Ну от, уже й голос Барака Обами залунав, як у Джорджа Буша-молодшого 12 років тому, коли над згарищем World Trade Center тогочасний президент присягав помститися за смерть американців від рук терористів.
15 квітня у Бостоні під час проведення традиційного марафону, в якому беруть участь десятки тисяч мешканців, пролунали два вибухи. Загинули щонайменше троє осіб, понад сто поранено.
Ось як зреагував чинний президента США Барак Обама на цей інцидент: «Ніхто не має плекати марних надій, що його злочини залишаться непокараними. Ми з’ясуємо, що сталося, чому, яка група несе за це відповідальність. Вони відчують всю суворість нашого закону!». Порівняймо ці слова з тими, які промовляв 2001 року Джордж Буш: «Ми з’ясуємо, хто зруйнував ці будівлі, а тоді ті, що це скоїли, хай начуваються!»
Щоправда, треба віддати належне Обамі: він уникає слів «тероризм», а тим більше «ісламський тероризм», і застерігає від передчасних висновків щодо бостонського атентату. І тут він має рацію, бо крім звичайних підозрюваних з ісламістського спектра, є ще низка ймовірних злочинних груп з інших царин.
Водночас належало би сподіватися, що після такого бомбового (у прямому й переносному сенсі) струсу шеф Білого дому заговорить рішуче й твердо, набагато рішучіше, ніж, приміром, після масового вбивства школярів у Ньютауні. Під час його промови мимоволі народжувалося відчуття, що Обама вже собі більш-менш чітко уявляє, хто може стояти за вибуховим замахом у Бостоні, хто міг смикати за ниточки безпосередніх виконавців.
Але хотілося б не просто провадити мову в напрямку пошуку ймовірних злочинців, а радше поміркувати над тим, чи зміниться тепер політика безпеки американської адміністрації. І якщо зміниться, то як саме.
Тут знову ми виходимо на паралель з 11 вересня 2001 року, коли після атентатів ісламських терористів на WTC і Пентагон безпекова і зовнішня політика Сполучених Штатів зазнали кардинальних змін. І от через майже 12 років новий атентат на американській землі. У часовому проміжку між ними, звичайно ж, були спроби терактів, але чи то через невдалий вишкіл терористів, чи то завдяки успішній роботі спецслужб, чи то внаслідок щасливих випадків — трагедії вдавалося відвертати.
Вибухи в Бостоні пролунали якраз під той час, коли новий державний секретар США Джон Керрі здійснював своє навколосвітнє турне. А варто зазначити, що новий голова зовнішньополітичного відомства народився саме в Бостоні, тому цей атентат став для нього ледь не особистою справою.
Якщо підтвердиться припущення, що бомбовий замах у Бостоні — справа рук ісламських терористів та ще й близьких до мережі «Аль-Каїда», то друга каденція Барака Обами буде разюче відрізнятися від першої. Адже своє перше чотириріччя очільник американської держави провадив з упевненістю, що боротьбу з ісламським тероризмом загалом виграно, тому часи антитерористичних війн канули в Лету. Тобто Білому домові доведеться оперативно ревізувати свою безпекову й зовнішню політику. І потрібно це не лише для того, щоб стати на сторожі спокою американського народу, а й для того, щоб не перетворитися на об’єкт жорсткої критики республіканської опозиції.
Політики-республіканці вже почали стиха гомоніти, що, мовляв, поки Джордж Буш провадив жорстку антитерористичну лінію, ми, американці, перебували в безпеці. Зайве сумніватися, що незабаром вони скажуть це відкрито й публічно. А під час виборчої кампанії до Конґресу 2014 року цю тезу вони візьмуть собі на озброєння для боротьби з політичними конкурентами за душі виборців.
Півтора року (до виборів) — закороткий термін, щоб люди забули ті жахливі криваві картини, які щохвилини надходять з Бостона. Обамі хоч-не-хоч, а доведеться чимраз далі відходити від вимог лівого крила Демократичної партії в питаннях безпеки і радикалізуватися.
Бостонський атентат може, зокрема, мати вплив на дебати щодо вільного продажу зброї, які нещодавно відновили американські сенатори. Загроза тероризму в своїй країні є тією темою, яка дуже добре надається до інструменталізації політиками, що прагнуть зберегти свободу володіння зброєю. Вони, не вагаючись, заявлять, що уряд має спрямувати свою силу й енерґію на те, щоб захистити Америку від зовнішніх ворогів, а не на те, щоб роззброювати власних співгромадян.
Якщо ж ниточка від бостонських вибухів потягнеться в іншому напрямку, то Барак Обама зможе більш-менш полегшено зітхнути. Бо тоді його завдання спрощується. Звичайно, той факт, що через 12 років після «9/11» комусь вдалося непомітно пронести вибухівку на велелюдну спортивну подію, порушує масу незручних питань і до бостонської влади, і до Департаменту національної безпеки, а отже, й до самого Обами. Але такий розвиток ситуації знімає масу політичних питань щодо лінії «м’якого тиску», яку провадить чинний президент у зовнішній політиці.
Департамент національної безпеки створив Джордж Буш у листопаді 2002 року, попри запеклий опір навіть членів його Республіканської партії, які також не бажали розширення повноважень уряду у сфері стеження за громадянами. Зайве казати, що демократи просто зненавиділи це відомство.
Щоправда, прийшовши до влади, Барак Обама не квапився ліквідовувати цей департамент. Спокуси, які випливали з діяльності відомства, виявилися й для чинного президента набагато більшими за незручності, спричинені невиконанням передвиборчих обіцянок у царині зменшення поліційного нагляду за власними громадянами.
Хто сподівався, що Барак Обама стане саме тим президентом, який нарешті змінить правоохоронну структуру Америки після 10 років боротьби з тероризмом, той, найпевніше, буде розчарований. Навіть незалежно від того, винні у бостонських вибухах ісламісти чи хтось інший, виглядає на те, що Обамі доведеться готувати новий хрестовий похід.
16.04.2013