Коментарі христ.-соц. орґану. — По протестах до дїл.
Львів, 10 падолиста 1916.
Справа відокремленя Галичини в звязку зі справою заснованя польської держави має — коли мірити її мірилом реальности і здїйснимости — дуже виразно відмежені дві сторони: загально-европейську і внутрішно-австрійську. На обі сї сторони звертають увагу цїсарські письма: на першу, коли говорить ся там про "увглядненє полїтичних відносин Европи", яке "вказане" при викінчуваню правно-полїтичної будівлї заповідженої польської держави; на другу, коли кажеть ся про правно-полїтичні предложеня, які має у виконуваню цїсарської постанови відокремленя Галичини в законній дорозї австрійський представити президент мінїстрів.
Відклик цїсаря на полїтичні відносини Европи в часї оконечного уладжуваня будучої Польщі має очевидно на увазї час ліквідації війни і заключеня мира. Про відносини того часу цїсарське письмо нїчого не каже. Чому? — річ самозрозуміла. Такий поважний акт, як заповідженє заснованя нової держави, не може вдавати ся в пророченє того, що буде в будуччинї, якої реченця і вигляду нинї нїхто не знає. Монарх висказує тільки свою добру волю і постанову дати Королївству Польському самостійність, а виконанє сеї постанови ставить у звязь з відносинами Европи по поворотї її до нормальних часів.
Ся — можна сказати, міждержавна і воєнна сторона справи, — хоч як вона обєктивно важна й повна найповажнїйших і рішаючих про будучність можливостий, — нинї не має для нас майже нїякого практичного значіня. Який буде вислїд війни і які війна ще зродить відносини між народами і державами Европи, сього не знаємо і нїяких практичних вказівок з сього невідомого для своєї нинїшнoї полїтики вивести не можемо. Але за те знаємо, що на випадок оконечної побіди осередних держав їх монархи постановили збудувати Польське Королївство і відокремити Галичину. Відокремленє Галичини означає зміну австрійської конституції. Як і в яких розмірах має бути доконана ся зміна, — не може нам бути байдуже. І без нашого голосу і співдїланя справа ся — се річ так як певна — не піде. Коли відокремленє Галичини в принципі безумовно постановлене і австрійське правительство хоче позбутись сеї країни з дотеперішного укладу держави, то цїлю наших зусиль мусить бути відокремленє української Галичини для нас, як для Поляків польської. Хоч воно може в даних відносинах видаватись утопією, то утопією воно не є. Книга можливостей сеї війни ще не закрита. Не вдаючи ся в пророчене вислїду війни, мусять українські полїтичні заступники в теперішнім положеню так у сїй державі уладжуватись і так вести українську національну справу в Галичинї і Австрії, неначе-би мали абсолютно певну запоруку, що війна покінчить ся повною перемогою осередних держав над усїми ворогами, а з’осібна над Росією, — що отже нашій галузи українського народу прийдеть ся (як собі сього всї бажаємо) по мирі оставати в дотеперішній державній обстанові. Обстанова ся не сміє по війнї бути нам гірша, ніж була перед війною: вона мусить бути лїпша — говорячи словами бар. Буріяна. Се єдиний, льоґічно й фактично можливий ґрунт для практичної української полїтики в сїй хвили, з'осібна для української полїтики в справі відокремленя Галичини.
Коли постанова відокремленя є справдї невідклична, то після наших протестів, протестів цїлого народу, які не могли остатись і не остались без сильного вражіня на австрійський світ, приходять на українську полїтику нелегка задача — ідучи лїнїєю алїєнаційної постанови, добиватись відокремленя української Галичини.
Задача ся паде передовсїм на українських послів. Цїла суспільність з признанєм приняла відомість про сотворенє одноцїльного клюбу українських послів Галичини. Парляментарним консеквенціям з наглої зміни положеня пішли попередні українські президії на зустріч. Новій орґанїзації і новій президії приносить український загал таке довірє і запевненє такої помочи, на які тільки числити може заступництво тяжко навіщеного народу в найповажнїйшій за цїле столїтє хвилї його історії.
Наші почуваня вже знайшли сильний вислів у наших протестах. Тепер черга на наш полїтичний розум і наші практичні дїла.
[Дїло]
11.11.1916