Подзвінне.

Затужили лїси, гори

І ялиця самітна, —

Заплакала дївчинонька, —

Виправляла молодця...

***

Віє вітер по долинї,

Гнеть ся явір молодий,

Впав стрілець в крівавім бою,

Кровця рине із грудий.

Заплакали дві вербоньки

Та й схилили ся над ним,

Заридала дївчинонька

Над стрільчиком молодим.

Не тужіте, лїси-гори,

Ти, дївчино, не ридай, —

На могилї миленького

Зацвіте чудовий май.

Замаїть кріваві скиби

І на сонцї заблестить —

І зародить гожу волю, —

Україну взолотить.

[Вістник Союза визволення України, 24.09.1916]