець також цїкава річ, що межи підписами під відозвою не бачимо проф. д-ра Исидора Шараневича, котрий, яко сеніор института Ставропигійского, чей же більше мав би поваги і більшу компетенцію до акції консолідованя Русинів, нїж н. пр д-р Добряньскій. Але до д-ра Шараневича мабуть навіть не удавали ся по підпис. Впрочім — як нам говорено — против него нинї москвофіли ведуть завзяту аґітацію, щоби конче скинути єго з сеніорату Ставропігії, коли виправлена єму котяча музика не спонукала єго до того, щоби сам зрік ся того достоїнства.

Все те свідчить, що — як ми висше сказали — в самій партії "твердій" щось faul. І инакше бути не може, поки тая партія, між котрою — того не перечимо — суть також люде не злої волї, дає ся провадити на мотузку таким Добряньским... Щоби тая партія могла забрати слово в справі консолідації всїх Русинів, мусять вперед здоровійші елєменти партії тої якось самі сконсолідувати ся — сконсолідувати ся в такім напрямі, щоби отріпали ся з репяків, які густо насїли на их сукмани і реверенди... Поки того не станесь, доти партії тій не удасть ся нїяке позитивне дїло, — доти все буде комедією...

[Дѣло]