Затужили лїси, гори
І ялиця самітна, —
Заплакала дївчинонька, —
Виправляла молодця...
***
Віє вітер по долинї,
Гнеть ся явір молодий,
Впав стрілець в крівавім бою,
Кровця рине із грудий.
Заплакали дві вербоньки
Та й схилили ся над ним,
Заридала дївчинонька
Над стрільчиком молодим.
Не тужіте, лїси-гори,
Ти, дївчино, не ридай, —
На могилї миленького
Зацвіте чудовий май.
Замаїть кріваві скиби
І на сонцї заблестить —
І зародить гожу волю, —
Україну взолотить.
[Вістник Союза визволення України, 24.09.1916]
24.09.1916