Здавався монументальним, як скеля в Тустані. І не тільки через зріст та корпулентність. Те, що робив, вивищувалось над культурним ландшафтом, вражало актуальністю і потрібністю саме тут і зараз

Залишаючи за кадром фальшивий пафос «театру» бароко, Кауфман «включає» глядача у приватний вимір контексту сповненої катаклізмів доби, олюднює анонімних сакральних статистів.

Соколов був з тих особистей - «каталізаторів», які, власне, напрацювали вибуховий креатив початку 1990-х. Його хата і майстерня були куточком, де збирався поговорити/випити львівський адеграунд

«Побудуй спершу Бога в душі своїй, а вже потім в образі чи камені», – за таким кредо жив і працював видатний львівський художник Карло Звіринський. Для однієї з його учениць, Оксани Давидюк, ця настанова стала біографією.      

Підбиття підсумків у 2017-му стало справжнім трендом – з’явився свій хештег, і навіть антитренд, як і годиться в українському сегменті фейсбуку. А втім, у такій традиції немає нічого поганого: підсумки корисні хоча би для того, щоб за рік, обдумуючи наступні, було з чим порівняти звідки і куди рухаємось і чи є, взагалі, позитивна динаміка? В українських компаніях вже потроху поширюється традиція щорічної публічної звітності, серед установ та закладів культури у Львові її кілька років заохочувало своїм прикладом управління культури.

У кожного покоління – своя класика. Саме у цій універсальній пластичності – її феномен актуальності, коли кількасотрічний твір можна перевідкривати і перепрочитувати відповідно до нових запитів часу без формальних і моральних втрат.  

В дзеркалі Шекспіра  

В жовтні Львів відсвяткував черговий – 85-й – ювілей від дня народження геніального художника Львівської Опери Євгена Лисика. Традиційно у вузькому професійно-мистецькому колі. Традиційно постало питання – що робити з його спадщиною?     "Рідна Опера" не спромоглася на банер на фасаді до ювілею Лисика. Обійшлися традиційною копійчаною афішею.   

Відчуття скороминучості світу і людських справ в ньому загострюється кожного разу, коли вчергове доводиться допасовувати дієслова в минулому часі до тих, кого добре знав особисто. Сьогодні це Володимир Пінігін – одна з легендарних постатей львівської богеми ’60-’80-х, чия творчість сформувала світовий бренд львівської графіки другої половини ХХ століття. Моє особисте занурення до світу Володимира Пінігіна відбулось 2009 року, коли, скориставшись нагодою, я потрапила до його майстерні.  

6 серпня – уродини найрадикальнішого з найвідоміших американських художників, «батька» більшості напрямків сучасної візуальної комунікації, реклами та PR Енді Варгола, чию славу ділять між собою три країни: США, Словаччина і Україна.