молодий берлебей – щойно з столиці
під зиму заходить у зимну фортецю
розквартировує військо – перевіряє комори
наказує зачинити брами – знайти жінок
але замість вівса – в мішках пісок
і місто вимерло: ні кози ні корови
молодий берлебей Осман – боснієць
нагадати йому про це ніхто не сміє
він забув свої гори мову вітця
привезли до Стамбула коли було десять
син селянки й міського теслі
а тепер - берлебей Язлівця
перший місяць минув – прийшов грудень
«де місцеві – питає Осман – де люди?»
«нікого нема – провалились під землю»
«чи прислали що-небудь нам зі Стамбула –
знов питає Осман – невже забули?
і чи зможемо пережити зиму?»
з середини січня почався голод
язловецькі пагорби засніжені й голі
яничари й сіпаги мруть наче мухи
у фортеці напруга - мовчить Камінче
і мовчить Стамбул – і кожен камінчик
фортеці промерз і відмерзли вуха
берлебей розуміє що вже весною
їх візьмуть ув фортеці однією рукою
і тоді їх виріжуть і скосить цинга
і голод виверне шлунок - їдять конину
берлебею – боснійський сину –
війська твого з тобою уже нема
берлебей стоїть на фортечному мурі у квітні
всі жінки що тримали османи – вагітні
всіх коней перерізали – всіх овець
перебили самі яничари сіпагів
перенесли знесилених взявши під пахи
повизбирували кінський овес
молодий берлебей в Язловецькій фортеці
постарів за цю зиму – прогнулися плечі
якщо зараз його не проткне яничар
то його обезглавлять в султанськім палаці
і не можуть схопити обмерзлі пальці
вістря шаблі –
а смерть в очах
30.07.2016