На маргінесах смислів мультидисциплінарного проєкту
Володимира Стасенка
«ЛЮДИНА. Ідентифікація війною»
(на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 р.)



Аркуші наративного ряду проєкту В. Стасенка

В. Стасенко. Графічний дизайн Антології поезії.
Є мистецькі новотвори, які не одразу піддаються об’єктивній професійній кваліфікації. Є пластично-семантичні форми сучасного візуального мистецтва і дизайну, для відчитування яких необхідні індивідуальні підходи та особливо дібраний методологічний інструментарій. А ще є метафори, вщерть наповнені капілярами пульсуючої крові й оголеними нервами реальної дійсності, в яких акумульовані гостро-драматичні рефлексії автора, людини думаючої, в певних станах екзистенції потребують негайного «вивільнення». Десь на такому складному перетині підсвідомих, ідейно-ціннісних, психологічних та естетичних факторів і народився авторський мультидисциплінарний проєкт «ЛЮДИНА. Ідентифікація війною» Володимира Стасенка – знаного мистця, дизайнера, науковця і педагога, волонтера, розпорядника дієвої творчої волі.
Ще до висунення на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року (у номінації «дизайн), цей форматний, комплексний творчий проєкт зумів ефективно «відпрацювати» у різних культурно-мистецьких середовищах України та зарубіжжя (2022-2024 рр.), здобувши зацікавлення не лише у фахових спільнотах, але й серед політиків (в тому числі дипломатів), інтелектуалів широкого соціокультурного спектру, а також у різних глядацьких аудиторіях – як національних, так і полікультурних. Обґрунтовуючи значимість цього творчого задуму В. Стасенка, Львівське регіональне відділення Спілки дизайнерів України акцентувало увагу на його «унікальності, ансамблевості та художній цілісності». До формальних особливостей проєкту спілчани-дизайнери віднесли «мобільність і візуальну універсальність, оригінальність застосованих технічних та технологічних засобів, придатність до репродукування у вигляді ілюстрацій, експозиційна гнучкість та мультидисциплінарність».
До системи концептуального оснащення ключової авторської ідеї можна буде більш уважно повернутися після важливих ідейно-смислових зауваг про саме предметне поле проєкту, а саме інтродукції в концепт «ідентифікації війною» через ціннісну субстанцію Людини. Історичний час, який сьогодні переживає Україна і людство в цілому, пожинає наслідки глобального процесу «маргіналізації елітних культур» (за Ігорем Шевченком). «Сон розуму» не лише породив чудовиськ (посил до «Капрічоса» кінця XVIII ст. Франсіска Гойї), але й велике число субкультур, деякі з яких агресивно виштовхали з генеральних магістралей культурно-цивілізаційного поступу не лише розум, а й честь, гідність і людяність Людини. Деспотії Середньовіччя та інших історичних епох відкрили перспективи для тріумфу цинізму і нігілізму, які «успішно» інтегрувалися в численні ідейно-політичні доктрини XX-XXI століть, призвели до масштабної деградації етичних вартостей, породили такі потворні політико-адміністративні системи, як соціалізм, фашизм, рашизм та заклали основи не менш страхітливих перспектив для світових спільнот деактуалізацією «етичного розуму».
Яке це все має відношення до проєкту «ЛЮДИНА. Ідентифікація війною» Володимира Стасенка? Автор – реципієнт безперервних медійних контентів, що кожного дня «впинаються» у свідомість або осідають у підсвідомості – відчув власну відповідальність щодо процесу творчої документації мінливої поліфонії Крику, Травми, Стресу, Страху, Відчаю і Надії, наблизивши ці психоемоційні і фізіологічні стани Людини – Українця/Українки XXI сторіччя – до своєї чуттєвості та пригорнувши до свого серця, стати з ними поруч. Настанова мистця в цьому символьному дійстві – духовна, шлях її реалізації – інтермедіальний, у прагматиці сучасних засобів візуального мистецтва і дизайну. Маючи значні напрацювання в дослідженні українського і світового мистецтва, В. Стасенко синтезував різні стильові підходи на платформі синкретичної метамови знаків. Це дозволило автору звести до єдиного пластичного-образного коду всі структурні елементи проєкту: графічний дизайн банерів, різні форми айдентики, ілюстраційні вставки на розгортках книги «In principio erat Verbum. Україна. Поезія війни: двомовна антологія української поезії перших 100 днів вторгнення у перекладах французькою мовою» (Львів: «Астролябія», 2024), мобільні виставкові інсталяції. Конструктивне дизайнерське мислення ввібрало в себе цінні фото-документальні артефакти трагічних подій російсько-української війни та концептуалізовані символи етнонаціональної української традиції – пишні орнаменти народних рушників Наддніпрянщини, вирізнені сакральні образи українських стародруків XVI-XVIII ст., – формуючи єдину, близьку до семантики страдницької новозавітної Хресної дороги Ісуса Христа, наративну «стрічку» Болю. Зведена до мінімалізму символьна колірна гама (чорна і червона барви) ще більшою мірою концентрує увагу на темі ідентифікації війною.
Мультидисциплінарний проєкт «ЛЮДИНА. Ідентифікація війною» Володимира Стасенка уже на сьогодні сприймається як чуттєво пережита, осмислена, а відтак і належно сконструйована автором творча репрезентація апокаліптичного аспекту війни в дзеркалі етики, людської гідності та національного духовно-ціннісного єства Українців. Соціальне значення цього проєкту підсилюється його сучасною мовою, сплавом універсальних духовно-етичних маркерів Життя та локальних прикмет незнищенної та величної української душі у її «поході віків».

Володимир Стасенко
10.02.2026
