Що в майбутньому зустрінуть зонди Вояджер-1 та Вояджер-2 на своєму шляху крізь простори Всесвіту? Відповідь на це запитання принаймні частково надав космічний телескоп Габбл. Адже з його допомогою астрономи детальніше роздивилися ті реґіони, що перебувають по сусідству з нашою Сонячною системою та які, найімовірніше, проминатимуть обидва найбільш віддалені від Землі космічні апарати, створені людиною.
Траєкторія польоту обох зондів Вояджер – дані, отримані завдяки космічному телескопові Габбл. Зображення: NASA/ ESA und Z. Levy (STScI)
Обидва космічнs зонди від NASA Вояджер-1 і Вояджер-2 стартували 1977 року. Спочатку вони мусили досліджувати планети та супутники за межами Сонячної системи. Вояджер-1 полетів до Юпітера й Сатурна, пролетів повз них і зробив перші захопливі знімки обох планет та деяких їхніх супутників. Вояджер-2 під час польоту повз Сатурн проминув також планети Уран і Нептун. З огляду на те, що обидві машини й надалі безпроблемно функціонували, їм дали змогу летіти далі — тримаючи курс на зовнішні межі Сонячної системи.
Сьогодні Вояджер-1 віддалився від Землі на 21 мільярд кілометрів, тобто є тим створеним людиною об'єктом, що зумів відлетіти взагалі найдальше від нашої планети. 2013-го зонд пройшов геліопаузу зовнішньої межі Сонячної системи й відтоді дедалі глибше проникає в міжзоряний простір.
Вояджер-2 відлетів від Землі приблизно на 17 мільярдів кілометрів. Обидва зонди мають достатньо енергетичних резервів, щоб ще принаймні 10 років здійснювати наукові вимірювання, а результати надсилати на Землю. Коли спливе цей термін, зонди ще тисячі років зможуть летіти далі, практично не зменшуючи швидкість 15 кілометрів за секунду, проте більше на зв'язок не вийдуть.
«Коли зонди Вояджер мчать через Всесвіт, то досліджують крихітні ділянки космосу, — розповідає Сет Редфілд (Seth Redfield) з Весліанського університету в штаті Коннектикут. — Але ми не знаємо, чи ці сектори типові, чи рідкісні».
Щоб це з'ясувати, науковець зі своїми колеґами використали телескоп Габбл, завдяки якому вдалося роздивитися майбутню траєкторію обох зондів. «Габблівські спостереження надали нам змогу більше пов'язати реґіони, адже телескоп може простежити ширший і триваліший шлях зондів», — пояснив Редфілд. Тобто дані, які обидва Вояджери у майбутньому нададуть з міжзоряного простору, можна буде аналізувати з огляду на контекст.
Захоплює передусім можливість отримувати узгоджені дані, які зонди надають і можуть надавати з зовнішньої межі зони Сонячного впливу. «Взаємодія між зорею та міжзоряним середовищем є особливо інформативна, адже подібні динамічні процеси відбуваються навколо більшості зір», — пояснив Редфілд.
Дані Габбла надають також нові свідчення про курс нашої Сонячної системи в Чумацькому Шляху. Згідно з ними, Сонце перелітає зараз таку зону галактики, в якій багато грудок. Ці турбуленції в міжзоряному середовищі спричиняються до того, що захисна геліосфера навколо нашої системи ущільнюється — раз сильніше, раз слабше. Результати вимірювання зондів Вояджер з цієї межевої зони тим більше будуть цікавими.
Телескоп Габбл надав також цінну інформацію про те, що зонди зустрінуть на своєму шляху. Так, обидва ще кілька тисяч років летітимуть через локальні міжзоряні газові хмари — складну суміш з водню та слідів інших елементів.
Приблизно через 40 тисяч років Вояджер-2 пролітатиме повз зорю Росс-248, що віддалена від Землі на 1,5 світлового року, аж поки через майже 90 тисяч років не перейде в наступну міжзоряну хмару.
Вояджер-1 через 40 тисяч років мав би пролетіти повз зорю Gliese-445, що на відстані 1,6 світлового року від нашої планети.
На обох зондах доти не залишиться струму. Німими посланцями людства вони досягнуть територій Всесвіту, куди ми, люди, ще довго не зможемо проникнути — якщо взагалі колись нам це вдасться.
Voyager-Sonden: So geht ihre Reise weiter
NASA/ Space Telescope Science Institute, 11/01/2017
Зреферувала Соломія Кривенко
17.01.2017