я почув: шелестіли схилом гори ящірка і змія
на галилейській горі Нагірної проповіді – моя
тінь – вслухаюся в звук сосни і ліванського кедра
у те що підслухав тоді св. Матвій
що наче: живи птахом – не жни і не сій
співай собі й чисти дзьобом золоті пера
і ще Він сказав про око яким торкнемось гори
і ще Він сказав про серце в якому вогонь горить
«блаженні – сказав – ніхто нікому не страж
дім на піску не втримаєш – сіль у ваших кістках
квітка живе квіткою – птахом живе птах
і ось вам молекула світла – «Отче наш»
тіло для вас є домом – а око його ліхтарем
а коли ліхтар погасити чи вітер морський зірве
хто вам присвітить?» – і далі ще про щоку
слухали і не знали як ці слова живуть
як вирівнявши дихання – вирівняєш свій дух
й гойдалась бджола медоносна на будяку
«одягніться у це повітря і станьте його словами
блаженні – скаже Він тихо – живуть поміж вами»
«а де вони? – запитають слухачі і слухачки
«ті що прощають і не живуть напоказ
які не бояться злодіїв – і дивляться в себе оком»
бджола напилася меду і полетіла наче
коли Він покинув гору – у селищі не знайшлося
ані блаженних ні праведних – ані пшениці ні проса
пастухи пригнали овець – напилися молока
Матвій йшов за Ним – міркуючи «це не досяжно
жити з цими словами і неможливо і важко»
і після кожного запису тремтіла його рука
я повертався автобусом в напрямку Єрусалима
трактор стояв самотньо у придорожніх оливах
– крізь кактуси і каміння гнали кіз пастухи –
я думав про дім і про око – як вслід йде за Ним Матвій
як же це зрозуміти «не дбай не жни і не сій»
і як же це всім прощати?
і як писати стихи?
Автор світлини — Олександр Фразе-Фразенко
06.01.2017