Унґвар, в цьвітни 1913.

Михайло Яцкевич, вікарий новоутвореної гр кат. мадярської гайдудорожської епархії стрі­чаєть ся раз-у-раз із ворожою поставою румун­ських вірних, яких влучено до тої диєцезиї. Ось­так прихожани сатмарської столицї, які досї на­лежали до румунської епархії, не хотять його пускати в село. Вікарий, їдучи на візитацию шко­ли, мусїв звернути ся до властий і аж під охо­роною жандармських баґнетів знов зачав перервану візитацию. Збурений народ не хоче знати про него, не пускає до церкви, а жандармів тай ca­мого вікария обкидує камінєм. Жандарми хотїли вже нераз стріляти, бо й їх поранили камінєм, та на благанє вікария зрекли ся сего. Наслїдком сього є слїдства, що почали ся на великі розмі­ри. Показало ся, шо народ підбурили всюди місцеві румунські сьвященики. Через се взято до слїдчої вязницї румунських сьвящеників Лаврен­тия Лордаша, в селї Самошдоб, Григория Ma­рошана в Кішмайтень і отсих селян: Чеґі Яно­ша війта, Шонкодия Іштвана, Гарпа Петра, Папу Ласлова, Кадара Ґустава, Шонкодия Пава, Воро­цу Ґерґеля, Варю Яноша, Гота Ласла, Боріша Ан­драша, Бонту Ґерґеля та ще кількох. Назвиска вказують на те, що всї арештовані є колишними Мадярами, які ізза греко кат. віроісповіданя, вла­стиво ізза румунського обряду зрумунїзували ся. Говорять вони й тепер дуже добре по мадярськи, але одержали національне вихованє від румун­ської інтеліґенциї.

Нова диєцезия складаєть ся із Мадярів і змадярщених Русинів, але змадярщено­го Румуна в нїй зовсїм нема. Протягом віків по­мадярщили ся одні тільки Русини!

Незвичайно характеристичний для оцїнки національної сьвідомости Русинів і Румунів — ін­цідент зайшов отсе між унґварськими таки бого­словами.

Румунські диєцезиї Самошуйвар, Луґош і Великий Варад в Угорщинї не мають власної те­ольоґії, бо така є лиш одна, іменно в Балажфал­ві. Із сеї причини питомцї сих епархій виховують­ся на кошт релїґійного фонду по латинських се­минарах в Пештї та Остриголмі, а також в гре­ко-католицькім в Унґварі. Тут, межи руськими питомцями є їх рік-річно до 15 осіб, але вони держать ся все осторонь від своїх товаришів, ма­ють свій кружок, власну читальню і т. д. Держа­чи ся кріпко своєї народности, не хочуть вони мати нїчого спільного з Русинами, які, як звісно, є сильно змадяризовані. Ізза сего прийшло 15 марта межи ними до бурливої колїзиї. Русини по обідї в їдальнї зачали співати... мадярський гимн ! Румуни в тім участі не взяли, а навіть не повставали з крісел, бо їх мадярський гимн дуже ображає, гимн сей починає ся словами: "Благослови Боже Мадяра", а вони не Мадяри, але Ру­муни. Наслїдком скарги "льояльних" Русинів пе­реведено урядове слїдство, і епископ Антон Папп покарав їх тільки за нехтованє  ч е м н о­ с т и  дуже лагідно: Приказав їм переписати 15 разів повний текст 12-ти строфового гимну. Але Румуни й ceгo не зробили, а наслїдком того е­пископ видалив їх із семинара. Сповіщені про сю подїю компетентні румунські епископи нїяк не поспішили ся перевозити своїх питомцїв, а на письмо Паппа навіть невідповіли нїчого, а тимча­сом румунські богослови сидять далї в Унґварі. Тількиж не сидять вони спокійно, бо живуть під бойкотом змадярщених Русинів, які зірвали з ними всякі зносини та ще й збиткують ся над ни­ми та пристрасно жадають видаленя "зрадни­ків". 3 уваги на те, ще архиєреї дотичних ру­мунських диєцезий не починили нїяких кроків в справі своїх питомцїв, то епископ Папп вислав тепер до них незвичайно різкий зазив, заявляю­чи, що тепер не може вже брати на себе відповідальности навіть за тїлесну цїлість їх питомцїв що дня інзультованих товаришами. Се помогло, бодай почасти, бо великоварадинський епископ, Димитрій Раду, прислав шістьом своїм питомцям гроші на дорогу. Решта Румунів жде дальше в Унґварі зарядженя своїх епископів.

 

17.04.1888