Сільскі робітники в Даніі.

І. На недавньому зйізді соціялістів усего світа, що відбувся в Брюсселі, предложив П. Кнудзен, секретар соціяльно-демократичноі партіі в Даніі, дуже інтересний реферат про стан сільских робітників в тім краю і про поступ соціялістичноі агітаціі серед сільскоі людности в тім краю. Подаємо тут в головних нарисах зміст сего реферату головно для того, що відносини датскоі рільничоі людности досить подібні до наших, а також для того, що соціяльно-демократична партія в Даніі веде агітацію серед людности рільничоі майже по такій самій програмі, з якою виступила наша партія радикальна. Певна річ, програма датских соціялістів де в чому більше розвинена, ніж наша, може послужити добрим матеріялом при ревізіі нашоі програми, і для того ми звернемо на неі пильну увагу.

Уся земля в Даніі виносить 689 миль або 37.964 кілометрів квадратових. З того випадає 513.5 миль кв. на рілю сіножати, огороди, 37.33 м. кв. на ліси, 86.5 м. кв. на степи, 21.5 м. кв. на багна, 9 м. кв. на піски а 5 м. кв. на голий камінь. Значить, цілих 122 милі квадр. або мало що не пята часть краю є нездатна до управи. Податок ґрунтовий вимірюють в Даніі від висіву тонни твердого збіжя. Під одну тонну такого висіву іде не однаковий обшир грунту. Найліпшого грунту йде під тонну висіву около 3.3 гектара, але такого грунту в Даніі мало. Пересічно йде під одну тонну 9.5 гектарів, а в деяких сторонах, де земля найпліхша, навіть около 24 гектарів. Всіх тон рахує уряд податковий в Даніі 382.000, з сего випадає около 7000 тон на грунти місці, а решта, 375.000 тон на сільскі.

Власність грунтова в Даніі ділиться між "двори" і "хати". Двори є двоякі: більші або папскі і хлопскі. До більших дворів замислюються всі ті, що ошацовані що найменше на 12 тон висіву або більше. Хлопскими називаються такі двори, що висівають одну до 12 тон твердого збіжя. Великих дворів числять у Даніі 2041; вони ошацовані разом на 57.000 тон. Хлопских дворів числиться ок. 73.000, а ошацовані вони разом на 274.000.

"Хати" є також двоякі: з землею і без землі. Хати з землею такі, котрих земля виносить менше як одну тонну висіву; таких хат є ок. 152.000, а земля йіх ошацована на 41.000 тон. Хат без землі є 37.000.

З сего видно, що на панский двір випадає пересічно 28 тон, на хлопский пересічно по 4 тони, на хату з землею около чверть тони.

З поміж 73.000 хлопских дворів є ок. 58.000 власність тих хлопів, що на них сидять. Решта, се двори чиншові, в більшій або меншій мірі залежні від дворів панских. З них ок. 10.000 є дідичні; йіх посідачі мають право не тілько передавати йіх у спадку дітям, але також міняти йіх і продавати, тілько що на них тяжить обовязок певноі данини або роботизни для панского двора. Прочі чиншові двори (ок. 5000), се очевидно шматки землі, дані панами за вислугу йіх офіціялістам до смерти або на яких інших ще тіснійших умовах.

Так само стоіть діло і з хатами. З них ок. 156.000 (з землею і без землі) є або власність йіх посідачів, або в дідичнім чиншу. Решта, ок. 33.000 були або в аренді (т. є. так, що арендатори живуть в них аж до смерти), або в наймі (так, що винаймаючому може властитель по певнім часі вимовити хату).

Між великими дворами в Даніі є 19 графств, 14 бароній, 37 дідицтв і 9 дібр фідеікомісових. Тих 79 дібр, що разом займають 37.500 тон висіву, т. є. майже десяту часть усіх тон цілого краю, є подекуди власність державна. Се дарунки давнійших королів датских поодиноким шляхтичам і йіх родови; вони дані йім до неподільного вжитку, але без права власности, т. є. без права заміни, продажі і обдовженя.

Крім того є ще в Даніі "двори попівскі". В цілій Даніі є 960 парафій. Окрім парафій у Копенгазі та інших більших містах мають парохи яко часть своіх ерекцій більші або менші кусні землі з приналежними до них будинками; се й є "двори попівскі", котрих у цілім краю є 951. Значна часть тих дворів рівняєся зовсім дворам панским: 77 дворів попівских мають обширу по 12—20 топ, а 116 мають по 10—12 тон, решта має по 6—10 тон. Boни мають разом землі під 7000 тон висіву, т. є. як раз тілько, що 40.740 "хат з землею".

Коли би відносини економічні в Даніі стояли тілько так, як показують повисші цифри, то можна би сказати, що се доволі старомодній край рільничий. Нема там, здавалось би, ані величезних лятіфундій, ані "пролєтаріів прикованих до землі", т. є. хлопів, котрі мають такі малесенькі шматочки землі, що з них зовсім не можуть вижити. Але се тілько так здає ся, на діліж виходить ось що:

Вартість усеі землі в Даніі (крім міст) оціновано на ок. 4000 міліони крон або по нашому на 2688 міліонів зр. На тій землі тяжить довг гіпотечний, котрий в р. 1885 виносив 1700 міліонів крон (1142.4 міліонів зр.) Від 1866 до 1885 р. довг той змігся о 773 міліони крон (519.5 міл. зр.) Зріст єго ставався чим раз швидший; в 5 роках 1866—70 довг зріс о 130 міліонів, т. є. пересічно о 26 міл. річно, в рр. 1871—75 о 187 міл., т. є. вже пересічно о 37 міл. річно, в рр. 1876— 80 о 225 міл., т. є. пересічно о 45 міл. річно, а в рр. 1881—85 о 231 міл., т. є. о 46 міл. річно. Зріст сей показуєся нагляднійше отсим ланцюхом 100:142:173:177. Коли поміркувати, що власність ґрунтова мусить платити від сего довгу процент, нехай тілько 4%, то побачимо, що платить вона річно 68 міліонів крон (45.697 міл. зр.) процентів великому капіталови. Завважити треба, що всі доходи річні датского скарбу державного виносять ок. 54 міліони крон (36.288 міл. зр.), і що значить, капіталісти датскі тягнуть із властивців ґрунтових що року о 14 міл. крон (9.408 міл. зр.) більше проценту, ніж ціла держава має доходу.

Виходить із сего, що хоч в Даніі на око нема лятіфундій, то на ділі великий капітал є властивцем більшоі половини всеі землі і висисає єі ще гірше, ніж коли б та земля була в купі в одних руках. І хоч на око здаєся, що "двори хлопскі" і навіть "хати з землею" повинні би держатися на ногах, всі вони сидять у кішені капіталістів і мусять платити йім більшу половину своіх доходів.

Гляньмо тепер на людність Даніі. Після спису 1880 р. вся людність в Даніі виносила 1,696.039 душ. З того 515.758 жило в Копенгазі і других більших містах а 1,453.281 по селах і місточках. Сільска людність виносила затим ок. три чверти всеі людности краю. Кнудзен не подає докладного поділу тоі людности на верстви: кілько єі живе в дворах панских, кілько в дворах хлопских, кілько є халупників з землею, а кілько без землі. Він звертає тілько увагу на число тоі людности, котра не може вижити зі свого і мусить найматися на роботу до богатших властивців. Розумієся, що до тоі кляси належать усі халупники без землі; але і більшість халупників з землею також не ліпше стоіть; вони мусять іти робити властивцям дворів панских або хлопских чи то длятого, що йіх земля не може йіх виживити, чи для того, що не мають свого тягла і мусять позичати єго у "дворових" на відробок, і відрабляти се, розумієся, в найгорячійший час, у жнива.

Що правда, не всі халупники по селах ходять на полеву роботу. Богато є між ними ремесників, крамарів, рибаків, учителів ітд. Але є також по селах люде ще біднійші від халупників, т. зв. інквіліни (комірники), що винаймають у хаті тілько одну світличку, і живуть з поденного зарібку. Всіх мужчин заробітків по селах числять в Даніі 133.000, а крім них є ще у панских дворах ок. 90.000 слуг. Робітників промислових і зарібників денних по містах є ок. 83.000, а слуг по містах ок. 8000. Значить, усеі людности, котра жиє з того, що продає свою робучу силу, є в Даніі ок. 314.000, а коли зважити, що сільскі халупники, комірники а часто й слуги є люде жонаті і з родинами, то можемо припустити, що по за тими 314 тисячами зарібників стоіть ще з пів міліона душ, котрі звисли на йіх заробок і мусять з него удержуватися.

Сільскі робітники в Даніі наймаються або за гроші без страви, або за гроші зо стравою, і то на день. Слуги наймаються річно або піврічно за гроші, страву, одежу й помешканє. Робітник зо стравою бере пересічно літом за день ок. 90 ере (60 кр.) грішми, але плата часто буває менша і доходить до 33 кр. або й ще низше. Підчас жнив плата троха підноситься, на 88½ —133 кр., але частенько і в ту пору платять робітникови по 55—67 кр. За то в зимі пересічна плата не буває висша по над 40 кр., а спадає нераз на 16½ кр., або й ще низше. Коли робітник сам стравуєся, то дістає літом 88½ до 100 кр., але нераз лиш 67 кр. Підчас жнив при власній страві бере пересічно 106½ до 134½ кр., але і в ту пору нераз плата спадає на 67 до 88½ кр. Зимою пересічна плата при власній страві виносить 73 до 80 кр., але нерідко спадає на 67, ба навіть на 33 кр. і ще менше. На господарскій страві заробляє такий робітник річно 151.67 до 159.94 гульденів, але нераз сей заробок спадає на 100.80 до 134.40 гульд. Жиючи на власній страві, заробляє робітник річно ок. 248.64 гульд., але часто буває так, що заробить лиш 201.60 гульд. або й ще менше.

Професор копенгагенского університету Фальбеганзен вичислив, що родина сільского робітника, зложена з чоловіка, жінки і двох дітей, потребує на який такий прожиток річно 500 крон (366 гульд.) З повисших цифер видно, що родина така не має ніколи й сеі мінімальноі суми, не кажучи вже про родини, де є по 4, 5 і більше дітей.

Машини рільничі підскубують платню робітникам сільским або відбирають йім зовсім роботу. А вже найгірше жиєся родинам тих робітників, що роблять на господарскій страві. Тоді чоловік не стравує ся дома, та за те менше дає грошей родині, так що на душу випадає річно ледво по 13.44 до 33.60 гульд. на все удержанє. "Майже сама тілько бараболя, хліб і крихіточка сала та крупи варені на воді — се вся страва тих бідолахів, каже Кнудзен. Але нужденна плата не вистарчає навіть на те, щоб і сих плохеньких страв мали вони під достатком. До недостаточного стравунку додати ще треба погане помешканє і нужденну одежу, щоби в повні мати образ тоі нужди, в якій жиють сільскі робітники в Даніі.

[Народ, 07.11.1891]

II. Як жеж підійшли соціяльдемократи до сеі людности рільничоі в Даніі? Очевидно, що нема там і мови о якійсь штучній пролетарізаціі мас, о якімось підгонюваню всеі людности під шаблон фабричного капіталізму, щоби з сего алембіка перегнати єго в рай соціялізму. Датскі соціяльдемократи як люде практичні оперлися на дійсній, а не на фіктівній суспільности і виступили з цілим рядом жадань, котрі мусять вийти на користь і пролетаріям і не пролетаріям сільским. Що правда, соціяльдемократи датскі з гори признають, що при теперішнім капіталістичнім ладі неможлива тривка поправа долі робітників ні сільских ні ніяких, поки всі средства продукціі не стануться власністю всеі суспільности. Та поки се станеся, соціяльні демократи домагаються можливих на тепер способів поправи долі робучого люду, а іменно: 1) фідеікоміси, грунти парохіяльні повинні перейти назад на власність держави, так само всякі грунти виставлювані на продаж повинна купувати держава. Ми вже сказали, що землі ті виносять разом 44.500 тон висіву, се значить майже осьму часть усего управного грунту краю. Надто до дібр фідеікомісових належить значний "капітал фідеікомісовий", котрий виносить около 100 міліонів крон. Що до грунтів парохіяльних, то соціяльдемократи держачися тоі думки, що релігія є річ приватна а удержуванє духовних повинно бути ділом громад конфесійних, уважають зовсім невідповідним, щоби держава від себе надавала йім землю.

2) Держава повинна обняти на свою власність усі пустари і необроблені грунти і о скілько можна робити йіх управними. Таких неужитків є в Даніі 122 квадр. миль, з чого 108 кв. миль випадає на степи, багна, торфовища і болота, котрі при відповідних амеліораціях моглиби статися придатні для рільництва і лісніцтва.

3) Держава передає господарованє і уживанє всіх до неі належних грунтів сільским робітникам і наділяє йіх на початок потрібним капіталом оборотовим. Землі ті не повинні вже ніколи перейти на власність приватну, але датскі соціяльдемократи не хочуть також, щоби держава оброблювала йіх сама капіталістичним способом, бо для сільских робітників значилоби се тілько зміну пана, а не зміну теперішньоі нужди; противно, теперішна капіталістична держава була би для них ще гіршим, бо сильнійшим паном і звелаб йіх до ступня невольників. Для того домагаються соціяльдемократи, щоби держава віддавала робітникам землі в аренду і наділяла йіх на початок капіталом оборотовим. Условини аренди повинні б бути такі, щоби робітник діставав увесь чистий дохід своєі праці. Наділи арендові не повинні бути надто малі, бо дрібне господарство є неекономічне. Держава повинна проте дбати, щоби робітники приучувалися до господарованя спілкового. В тій ціли повинні бути закладані і відповідно ведені школи рільничі з безплатною наукою для халупників і робітників, а також взірцеві фільварки. Такі установи по думці датских соціяльдемократів поставили би в ліпше положенє тих робітників, що обнялиби аренду, поліпшили би плату тих, що й на далі лишилисьби в наймах у приватних властивців, запобіглиби ненастанному вменшуваню людности рільничоі, котре добачаєся в многих сторонах краю зі шкодою для продукціі рільноі, і булиби переходом до цілковитого усуспільненя рільничоі продукціі.

4) Держава повинна дбати о те, щоби допомогти господарствам теперішніх приватних властивців і влекшити перехід приватноі власности в державну. Як уже сказано, на теперішній власности ґрунтовій в Даніі тяжить довгу гіпотечного 1700 міліонів крон. Довг той раз у раз росте головно через перехід землі з рук до рук, а найбільше через право спадкове, котре встановлює неподільність грунтів. За для того спадкоємець мусить звийчайно затягати довг, щоби сплатити свою прочу рідню. Таким способом уся власність приватна стаєся звільна ілюзійною, а властивці тілько арендаторами своіх вірителів-капіталістів. Для того соціялісти лехко можуть витолкувати мужикам, що се проста байка немовби то соціялісти хотіли відібрати мужикови землю; противно, се чинять день у день капіталісти, а соціялісти противно хочуть запевнити мужикови вживанє землі і вживанє всіх доходів із неі, т. є. хочуть вчинити єгo спільником в цілій власности суспільній. Щоби се прискорити, датскі соціяльдемократи жадають, щоби держава відсунула на бік усіх тих капіталістів, що тепер при помочи довгів гіпотечних підкопують приватну власність ґрунтову, а щоби все обдовженє гіпотечне взяла в своі руки. Се могло би статись через заложенє державного банку гіпотечного і конверзію дотеперішніх довгів гіпотечних. Таким робом держава сталась би швидко фактичною властителькою всіх грунтів приватних, котрі відтак лехко булоб і формально зробити державними. Для прискореня сего переходу повинна держава закупувати всі грунти, які тепер виставляються на продаж і віддавати йіх так само як попередні в аренду робітникам.

5) Держава повинна старатися в як найраціональнійшім розмірі допомагати спілковій господарці рільничій, а то так, щоби господарюючі робітники одержували в повні здобутки своєі праці по відшибленю відповідно унормованих податків.

6) Держава повинна видати приписи, як мають бути будовані і устроєні доми чиншовників, помешканя комірників і слуг і повинна вести над усім відповідний надзір.

Крім того датскі соціяль-демократи розтягають на робітників рільничих також найважнійші домаганя поставлені для поліпшеня долі робітників промислових, а іменно домагаються:

7) 8-годинного дня робучого для сільских робітників обох полів по над 14 літ віку; виємок при рільництві становлять роботи хатні, оранє, сіянє, кормленє худоби, сінокоси, жнива, звоженє плодів і звоженє торфу;

8) охорони робітників (контролі над роботою і платою, палат робітницких для залагоджуваня спорів, заказу робити в неділі, свята і в ночи, контролі санітарноі над помешканями, фабриками, варстатами, човнами рибацкими і т. і. через особи вибрані самими робітниками);

9) удержавленя шкільництва (воно в Даніі доси приватне), безплатноі, спільноі для хлопців і дівчат і примусовоі науки; держава має давати кождій дитині безплатно всю страву і закладати охоронки для дітей; наука релігіі має бути зі школи виключена;

10) організаціі публичного догляду санітарного, шпиталів і служби лікарскоі;

11) забезпеченя всім немаючим безплатного удержаня на старість.

Отсе важнійші домаганя, які підносять датскі соціяльдемократи для поправи долі робучого люду по селах і по містах.

Про розширенє йіх партійноі організаціі серед робітників ось що говорить Кнудзен:

"На нашім партійнім конгресі в Копенгазі літом 1890 р. наша організація партійна обнимала 109 товариств політичних з ок 14.000 членів і 281 звязків фахових з ок. 31.000 членів. Із політичних товариств належачих до нашоі партіі пробувало в Копенгазі 10 з ок. 6000 членів, в містах провінціальних 35 з ок. 5000 чл., і 64 по селах з ок. 3000 членів. З звязків фахових було 64 в Копенгазі з ок. 20.000 членів, а около 200 по містах провінціальних з загальним числом ок. 11.000 членів.

"Від остатного конгресу партійного в р. 1890 число прихильників соціальноі демократіі значно змоглося, а особливо число сільских робітників, котрі пристали до нашоі організаціі, що найменше подвоілося. Не треба при тім забувати, що наша партія має далеко більше прихильників, ніж формально належить до наших організацій; бідність, соціяльна нужда і гнет роботодавців спиняє масу робітників від приставаня до нашоі організаціі. І так нпр. при остатніх виборах до фолькетінгету (сойму державного) побідив один наш товариш, Гаральд Єнзен в чисто сільскім окрузі. В тім окрузі всі соціяльдемократичні товариства числять 400 голосуючих членів, а Єнзен дістав 700 голосів, значить, число наших прихильників є там майже два рази більше, ніж членів наших організацій. Є воно впрочім ще значно більше, бо право голосу має в Даніі кождий горожанин аж по скінченю 30-го року житя".

Отсе ввесь зміст інтересного реферату Кнудзена. Коментаріів до него не треба і ми передали єго не тілько як показ одноі першоі в Европі вдатноі проби соціяльдемократичноі роботи серед сільских робітників, але також як цінний матеріял для нашоі комісіі, що має занятися ревізією програми нашоі партіі.

[Народ, 07.12.1891]