Росія без меж

Кремль прагне заново перерозподілити світ на зони впливу між важливими глобальними гравцями. Тобто вчинити таку собі «Ялту-2». Причому, на переконання російських очільників, таких global player’ів у світі є лише два: Москва і Вашингтон. 

Такий висновок можна зробити, аналізуючи кілька подій, які відбулися упродовж минулого тижня. Передовсім йдеться про виступ президента Росії Володимира Путіну з традиційним посланням до Федеральних зборів, яке пролунало першого грудня.

Експерти зауважили, що зовнішньополітична частина виступу є напрочуд зіжмаканою, а це нівроку дисонувало з президентськими посланнями попередніх років. У тексті ви не знайдете ні слова, ні півслова про Україну. Так, ніби цієї держави взагалі не існує, а не те що Росія вже три роки поспіль здійснює туди військову інвазію.

Не згадано й про західні санкції, так ніби не на їхнє скасування була спрямована головна російська дипломатична потуга останніх років. Зрештою не згадував він і країн Заходу, а все своє ставлення до них вклав у фразу: «Нам потрібні друзі, але ми не допустимо обмеження наших інтересів. Своє майбутнє ми будуватимемо без чужих порад».

Хоча ні, одну західну країну Путін все ж назвав: Сполучені Штати Америки. Саме з нею і лише з нею Кремль готовий вирішувати деякі глобальні проблеми, зокрема в доповіді пролунала сирійська громадянська війна. Російський президент готовий зачекати на формування нової американської адміністрації – адміністрації Дональда Трампа, якого він все ж хоче бачити своїм союзником і сподівається на взаємність цього бажання.

Володимир Путін переконував співвітчизників, що глобальний час грає Росії на руку, і треба просто спокійно дочекатися зміни ситуації в сприятливий бік. От відбувся Brexit, американці обрали Трампа, проросійських президентів обрано в Болгарії та Молдові. Існують великі сподівання, що й на чолі Франції стане «друг Путіна». А там ще й Німеччина підтягнеться…

«Важливо нормалізувати і почати розвивати двосторонні відносини на рівноправній і взаємовигідній основі. Взаємодія Росії і США у вирішенні глобальних і регіональних проблем відповідає інтересам всього світу», – запевнив Путін.

Отже, Кремль має намір якщо й враховувати чиїсь інтереси у зовнішній політиці – то лише Сполучених Штатів. Бо лише Вашингтон у разі чого може поставити на місце російського шибеника. Європа ж занадто загрузла у своїх проблемах і кризах, штучно роздмухуючи значення більшості з них.

Залишається сподіватися, що новій адміністрації Білого дому вистачить розсудливості, аби не піддатися на російську приманку. Адже відомо, що у Кремля своя власна інтерпретація співпраці. Для Росії це означає, що вона вільна робити все, що їй заманеться – порушувати будь-які угоди, ігнорувати інтереси світової спільноти. Головне лишень – придумати для нового американського керівництва правильні аргументи.

Відомий американський політолог і експерт з Росії Девід Саттер (David Satter) аналізуючи ймовірність того, що Білий дім таки піде на означену вище співпрацю з Кремлем, назвав такий розвиток подій «абсурдом». «Коли Трамп особисто зіткнеться з логікою, якої дотримується  Кремль, він зрозуміє, наскільки небезпечно йти йому на будь-які поступки», – запевнив він.

Продовжуючи думку Саттер застеріг наскільки небезпечною для Трампа може бут тактика заперечувати все у зовнішній політиці, що робив Барак Обама. «Звичайно, адміністрація Обами допустила помилку, коли поклала відповідальність за погіршення відносин (з Росією – Z) на команду Джорджа Буша. Зараз Трамп робить те ж саме, звинувачуючи адміністрацію Обами, але ніхто не наголошує, що реальна проблема полягає в російському режимі з його проявами диктатури з одного боку, і бажанням отримувати підтримку росіян завдяки агресивним діям за кордоном – з іншого», – переконаний Девід Саттер .

Політолог будує свій оптимізм у цьому питанні на тому, що, як він вважає, у багатьох кандидатів на високі посади в команді Трампа є цілком реалістичне сприйняття зовнішньої політики, яку провадить Росія.

Вже після звернення Володимира Путіна до парламентаріїв стало відомо про те, що президент Росії затвердив нову концепцію зовнішньої політики держави. У документі, серед іншого, є такий пункт: «Формування відносин добросусідства з суміжними державами, сприяння усуненню наявних вогнищ напруженості і конфліктів на їхніх територіях і запобігання виникненню таких вогнищ і конфліктів».

Можна припустити, що цим пунктом Кремль собі апріорі легітимізує майбутню інвазію в сусідні країни. Тим більше, що такі свої агресивні наміри Путін підтвердив і невдалим жартом про російські кордони під час церемонії вручення премій Російського географічного товариства. Жартуючи з переможцем телевізійного шоу з географії – 9-річним Мирославом Оскирком – Путін запитав дитину, де закінчуються кордони Росії. Хлопчик відповів, що кордони Росії зі США закінчуються на Беринговій протоці. «Кордон Росії ніде не закінчується», – нахабно поправив його російський президент. І це саме той випадок, коли «у кожному жарті є частка жарту».

Тим часом у Німеччині відбувся традиційний Берлінський форум зовнішньої політики, організований Фондом Кьорбера (Körber-Stiftung). Державні діячі, політологи, експерти, журналісти обговорювали злободенні міжнародні проблеми й шукали шляхів їхнього вирішення.

Досить знаковим був на ньому виступ міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра (Frank-Walter Steinmeier). Раніше він прославився своїм надміру поблажливим ставленням до Кремля й критичним – до антиросійських санкцій. Проте останнім часом він, як видається, радикально поміняв свою точку зору в цьому питанні.  

Торкаючись питань збройного протистояння на сході України й нездатності Мінських угод покращити ситуацію, Штайнмаєр нарешті зважився тицьнути пальцем у бік Москви. «Європейці вважають єдино можливими правила, вироблені в післявоєнні роки, в тому числі, норми і принципи, зафіксовані в статуті ООН, Гельсінському Заключному акті, багатосторонні угоди і домовленості. За цими правилами вони і грають. Коли ми беремо на себе роль посередника у врегулюванні конфліктів, то робимо це на засаді міжнародного права і універсальних цінностей. Росія ж все наочніше орієнтується на іншу модель підтримки порядку», – нарікав він. Яку ж саме?

Продовжуючи виступ, Штайнмаєр згадав в зв'язку з цим Ялту, де в лютому 1945 року учасники антигітлерівської коаліції домовилися про розподіл світу на сфери впливу. «Цілком можливо, що російська сторона запропонує США "велику угоду" для вирішення всіх існуючих в двосторонніх відносинах проблем, і якщо Трамп і Путін почнуть між собою домовлятися, то зовсім не обов'язково за присутності європейців», – висловив він таку тривогу.

Що ж, європейці, навіть колишні помірковані «путінферштеєри» починають потроху знімати рожеві окуляри, щоб побачити реальну політику Кремля і його завсідниів.