Львівська «статуя Свободи» зустріне новий — 2017 рік — повністю відновленою. А згодом її ще й підсвітять. Йдеться про скульптурну групу «Ощадність», що прикрашає дах нинішнього Музею етнографії, а колись — приміщення Галицької ощадної каси. Скульптуру почистили й відреставрували, і навіть повернули їй елементи, про існування яких не здогадувався загал і що їх фахівці вважали давно втраченими.
Свою «народну» назву скульптура завдячує променям, що увінчують її голову і роблять подібною на добре відому нью-йоркську статую Свободи. Подібності також додає смолоскип у її правій руці. Однак обидві скульптури насправді відрізняються не лише тим, що львівська пані сидить, на відміну від своєї заокеанської тезки. Поруч зі Свободою львівською розміщені скульптури двох чоловіків. Ще один штрих — львів'янка молодша на 5 років. Будівлю Галицької ощадної каси, що на проспекті Свободи у Львові, збудували 1891 року. Тоді ж таки на ній з'явилась і скульптура. Її авторство належить скульптору Леонарду Марконі та його майстерні. А от відому всім Свободу у США встановили у 1886 році.
Про потребу реставрації скульптури говорили останні кілька десятків років. Кілька років на музеї етнографії навіть висіла спеціальна сітка — на випадок, якщо від скульптури відпаде шматок.
Отримати гроші на реставрацію пробували ще 2014 року. Тоді Інститут міста визначив шість об'єктів у Львові, які потребують реставрації, і запропонував львів'янам вибрати, який саме подавати на ґрантову програму посольства США. Містяни підтримали львівську Свободу, однак гроші від посольства отримати так і не вдалося.
Врешті реставрували скульптуру за гроші міського бюджету та за кошти, зібрані на благодійному аукціоні Інституту банківської справи ще минулого року. Вклад міста та благодійників був однаковим — по 300 тис грн. Частину коштів витрачено на проектну документацію, решту — безпосередньо на реставраційні роботи.
Початок реставрації
Реставрувати скульптури почали влітку цього року.
«За сто років камінь дуже ослаб. Після реставрації можна сказати, що ми повернули камінь на століття назад, — розповідає Z керівник скульптурно-реставраційного відділу фірми «Оберіг», що виконувала реставрацію скульптури, Андрій Федоришин. — Роботи були доволі складні. Передусім все відбувалось на висоті. По-друге, скульптури були виконані з пісковику, що є нетиповим для Львова, адже більшість скульптур у нашому місті з вапняку. Попри те, що пісковик є витривалішим і дозволяє зробити деталі більш чіткішими, за роки камінь розшаровувався і почали відходити певні елементи. Ми використовували спеціальні німецькі реставраційні матеріали для укріплення поверхонь, що розшаровувались, та укріплення скульптур».
Зі слів реставраторів, справжнім викликом для них стало відновлення руки, яку скульптурі замінили у 1990-х роках. На початку 1980-х років рука з факелом відламалася, впала й убила жінку, що проходила повз будинок. Після того львівська статуя Свободи понад 15 років стояла без правої руки. Однак навіть після її заміни новий елемент суттєво відрізнявся від решти скульптурної групи.
«Руку треба було переробити, бо в неї був неправильний ракурс і кріплення до ориґінального каменю було задовгим. Але демонтувати її було важко. Вона була виготовлена з епоксидної смоли, залитої бетоном, і важила близько 180 кілограмів. Для порівняння: нова важить 60 кілограмів», — розповів Андрій Федоришин.
Вже під час робіт виявили, що зелені промені просто були покриті зеленою фарбою, а насправді спершу вони були покриті сусальним золотом. Відновили промені працівники «Оберегу» за свої гроші,
«До початку робіт ніхто не знав про золоті промені, і на це не заклали грошей. А якщо би ми зараз цього не зробили, то невідомо коли до цього би повернулись», — пояснює реставратор.
Як повідомила начальниця управління охорони історичного середовища ЛМР Лілія Онищенко, приємна новина, яку принесла реставрація, — зберігся первісний напис під скульптурною групою (польською мовою там написало «Галицька каса ощадності». — Ред.) і тепер його відновлено.
Незабаром оновлену скульптуру також планують підсвітити. Наразі вирішили, що це буде світло білого кольору, однак інші деталі ще потребують з'ясування.
«Ми пробували встановити підсвітку на опорах навпроти будівлі. Це було би найпростіше. Але коли протестували такий варіант, зрозуміли, що він не є добрим, адже візуально скульптура здається пласкою і не видно рельєфу. Хочемо також спробувати зробити точкову підсвітку скульптури або ж поєднати обидва варіанти», — розповіла Лілія Онищенко і додала, що підсвітку роблять за гроші мецената.
30.12.2016