Поезії.

З вечірнїх мельодій.

По соснах сивих мряк завій,

На травах роси-перли;

Добраніч тобі, милий мій,

Живий ти, чи умерлий.

В дальший ти пішов десь світ, —

Далекий шлях додому,

Я-ж шлю тобі звідси привіт

Живомy чи вмерлому.

Смерть любви-чару не згребе,

Не видре з серця мого:

Люблю тебе, люблю тебе

Живого, чи вмерлого.

Червоні коралї...

Гей, зацвіла червона калина

У яру;

Марширує стрілецька дружина

Під гоpy.

Марширує дружина стрілецька

Через плай,

Гей, ти наша славо молодецька,

Добре дбaй!

Сурма грає, синїй прапор має

Аж до хмар;

А дружина калину ламає

Мов той жар.

Поспішали молодцї козацькі

До ряду

Та й квітчають голови юнацькі

До ладу...

І співають, мов йдyть на весїлє,

Мов на пир, —

Лиш щось плаче смерекове гіллє

Через бір. —

Лиш щось смутком синї води плещуть

Із нори,

Густо, гостро швидкі кулї свищуть

Зза гopи.

Не питає стрілецька дружина,

Йдe в проваль;

На нїй горить червона калина

Мов кораль. —

Похилились стрільчики удалі

До вoди,

Закапали червоні коралї

Із грудий. —

Де гріб мій?

Стоїть явір придорожний,

Іде жовняр подорожний,

В дyшi думок рій, —

Темний явір мов та хмара,

Під явором гріб жовняра,

A де бyде мій?

Чи у полї в роздоріжу,

Чи в зелених гір підніжу,

Чи в полонинї?

Чи в родинї, на Вкраїнї.

Чи в чужинї, тій студеній,

Чи на чужинї?

Гей, гей!

Чи на чужинї?..

[Вістник Союза визволення України]