Земля обітована

Доки Україна товчеться на темі запровадження безвізового режиму з країнами ЄС, наші громадяни шукають обхідні шляхи до омріяної Європи й успішно їх знаходять. Для десятків тисяч мешканців Львівщини йдеться переважно про різні форми документів з Польщі. Одним вистачає посвідчення учасника малого прикордонного руху, інші намагаються здобути право на офіційну роботу, а хтось шукає польське коріння, щоб отримати карту поляка.

З кожним роком дедалі виразнішою стає тенденція: чимраз більше українців залишаються в Польщі чи розглядають її як перший етап до виїзду в інші країни Європи, бо бачать для себе там краще майбутнє, ніж тут, на батьківщині.

Стрибок в Європу

Запроваджена 2008 року карта поляка мала стратегічну мету повернути на історичну батьківщину поляків із сусідніх країн, переважно з екс-СРСР. Але найбільшої популярності вона набула цього року, коли польський парламент ухвалив низку позитивних змін для власників цього документа — окрім можливості спокійно їздити до Польщі, безкоштовно навчатися і найматися на роботу без бюрократичної тяганини, власникам карт поляка ґарантовано фінансову підтримку протягом року для всієї родини та можливість дістати польське громадянство через рік.

Вимоги для отримання цього документа доволі прості. Найлегше тим, хто має у паспорті записану національність як поляк і чиї родичі є поляками. Якщо такі особи володіють польською, дотримуються звичаїв і плекають свою польськість, беручи участь в житті польських громад, то для них здобуття цього документа буде радше формальною процедурою.

Однак у правилах записано, що карту поляка можуть отримати й ті, чиї діди і бабусі були громадянами Польщі. Тобто не обов'язково бути поляком — досить знайти документи, які вкажуть на те, що ваші пращури мали громадянство Речі Посполитої. Для мешкнців галицьких областей це переважно не проблема, адже члени їхніх родин здебільшого мали польське громадянство до 1939 року і знайти на те підтвердження можна в архівах. Тож звертання до архівів з цього приводу зараз б'ють всі можливі рекорди, рівно ж як і бізнес із вишколу новоспечених поляків.

Зрештою, це підтверджують й дані польського МЗС. Під час слухань у парламенті наприкінці минулого року оприлюднили інформацію, що загалом консульські установи РП видали 140 тисяч карт поляка і найбільшу популярність вони мали серед громадян Білорусі та України.

Печеричний цех для заробітчан у Польщі. Десь так, як ті гриби, множаться і польські «метрики»...

В Інтернеті маса оголошень про надання таких послуг, як допомога в отриманні карти поляка разом з пошуком всіх потрібних документів. Якщо ваші пращури були громадянами РП, то все простіше — за 2,5 тисячі гривень вам знайдуть відповідні документи. Якщо ж ні, то фахівці укладуть «правильний» родовід, але це буде коштувати вже 4 тисячі гривень або й дорожче. Плюс мовні та краєзнавчі курси для тих, хто польською культурою ніколи не цікавився і не надто впевнений, хто саме написав «Землю обітовану» — Прус чи Міцкевич. Рішення «під ключ» уже з «картою сталого перебування» посередники оцінюють сумою 1 000 євро, хоча раніше за таке просили й більше.

Однак тут є важливий нюанс — головною підставою для видання карти поляка є не документи, а співбесіда з консулом. Якщо аплікант не володітиме польською на базовому рівні, не орієнтуватиметься в головних історичних та культурних подіях, не знатиме звичаїв, то його шанси отримати омріяний документ дуже малі. Саме тому всі посередники наголошують на мовно-культурному підучуванні, яке дозволить зробити ліпше враження на дипломатів.

Але для наших краян, які мають намір «зачепитися» за Європу, цей спосіб виглядає дуже привабливо. Адже тепер через рік після отримання карти можна подавати документи на отримання польського громадянства, а насправді — паспорта громадянина ЄС з усіма відповідними наслідками: вільне пересування, праця будь-де у Європі й т.ін. З огляду на те, що міґраційні настрої чималої частини громадян України стають дедалі радикальнішими, карта поляка для них є чудовим трампліном для успішного стрибка в Європу.

Робоча сила шукає, де ліпше

Не меншою популярністю Польща тішиться й серед тих, хто хоче знайти добре оплачувану роботу. За даними львівських ЗМІ, від січня до вересня цього року генконсульство у Львові видало 170 тисяч робочих віз мешканцям Львівської, Івано-Франківської та Закарпатської областей, і це майже на 50% більше, ніж за той самий період минулого року. Така цифра може свідчити лише про одне: українці в Польщі можуть знайти роботу з набагато вищою платнею, ніж удома.

Десятки фірм пропонують працевлаштування у Польщі — й офіційне, й не надто. І пропозиції є на будь-який смак — від сезонної роботи в сільськогосподарському секторі до праці на будовах та виробництві. А найбільше сьогодні цінують кваліфікованих працівників, адже польські фахівці масово шукають ліпшої долі по інших європейських країнах, де є більша зарплатня.

Таких оголошень — море

Якщо працівник низької кваліфікації може розраховувати на зарплатню, еквівалентну сумі 10–13 тисяч гривень чистими, то кваліфікований працівник матиме у два або й три рази більше, залежно від реґіону та виду діяльності. Ясна річ, що навіть після відрахування на житло і харчування така зарплатня є дуже привабливою. Для порівняння, середня заробітна платня на Львівщині в липні цього року становила приблизно 4,8 тисячі гривень, а найліпше оплачувалася праця у фармацевтичній і телекомунікаційній галузях, де середня зарплатня не перевищувала 9 тисяч гривень.

Однак всі не можуть бути фармацевтами чи айтішниками, тому відтік робочої сили до сусідньої країни став звичною справою, тим паче, що попри зусилля обласної влади Львівщини реальне пожвавлення спостерігається хіба в будівництві, а іноземні інвестори чомусь хочуть відкривати в області лише заводи зі складання електрокабелів для автівок.

На нещодавньому економічному форумі в польській Криниці тамтешній віце-прем'єр Матеуш Моравецький заявив, що залучення трудових міґрантів з України та Білорусі буде критично важливим для польської економіки, оскільки прогнози вказують, що протягом 5–6 років число працюючих поляків може скоротитися на півтора мільйона внаслідок різних демографічних процесів. При тім польський урядовець не приховує свого задоволення від того, що в його країну міґруватимуть саме з сусідніх держав.

«Ми перебуваємо у кращому становищі, ніж Західна Європа. Ми маємо міґрантів насамперед з України, а також з Білорусі та В'єтнаму. Це люди, які їдуть не за соціальними виплатами, а працювати й сплачувати податки», — заявив він.

За даними віце-прем'єра Моравецького, число українських трудових міґрантів коливається від 600 тисяч до мільйона, і щонайменше 200 тисяч із них офіційно сплачують податки. Він прогнозує, що частина цих трудових міґрантів залишаться у Польщі, але більшість повернуться на батьківщину, що також, на його думку, позитивно відіб'ється на економіці України.

З одного боку, пан Моравецький має рацію — притік валюти справді матиме позитивний вплив на економіку нашої держави. Та це лише частина правди, бо такий масовий відтік робочої сили, і передовсім кваліфікованих працівників, може завдати відчутного удару по українській господарці й гальмуватиме економічне зростання української економіки. Мисливці за головами вже з десяток років не втомлюються кричати про те, що в Україні бракує кваліфікованих робітників, а професійно-технічна освіта загнана в кут. Замість готувати токарів, механіків чи інженерів-конструкторів ПТУ та виші роками штампували розмаїтих менеджерів, бухгалтерів, економістів та юристів. Тож тепер складається ситуація, коли половина випускників вишів не працюють за здобутими спеціальностями, а знайти кваліфікованого робітника стає щораз проблематичніше.

Поганим сиґналом для влади є те, що чимала частка справжніх фахівців хоче міґрувати. Згідно з даними опитування, яке влітку цього року перепровадив кадровий портал hh.ua, кожен шостий «білий комірець» твердо вирішив шукати щастя за кордоном, а ще понад половину опитаних час від часу задумуються над тим, щоб еміґрувати. Причини для такого рішення усім знайомі — зростання цін, інфляція, низька платня, корупція і брак верховенства права.

Ще гіршим сиґналом є те, що десятки тисяч молодих громадян України виїжджають на навчання до Польщі. За даними урядового бюро статистики, минулого навчального року 53% від загального числа закордонних студентів у польських вишах становили українці — їх було понад 30 тисяч, і це на 7 тисяч більше, ніж у 2014 році.

Врешті представники українських навчальних закладів зазначають нову тенденцію — до Польщі їдуть вчитися не лише у виші, а й у школи. Про це повідомив, зокрема, директор львівського фізико-математичного ліцею Мар'ян Добосевич. Він наголосив: діти потребують здобувати практичні знання, але це неможливо зробити без належно обладнаних кабінетів фізики чи хімії, а в українських школах про таке обладнання можна хіба мріяти. Скільки таких випускників повернеться додому — питання риторичне. І можливість без віз їздити по всій Європі у списку причин буде геть не на першому місці.