Метаноя графіки Олександра Аксиніна

Новий рік. PF-1978. Офорт 14 х 10 см. 1977

...андеграунд глибокий засіяно сенсами

ані зернятка з дзеркала не пропаде

підземелля завжди проросте в піднебессся

і т.д. і т.п. і т.д.

@скорбінка

Іздрик

Епіграф — ключем. За життя цей митець був таки андеграундним, без офіційного визнання на рідних теренах, проте цінований однодумцями за глибоко сенсовні одкровення після болючих осяянь, що приходили звиш відповідями на його запитальні роздуми.

Перш, ніж травити кислотами, усіював дзеркала своїх офортних пластин множинами зерняток — бісерем атомарної світобудови, конструюючи лабіринти ігрових просторів для проявлення можливого, розпрацьовуючи власну візуальну образно-знакову метамову для універсальної комунікації в царині онтології.

І також справді, його “прізвище пощипувало язик віддаленим аскорбіновим присмаком”, як свого часу слушно зауважив письменник його покоління із колишніх львів’ян...

Перемога над часом. Офорт Ø 29,5 см. 1978

На тлі теперішніх гучних мистецьких проєктів у Jam Factory Art Center, Zenyk Art Gallery та Національному музеї у Львові ім. А. Шептицького, які з настанням весни так захопили й бурхливо зворохобили галицьку столицю, нехай не загубиться і ця, здавалося б, зовсім малоформатна й тиха, але таки по-своєму вагома подія: галерея Home of Arts Lviv виставила до огляду в коректному сучасному обрамленні 11 графічних творів Олександра Аксиніна — львівського художника світової слави.

Зайве й казати, що попри невеликі розміри (15 х 13 см; 12 х 9,5 см; 8 х 8 см тощо) — це твори музейної вартості, і така фешенебельна галерея, як Home of Arts Lviv, має достатньо вирозуміння, щоб виставляти їх поряд із малярськими творами Івана Труша й Олекси Новаківського, декларуючи цим не тільки свій рівень, а й інтелектуальну сміливість демонструвати густовне мистецтво, що покликане не розважати й милувати око, а провадити започаткований графіком-філософом, який драматично переживав як власні епіфанії, так і гармонію та дисгармонію реальності, діалог про непрості співвідношення духу і матерії, творення та руйнування, буття і свідомості, часу та вічності...

Стопи Будди. Аркуш 1 з циклу “Будда”. Офорт 11 х 11 см. 1984

До речі, не дивуймося, що у світових рейтингах доробок Аксиніна котирується високо, а на аукціонах ціни на його аркуші навіть тиражної графіки можуть перевищувати ціни на полотна згаданих Труша й Новаківського, — така кон’юнктура ринкової ситуації. Тож Аксинін не просто найдорожчий художник зі Львова, а й найзнаніший з-поміж них у світі. Його творчість — явище специфічне та унікальне. І тому актуальна буденна (а не ювілейна чи яка інша оказійна, або ж крута концептуальна) експозиція в Home of Arts Lviv, де можна не тільки оглянути, а легко придбати цінні артефакти, до певної міри сприймається як наша метаноя. Бо прикро було б і подумати, що у Львові, творчість Аксиніна досі мало знана й не акцептована через певні бар’єри стереотипних упереджень: москаль, космополіт, не з нашої культури тощо...

Колеса. Офорт 8 х 8 см. 1977

Хоча таки з нашої. І локальної, й універсальної. Локальної, бо саме архітектура цього міста поряд із універсальною лектурою в часи безпросвітної радянщини, на які припало становлення Аксиніна, пробудила й викшталтувала артистове відчуття краси, а потім: де б узялися подані на експозиції твори? Та ж, як засвідчує їхній докладний провенанс — з приватних володінь львів’ян! Отже вони таки були останні сорок років у місцевому обігу й нехай обмеженому, але живому спогляданні наших краян, творячи певний вплив на контекст культурного дискурсу місцевого інтелектуального середовища.

Аліса в Юрʼїчевій "Країні чудес". Офорт 15 х 13 см. 1976

Ба, навіть творячи це середовище. Адже коли усвідомити, яким людям дарував автор-нонконформіст аркуші з відбитками чи присвячував екслібриси (були ще й грайливі секслібриси, і акслібриси), то можна окреслити коло знакових для нашої культури осіб: Микола Шимчук, Богдан Пікулицький, Іван Остафійчук, Володимир Макаренко, Микола Кумановський, Надія Пономаренко (і присвят цій однокурсниці незлічити!), Олена Бурдаш, Олесь Звір, Галина Жигульська, Ярослав Нірод, Ніна Бічуя, Збігнєв Хшановський, Анжей Нікодемович, Галина Доможирова, Володимир Онусайтіс, Оксана Жирко, Дмитро Шелест, Володимир Буглак, Гера Левицька, Юрій Бірюльов, Роман Фіґоль, Володимир Вітрук, Корній Товстюк, Олексій Іутин, Михайло Французов, дует В’ячеслава Полянського і Юрія Боня, Роман Филипчук, Роксолана Зорівчак, Оксана Пеленська, Олександр Корольов, Наталя Сліпченко, Іван Могитич і багато-багато інших...

Ex Libris Аксініна О.Д. Офорт 12 х 9,5 см. 1976

Власне ті екслібриси виступали не так книжковими знаками у буквальному розумінні, як радше вільноплинними розмислами на тему чи уявними характеристичними портретами бібліофілів з ближнього кола художника, проєкцією їхніх читацьких горизонтів, і митець у такий своєрідний спосіб не тільки знайомив сучасників поміж собою та з їхнім кодом до впливової лектури, а й промінив певні месиджі, єднав довкола послідовно трансльованої їм у цих графічних посланнях проблематики своїх логічних дошукувань візуальних еквівалентів таких глобальних категорій, які не підвладні інколи навіть означенню засобами мови.

Березень. Офорт Ø 10 см. 1978

Як зазначає артменеджерка Home of Arts Lviv Софія Когут, позірно украй декоративна творчість Аксиніна насправді такою не була. Але символічною — так. Легко впізнавана, хоча ні на що попередньо не схожа, ця геометрична, заснована на первнях космічних ритмів, тайнописна графіка впливала магнетичною семіотикою. Інтригувала й зачаровувала передовсім притаманними художній системі митця сновидними образами, збагнути значення яких вдавалося не всім, не одразу й не до решти. Тим паче розшифрувати масовому споживачеві культури соцреалізму застійних 70-80 років минулого століття.

Новий рік. PF-1979. Офорт 12 х 9 см. 1978

Тому, щоб сучасний відвідувач виставки не заплутався у складній ієрархії зв’язків програмних умовностей, символів, знаків, густо й дрібно вписаних поміж ними слів (це вкупі власне й становить нерозривну єдність чуттєвої образності демонстрованої метаграфіки), кожне зображення галеристи супроводили достатніми описами, спираючись у тлумаченні образів на таких авторитетних дослідників Аксинінової творчості, як Григорій Островський, Любов Ілюхина, Ігор Введенський, Марія Щур та Юрій Гіттик.

Ex Libris Зої та Анатолія Найдів. Офорт 13 х 9 см. 1979

Утім, наскільки це герменевтичне трактування може бути невичерпним, має шанс переконатися будь-хто із відвідувачів, хто завдасть собі труду підійти до аркушів графіки із лупою, щоб роздивитися їхню щільну штрихову насиченість і ретельну майстерність виконання у побільшенні з максимально близької відстані. Фокусуючись на мікроструктурі побаченого, глядач, наштовхнувшись на розсип літер, із яких подужає скласти “трикутник Фреге” на екслібрисі Юрія Степанова, може самотужки за допомогою цього ключа-натяку виснувати нові зв’язки і сенси, відтак його перепрочитання твору в умовному форматі “враження струмом вольтової дуги” відкриє те приховане можливе, яке проявиться допіру в момент осягнення задуму трансформацією таємниці авторової загадки.

Хіба не в цьому й полягає принада відвідування тимчасових експозицій, як виглядання у дзеркалі твору нового зміненого себе самого?

Віз сіна. Аркуш 1 з серії “Босхіана”. Офорт Ø 12,5 см. 1977

Довідка:

Легендарна постать українського художнього андеграунду Олександр Аксинін народився 2 жовтня 1949 року у Львові. У 1967–1972 роках навчався в Українському поліграфічному інституті ім. І. Федорова на відділі графіки. Трагічно загинув ув авіатрощі над Золочевим 3 травня 1985 року.

Після себе залишив 340 офортів, понад 130 акварелей та 70 робіт, виконаних тушем та у змішаній техніці, кілька малярських творів і монотипій, 27 томів щоденника, де крім величезної кількості замальовок було понад 200 ескізів для офортів.

Працював у царині станкової та книжкової графіки, екслібриса. У 1981 виконав книжковий знак для бібліотеки бенедиктинського монастиря у м. Любліні (Польща). На конкурсі екслібрисів, присвяченому 1500-річчю Святого Бенедикта, цей знак визнано найкращим, а 3 примірники екслібриса були подаровані Папі Римському Іоаннові Павлові ІІ. На Міжнародній бієнале “Малі форми графіки” (Польща, Лодзь) двічі (1979, 1985) нагороджений Почесною медаллю.

Персональні виставки в Таллінні (1979, 1985), Лодзі (1981, 1985), Варшаві (1984, 2012), Пскові (1985), Львові (1987, 2001, 2009, 2014), Мальборку (1988), Москві (1992, 2009), Хмельницькому (1992), Ростові-на-Дону (2006, 2008, 2010, 2017), Ґданьську (2012), Франкфурті-на-Майні (2013). У 2017 році відбулася найбільша виставка творів О. Аксиніна у Національному художньому музеї України. До неї АД “Дукат” видав двотомний каталог, до якого увійшли майже всі твори художника, а також уривки його листувань та щоденників.