У Першому академічному українському театрі для дітей та юнацтва (Львів) з великим успіхом тривають прем’єрні покази вистави «О восьмій вечора на ковчезі» німецького драматурга Ульріха Губа (переклад українською Христини Назаркевич). Постановку ініціював Goethe-Institut, одним з ключових напрямків діяльності якого залишаються постановки Нової німецької драматургії українською та російською мовами. Він же спонсорував театру право на показ 20 вистав. Адже, на жаль, ставити сучасних іноземних драматургів для українських театрів – задороге задоволення, тут авторські права їхніх авторів теж суворо пильнуються.
Здогадатися, про що мова, нескладно. Якщо Ковчег, відповідно – про Потоп. Якщо Потоп, значить – Божа кара. За що? Тому що Бог втомився від постійних чвар та ворожнечі людей і тварин, і йому урвався терпець, пояснює головним героям – трьом пінгвінам – голубка, якій доручено зібрати на рятівний плавзасіб «кожної тварі по парі». В чому ж цінність п’єси Губа, яка вкотре вже за два християнських тисячоліття переповідає повчальну історію про невідворотність відплати за наші гріхи? В першу чергу, у відсутності пафосного моралізаторства, яким так активно грішить вітчизняна драматургія, як класична, так і псевдосучасна.
Ульріх Губ (Ulrich Hub) – німецький драматург, актор, режисер і сценарист, написав п’єсу «О восьмій вечора на ковчезі» 2006 року, коли одне з німецьких видавництв запропонувало п’яти театрам створити вистави на тему «Релігія». Розмірковування Губа на вічні теми існування і могутності Бога, створення світу, позиціонування добра і зла у ньому та відповідальності за нього, висловлені дотепно, легко, афористично, здобули п’єсі статус найкращої в Німеччині того ж таки 2006 року. Вона також отримала премію Німецького дитячого радіо (2006), премію католицького дитячого театру (2006), нідерладсько-німецьку премію дитячої та юнацької драматургії (2006) та Дитячу літературну премію (2008). Нині п’єсу активно ставлять в Європі, а стараннями Гете-інституту вона потрапила на сцени України: Києва, Одеси, Луганська, і тепер Львова.
На питання, що саме найбільше імпонує йому у п’єсі Губа, режисер львівської постановки «О восьмій вечора на ковчезі» Юрій Мисак відповів: «Все. Від загальної “дитячої” (тобто, у веселій, популярній, ігровій формі) подачі теми до “дорослих” питань людства, наприклад, чому ми не можемо не сваритися? Чому це триває від печер і донині? Ще одне надзвичайно актуальне питання для України, яке виразно-просто ставить у своїй п’єсі Губ, як це не пафосно звучить – питання любові до батьківщини. Герої п’єси – пінгвіни – в першій дії дуже активно нарікають на свої рідні терени: всюди біло, нудно, холодно, нічого не відбувається... А на ковчезі із тугою згадують, яке все там у них було чудове: чисто, біло, завжди свіжий вітер, всі впевнені у сьогоднішньому і завтрашньому дні... Мені це дуже перегукується із тим, що я часто чую від наших громадян стосовно України, які зневажливо називають її – “ця країна”. Так, ніби той, хто це говорить, не має до неї стосунку, його хата скраю, і всі йому винні, що у нас тут багато що не так... Я вважаю, що для дітей розмова на ці теми у такій доступній формі дуже актуальна. До речі, давав читати цю п’єсу священикам, мені було цікаво, чи не зустріне така незвична для нас «легка» розмова про Бога якогось опору ортодоксального християнина – ні, навпаки, сприйняли дуже схвально».
Сценографія «допотопно-сучасної історії на 2 дії», як зазначено в титрах львівської постановки, мінімалістично-умовна (художник-постановник – Мар’ян Савіцький). Це наближує дійство, яке ми бачимо на сцені, до дитячої гри в реалі, коли простір під столом одним порухом фантазії перетворюється на чарівну печеру, а коробка – на піратський корабель... Емоційності лаконічним декораціям додає зворушливий документальний відеоряд із зоо-життя Планети (відеопроекція – Олександр Кошель). Після вистави відчуваєш велике бажання передивитися пару фільмів National Geographic Channel – «Краса світу в кожному кадрі!».
Автор костюмів до вистави «О восьмій вечора на ковчезі», головний художник театру Дарія Зав’ялова вбрала своїх персонажів у яскраві пухнасті в’язані шалики та шапочки, що створило певний візуальний місток між дитячою публікою залу та дітьми природи на сцені. «По-перше, це дуже якісний літературний продукт, – сформулювала своє ставлення до нової постановки Дарія Зав’ялова. – По-друге, це дуже якісний варіант донесення глобальних “вічних тем” існування Бога, добра і зла, класичних моральних принципів дружби, любові, порозуміння, толерантності до розуміння дитини. Автор робить це дуже ненав’язливо і делікатно. Всі фрази з цієї п'єси швидко запам'ятовуються і розбираються на цитати. Тобто, якраз той випадок, коли поняттю “сучасна драматургія” дорівнює “хороша драматургія”. Тим більше, що маємо тут таку “рідкісну пташку”, як сучасна драматургія для дітей. Одним словом, п’єса мені неймовірно сподобалася. Це прекрасно знайдений стиль розмови з дітьми про Бога. І, відповідно, коли тобі подобається матеріал, то працювати легко і приємно. Я намагалася придумати костюми так, щоби вони відповідали загальному настрою тексту. Щоби пінгвіни одночасно були і впізнаваними, і трошки схожими на сучасних пустотливих, задиркуватих, але дуже вразливих і хороших хлопців-дівчаток, які пробують зрозуміти, що таке є світ, в якому вони живуть, і де їх місце в цьому світі. Тому, уникаючи прямої “пінгвінності”, ми надали нашим костюмам стильного сучасного молодіжного крою. А в’язані шалики і шапочки стали певним символом домашнього затишку. Адже, хоча наші пінгвіни весь час й стогнуть, скаржаться, ниють і буркотять, вони щасливі на своїй землі, зі своїми друзями...».
Львівську прем’єру «О восьмій вечора на ковчезі» першим побачив не Львів, а Єгипет, куди Перший український запросили до участі у Першому міжнародному фестивалі дитячих театрів (20-23 березня, м. Хургада). «Впродовж останніх двадцяти років чи навіть більше наш театр виїздив лише кілька разів до Києва і один раз на фестиваль у Макіївку (Донецька область), – розповів художній керівник театру Юрій Мисак. – Тому, певним чином, це історична подія. Вперше Український дитячий театр брав участь у фестивалі за кордоном. Це – потужний стимул для всього колективу. Хоча фестиваль в Єгипті був не конкурсним, але він дуже почесний, бо перший, організований дуже старанно, за участі театральних і кінозірок країни. Директором фестивалю є президент асоціації «АССІТЕЖ Єгипет» Мухамед Карім (АССІТЕЖ – Міжнародна Асоціація театрів для дітей та молоді). Раніше подібні фестивалі, щоправда регіональні, Мухамед Карім організовував в рідному Каїрі. Проте невдоволення зі сторони влади змусило його на певний час призупини свою активність. Ще в 2009 р. Мухамед розробив концепцію проведення фестивалю саме у курортному місті. І ось нарешті в 2013 на цей проект знайшлось фінансування завдяки підтримці Фонду Manethon. Ми нав’язали багато контактів, запрошені на наступний фестиваль...»
Як там велося «львівським пінгвінам» у Єгипті, розповіла одна з учасниць поїздки, графічний дизайнер вистави Марія Космолінська.
«10 країн світу. Окрім Єгипту, Туніс, Саудівська Аравія, Польща, Італія, Чехія, Англія, Україна, Росія... Креативні театральні та циркові групи. Невеличкі театральні постановки чи шоу. Всі зібрались у березні в сонячній Хургаді. Українську групу зустрічали дуже пишно: діти при вході до готелю вдягнені у національні кольори з синьо-жовтими кульками у руках, квіти всім учасникам... Згідно графіку фестивалю кожний театр виступав тричі. Наші пінгвіни в Єгипті – неочікувана атракція. Коли з’ясувалося, що ми забули важливий реквізит – парасольку, і я попросила організаторів щось нам знайти, нам відповіли, що дощ тут йде приблизно раз на десять років... На щастя, в місті знайшлась паперова китайська. Наш перший виступ припав на 10 ранку. Замість класичної сцени – Римський театр, але не під відкритим не небом, а під відкритим сонцем! Ми вважали, що температура повітря має бути стерпною, ранок все ж. Тим більше, якщо пригадати, що ми приїхали із замороженого і заметеного фатальними березневими снігами Львова. Але наша логіка тут не спрацювала. Температура була під 30, а сприймалась на всі 40. Хоч костюми у акторів і не напхані поролоном, проте закривають 90% тіла. Так ще й грим на обличчі, що здавалось, от-от потече. Але наші галицькі пінгвіни на сонці не тануть! Виставу ми грали українською, тому організатори пообіцяли нам українсько-, російсько-, польсько-, та чесько-мовну публіку. Лише місце дії та зміну обставин виголошували через мікрофон англійською. Все решта покладалось на акторську майстерність, інтонацію, міміку, жести. Тож, хоча серед глядачів виявилося менше половини дітей зі знаннями російської, а інші – арабські діти (щоправда зі спец-гімназії, і серед мов, які вони вивчають, є й російська), вони зрозуміли контекст. Сміялись у «правильних» місцях, та просто щиро тішились з усього, що відбувалось на сцені. З їх коментарів після вистави було зрозуміло, що сюжет прочитався навіть за браком перекладу. Те, що наша вистава дуже виразна і чудово розуміється інтернаціональним глядачем, довів третій показ. Нарешті було не спекотно, бо показ був вечірнім, але... посередині вистави раптом на сцені вимкнулося світло. Те, що стало темно, було менш важливим, ніж відсутність мікрофонів і музики. Проте, наші актори не розгубилися і завершили виставу, виконуючи декілька пісень акапелло, та роблячи вигляд, що «ніц не сталось». Те, що їм це вдалося, довели глядачі: ніхто не пішов. Загальне враження від єгипетського фестивалю залишилось чудове. Це триденне нон-стоп свято і для дітей, і для батьків. В перервах між фестивальними показами дітям пропонували спеціально організовані екскурсії на ферму, в Rotana сад, де вони могли ознайомитися з унікальною флорою та фауною курорту. До речі, 50 % від загальних прибутків фестивалю організатори перерахують дитячій лікарні Dr. Magdy Yacoub Kids Hospital міста Асуан. Думаю, Львову теж час вже подумати над організацією подібного дитячого театрального фестивалю. Це не так складно, як здається. Але дуже потрібно і перспективно».
PS. Вже зіграно 6 із 20 запланованих вистав «О восьмій вечора на ковчезі». Тому поспішайте побачити, чим закінчилася історія про трьох друзів-пінгвінів, які отримали лише два квитки на рятівний ковчег. До речі, дорослим теж цікаво! Дуже! Гарантую.
12.04.2013