П-нї Наталія Кобриньска запросила оповіщенєм в ґазетах руске жіноцтво на збори (віче) до Стрия на день 1 н. ст. вересня с. р. Можна було гадати, що на сі збори зїде ся поважнїйше число Русинок а також, що й сама Стрийщина, користаючи з нагоди концерту і вечерка з танцями "дванацятки" доставить більшій континґент участниць на се віче. На дїлї-ж вийшло оно инакше, бо на віче зібралось лише до 20 женщин, хоч вечером на концертї всї крісла заняли майже виключно представительки красного пола, се значить, було их по-над сотка. Віче жінок викликало було зацїкавленє радше між мужчинами, котрі вже наперед ладились загостити на збори і в характері гостей послухати дискусії, котра могла показати в справдїшнім світлї змаганя, погляди і потреби руского жіноцтва. Та, на жаль, вже від ранку пронеслась вість, що на збори не допустять мужчин, навіть в характері гостей, a вість та вийшла таки від самої п-ї Кобриньскої, котра поставила собі такій преюдикат зі зборів жінок у Відни, де комісар правительственний против домаганя самих жінок не хотїв допустити на збори нї одного мужчини, навіть журналістів.
О год. 4-ій з полудня по сали "Руского Касина" прохожались парами зійшовші ся панї і вижидали відпоручника правительства; в других комнатах зібралось кільканацять священиків, деякі поважнїйші стрийскі Русини та справоздавець "Дѣла". Надійшов сам староста п. Манастирскій і вже могли зачатись збори. Розумієсь, що найперше мусїла рішатись квестія: чи допустити мужчин на гостей зборів, бо таки, як то кажуть, зачинено им просто двері перед носом. За хвилину війшов між мужчин п. староста — бо женщини вже від тої пори зачали справдїшне conclave — і заявив, що він не має нїчого против участи мужчин на зборах в характері гостей, але зібрані панї не бажають собі того. Се викликало голосні замітки між мужчинами. Аранжерка зборів панї Кобриньска побоювалась, щоби присутність мужчин [хоч-би лиш самого справоздавця дневника] не відобрала відваги женщинам і взагалї не спиняла свободної дискусії особливо панночок. На таке заявленє мусїли мужчини уступити і бодай тим потїшатись, що все-таки в практицї они сильнїйша частина людского роду, котра не боїть ся вже самої присутности репрезентації другої частини.
Предсїдателькою зборів вибрано паню Кобриньску, а секретаркою панну Евгенію Ярошиньску. Панї Кобриньска, відкривши збори короткою промовою і подякувавши зібраним жінкам за те, що послухали єї зазиву та зійшлись "численно" на збори — приступила до першої точки проґрами зборів: "Петиція руского жіноцтва до ради державної".
Петиція ся звучить дословно так:
Висока Палато ради державної!
Дня 8 мая 1890 р. жінки Галичини і Буковини подали були петицію до ради державної: допустити жінок до університетів і отворити бодай одну жіночу ґімназію в Галичинї, — тож і тепер по розвязаню ради державної позволяють собі знов Вис. Палатї пригадати ся і свою петицію відновити.
Причини, які их до того наклонили, випливають з-за важних стремлїнь, позаяк у всїх цивілізованих краях допускають жінок до університетів. Статистика доказує, що часто число жиючих жінок переходить число жиючих мужчин, а тим чином лишає ся певна часть жінок незабезпечених, котрі мусять самі дбати о своє забезпеченє і прожиток, як також що в середній верстві, до котрої переважно належать петентки, праця мужчин не все вистає на удержанє цїлої родини. За-для сего нераз родини бувають гнїздом пороків, не приносячих чести суспільности, ставляючи одних в непогідну залежність а других в прикре положенє заспокоїти усї потреби цїлої родини. Найважнїйше однак, що заробок жінки усюди утруднений; від найнизшої зарібницї рук до усїх фахових занятій, до котрих суть допущені жінки, усюди дає ся болючо відчувати надвишка конкурентів, так що жінки суть приневолені добувати що-раз нові галузи працї.
Ведені тими причинами жінки хотїли би добути ті званя, котрі до тепер були лиш виключно дозволені мужчинам а котрі можна осягнути лиш університетскими студіями. Пекуча потреба сего тим більше дає ся чути в нашім краю, де нема майже нїякого промислового руху, котрий деинде велике число жінок займає. До тих економічних потреб лучать ся також і просвітні вимоги, тїсно звязані з університетскими студіями, a котрі, виключаючи жінок, приносять великі шкоди для цїлої людскости, роблячи науку лиш монополем одної єї половини.
Змаганя до економічного і просвітного поступу відчувають ся сильно нашим жіноцтвом і Русинки мають свою студентку на циріхскім університетї, як сего року знов одна Галичанка зробила мужеску матуру і певно посвятить ся університетским студіям за-границею. Потреба про те шкіл середних і правного вступу до університетів стала ся наглядною конечностію, коли помимо великих трудностей, які жінки мусять переходити, щоби перейти приватно середні школи, піднимають ся труду робити мужеску матуру і виїзджають за границю за-для університетских студій.
Ми вельми ободрені фактом, що Вис. міністерство перед кількома місяцами розписало конкурс на посаду лїкарки в Боснї, позаяк се родить в нас пересвідченє, що австрійске правительство не схоче користати і дальше з прав чужих країв, наколи могло би ті самі у себе завести тим більше, що значна часть жіноцтва в єго краях сего домагає ся і просить.
Важна для нас також обставина, що що-раз голоснїйше порушає ся справа утвореня медичного факультету на університетї у Львові, бо з сею новостію могло би і жіноцтво одержати право вступу, позаяк факультет медичний, один з найбільше учащаних жінками, не виключаючи при тім слуханя і инших факультетів, позаяк не можна з гори рішити, якому званю певні личности могли би ся посвятити з найбільшою користею для себе і суспільности.
Предкладаємо про те нашу просьбу і умильно просимо, щоби за интервенцією Bиc. Палати правительство дозволило вступати жінкам до університетів і отворити хоч одну ґімназію або доповнити деякі теперішні школи видїлові для жінок, котрі крім латини і греки рівнають ся теперішній 4-ій клясї мужеских ґімназій, приписаними по ґімназіях предметами.
Від жіночого збору руских жінок в Стрию дня 1 вересня 1891 р."
Збори приняли петицію одноголосно без дискусії.
На другу точку проґрами пришла "Відозва до всїх жінок Галичини без різницї народности, щоби підпирали змаганя руского жіноцтва, именно що-до петиції до ради державної". Панї Кобриньска відчитала відозву, в котрій згадуєсь про першу петицію до ради державної, внесену рівночасно Русинками, Чешками і Нїмкинями, a відтак подані майже ті самі мотиви, що і в петиції.
Збори одноголосно одобрила сю відозву.
На третю точку нарад предложила панї Кобриньска своє внесенє о охоронках для сїльских дїтей і о спільних кухнях по селах в часї тяжкої роботи в лїтї.
Що-до першої части свого внесеня п-ї Кобриньска мотивувала потребу охоронок для сїльских дїтей з погляду еманципаційно-екоаомічного [жінки старають ся добути собі становище по різних инших званях а тим самим занедбують свої обовязки родинні], загально-гуманного [малі дїти за-для недогляду матери нидїють a навіть часто умирають] і національного [латиньскі монахи нї Феліціянки, позаводивши такі охоронки по селах і місточках в різних сторонах нашого краю, вчать дїтей від наймолодшого віку лише польских пісень і молитов]. Хоч піднеслись заміти, що заводити охоронки на разї неможливо за-для браку фондів, то все-таки признали збори загальну потребу охоронок.
Потребу спільної кухнї по селах в часї лїтної роботи мотивувала п-ї Кобриньска тим, що по селах в порі тяжкої роботи як мужчини так і женщини виходять в поле і мусять живитись лише зимною стравою як хлїбом, сиром, чісником, а се має великій вплив на фізичний упадок нашого народу. Що-до фондів на таку цїль, то предложила п-ї Кобриньска віднестись до наших рад провінціональних, як Подольскої, Турчаньскої, Долиньскої і взагалї звернути увагу тих Рад на сю важну справу і полишити им єї до розваги і переведеня. В дискусії над тою справою піднесено, щоби віднестись не до Рад а до священьства, але по поясненю, що кожда справа скорше може війти в житє, єсли віддасть ся в pуки певної точно означеної корпорациї, а вкінци що в тих Радах як-раз ведуть провід таки самі священики, — збори приняли се внесенє.
На четверту точку нарад реферувала п-a Євг. Ярошиньска про потребу видавництва другого жіночого альманаха. П-ї Кобриньска заявила, що спільно з Оленою Пчілкою готова піднятись всїх літературних трудів при видавництві сего альманаха, але що до фондів на се видавництво, то мусить хто иншій их призбирати. П-ї Озаркевичева предложила, щоби альманах видавати періодично. Вивязалась дискусія, чи видавництво має бути періодичне, і зібрані подїлились на дві партії: одни були за внесенєм п-нї Озаркевичевої, другі-ж знов обставали за п-ею Кобриньскою, котра прирекла занятись літературними трудами лише при одноразовім видавництві альманаха. При голосованю була більшість по сторонї п-ї Кобриньскої. До збираня фондів на видавництво принято норму звістних Schneebаllen: Збори вибрали пять женщин, а з тих кожда має прибрати собі пять женщин, котрі збирали би і найменші датки на видавництво та відсилали до рук одної з пань. До сего комітету вибрано панї: Рибакову, Олесницку, Кобиляньску, Озаркевичеву і Ем. Ярошиньску. — Альманах має видатись в тім самім напрямі і видї, що і "Першій вінок".
На тім закінчились проґрамові точки наради, а з приватних внесень поставлено лиш одно, именно п-ї Калиновичева предложила, щоби збори віднеслись до Товариства жінок в Станіславові і завізвали єго до якоїсь роботи. Вивязалась дискусія, в котрій вказувано на причини застої станіславівского товариства, між иншим що товариство числить лиш 15 членів і що не занимаєсь живими справами, котрі могли би побудити єго до якогось житя. Вкінци не принято внесеня, бо примічено, що відозва, ухвалена в другій точцї проґрами, повинна розбудити і заохотити станіславівсве товариство до якоїсь живійшої роботи.
Збори вибрали ще дві референтки: п-ю Кобриньску на Галичину і п-ю Євг. Ярошиньску на Буковину, котрі би занялись переведенєм ухвал зборів. Референтки мають що року видати дві відозви до галицкого жіноцтва, мають розвідуватись, чи не заводять ся де по провінції орґанізації по мисли ухвал сих зборів, a всї жінки мають відноситись в таких справах до тих референток. На закінченє зборів подякувала п-ї Кобриньска зібраним женщинам за участь в нарадах, а вибрані пять пань відбули ще коротку нараду між собою, як мають поступати при збираню фондів на видавництво альманаха.
На збори наспіли привітні письма і телєґрами: від тов. Сїчи, від п-ї Вояковскої зі Скали, від п.-ї К. Боярскої з Раранча і п-ї Кобиляньскої з Глибоки.
На нечисленних участниць сих зборів зложились по половинї провінції і місто Стрий. З дальших сторін явились обі панни Ярошиньскі з Буковини і п-ї Рибакова з Брідщини, а прочі були з повітів долиньского, та городеньского. Дискусія місцями оживлялась а наради тревали до двох годин. Участницї зборів розійшлись вдоволені і поспішили чим скорше домів, щоби передягнутись в стрій вечерковий на концерт і танцї, аранжовані "дванацяткою."
[Дѣло]
02.09.1891