У Львові дня 13 н. ст. жовтня 1891.
На однім из остатних засїдань ради видїлу краєвого — як довідуємо ся — була на порядку дневнім одна зі справ, при котрій мусїла зайти бесїда о увзглядненю побіч язика польского, яко урядового, також руского язика яко краєвого, а що рішенє тої справи зависить від правительства, то підчас наради члени видїлу краєвого звернули свою увагу на факт, що урядові письма і друки рускі виготовляють ся у Відни в мові для населеня руского в краю незрозумілій, так що особливо Русини менше образовані, не знаючі язика россійского, не можуть з тих урядових письм і друків користати. З огляду на те рішено внести від видїлу краєвого представленє до дотичних міністерств, щоби постарались о видаванє письм і друків руских в Moскві для руского населеня в Галичинї зрозумілій.
Реґіструючи факт такої постанови ради видїлу краєвого, ми що-до сути річи нїчо против неї мати не можемо, — противно, нам би хиба бажати, щоби з представленя від видїлу краєвого — коли аж до того мусїло дійти, що навіть він узнав за річ конечну вдати ся в тую справу, — був якій результат, коли на всї представленя самих Русинів у Відни не хотїли звернути уваги.
Річ певна, що на цїлій кули земскій нема більшої великомученицї, як наша мова. Хто не хоче, завдає їй рану або накладає пута. Одні урядово калїчать єї з-польска, другі знов з россійска; одні друкують руску мову польским абецадлом, другі уперлись при урядовій кирилици і анї дай Боже відступити від фальшивого погляду, що гражданка — то письмо не руске, a спеціяльно московске, хотяй гражданкою друкують і Серби і Болгаре, взагалї кождий хто вживає славяньского письма. А вже особливо віденьскі урядові друки — то вершок штуки калїченя і безобразуваня мови, живучої в двацяти міліонах народу. Возьме Русин до рук першій-лучшій урядовий друк з Відня — мусить обуритись. Мова нїби руска, але й не руска, бо нїмецкими і россійскими словами та формами покалїчена так, що нераз справдї навіть интеліґентному чоловікови годї єї вирозуміти. І длячого оно так? Длячого мови других народів Австрії шанують ся, лишень з мови одних Русинів робить ся урядово якесь "страшилище"? Ся квестія зацїкавила наконець аж видїл краєвий, хоч ми Русини від давна на даремно протестували против того "страшилища", бо оно було і до нинї єсть причиною, що наш нарід не може користати з урядових друків руских, бо не може их вирозуміти, а через те радше послугуєсь друками польскими. Дай Боже, щоби вже раз в тім дїлї настала у Відни зміна!
Однакож при сїй нагодї ми підносимо потреби управильненя урядового поступованя з рускою мовою і письмом взагалї, не тілько у Відни, але і в краю. Именно поручаємо нашим послам вірно представити в компетентних сферах у Відни а опісля і у Львові той хаос, якій панує в урядовім трактованю нашої мови і настойчиво домагати ся усуненя того хаосу і унормованя справи в спосіб справедливий та відповідаючій фактичним потребам і нашому достоїньству народному. Видавали давнїйше міністерства віденьскі розпорядженя в користь язика руского, — нехай же і нинї, — коли правительство запевнює словами, що оно щиро прихильне розвоєви Русинів,— поодинокі міністерства видадуть прихильні для Русинів розпорядженя в справі их язика і письма...
[Дѣло]
13.10.1891