Щоразу, коли чуєш такі новини, як в середу вранці, вибудовуєш свій ланцюг версій. Після того, як мине шок. Звичайно ж, перше й останнє, що приходить у голову: Кремль. Здавалося б, найбанальніше, що можна придумати. І виконавці, й організатори звідти саме на це розраховують: ну, звичайно, хто винен — Путін! Тобто це не може бути правда. Спосіб маскування такий, бо найважче заперечити очевидне. Хоча, звичайно, звичайно ж, не особисто ВВ — для цього ж є спеціальні люди!
Нам важко собі уявляти весь механізм цього жаху, що вчора подіявся. Світла пам'ять тобі, Павле Шеремет, як людині, яка намагалася захищати промінь світла в нашій темній реальності. Найщиріші співчуття рідним та близьким. Найщиріші, бо знаю, що означає отримати вранці дзвінок відповідного змісту.
Все ж таки як усе могло відбуватися. Вчора хтось просто прийшов на роботу. Вона в нього виявилася в машині позаду тієї, в якій їхав Павло Шеремет на перший ефір. Ця робота була «непыльная», а саме: потрібно натиснути одну кнопку на пульті. Що й було зроблено. Потім людина з машини позаду, побачивши вибух, повернула кермо в якийсь бік, поїхала спочатку прямо, потім наліво, потім ще раз направо, потім зупинилася, витягла ключі. Більше цієї машини він не побачить. Потім він зайде в під'їзд, відчинить двері якоїсь зйомної квартири, в якій нікого, крім нього, з полегшенням зітхне, хляпне на крісло на кухні, хвильку посидить, поставить чайник, вип'є кави, увімкне комп'ютер або «ящик», побачить новини, ще раз зітхне, задоволений, що все так добре склалося. Що буде потім? Він отримає квиток від людини, яку більше ніколи в житті не зустріне, і полетить чи поїде потягом.
У фільмах про бандитів виробництва сусідньої країни виконавець відбуває зазвичай не в Тамбов і не в Ростов, а кудись подалі в протилежному напрямку. В нашому ж фільмі жахів, що його нам у реальності влаштовує все та ж сусідня країна, герой відбуде, цілком імовірно, у Псков. Так було? Ну, поправте мене, нарешті, падлюки, вийдіть хоч раз на світло Боже і розкажіть, як усе відбувається. Не вийдете.
Справа в тому, що російська гебня живе посеред нас, тихо, мирно й спокійно, чемненько сидить хто в виконкомі, хто на кафедрі у вузі, хто на митниці, хто в тій же прокуратурі, хто в рідному СБУ. Чемненько сидить, володіючи потрібними навичками й нашим діалектом, у курсі особливостей нашої кухні й нашої доброти. Сидить і «не висовується». Сидить, очікуючи свого моменту, свого зоряного завдання. Воно може виявитися й такого типу, як учора в машині, що їхала позаду Шеремета. І ці хлопчики ніякої зовнішності, в новеньких джинсиках і з новенькими рюкзачками за плечима, які то там, то сям вигулькують у натовпі у Львові, ну просто дістали. Ви ж хоч не смішіться, хоч їх одягайте більш камуфляжно чи що, таварісчі началнікі! А то ходять тут усякі.
Я особисто дуже болісно сприймаю наїзди на свободу слова, а також на її працівників, так уже склалося. Ланцюжок останніх місяців, що його вибудує кожен, кому не ліньки: Шустер, Кисельов, тепер Шеремет, іще перед тим — епатажний Бузина, Царство небесне. І живі, і мертві в одному рядку, бо йдеться про наїзди на сферу свободи слова. Це священна корова для Заходу, тому гебня й шуршить, як оскаженіла, мовляв, дивіться, що в тому Києві діється, бандити вбивають журналістів прямо на вулиці, а ви не дозволяєте нам нарешті навести там залізний порядок! Можливо, їм, «концептуалістам», потрібен акцент на іноземних журналістах в Україні. Отже, якщо Кремль прокоментує вбивство Павла Шеремета як убивсто іноземного журналіста в Україні, значить, усе сходиться. Потім залишиться відслідкувати підвищення в чині когось із відомства Бастрикіна. Бо вбивство ритуальне й показове, нахабне й розраховане на застрашування.
Звичайно ж, Олена Притула, якій особливе співчуття. Горе цієї жінки цинічно використовує та сила, робить її неначебто фатальною з проекцією на Гію. Це вони, падли, сто відсотків вони! Врешті, я переконана, що і Гію замовили саме з Кремля: Кучму й Україну потрібно будо дискредитувати в очах Заходу й тим самим відвернути входження України до Європейського Союзу.
Що найкраще можна зробити для пам'яті ще одного світлого чоловіка, що віддав життя на війні за нас із вами? Бо замовники не будуть знайдені, звичайно. Ну, можливо, якийсь підставний придурок сяде на пару літ (їхні ж сидять і в Генеральній, ні? Чи Юра все виправив?).
Ті, що залишаються в рядах медійників, не повинні боятися. Доки правда з вами, ви сильні. Хоча, звичайно ж, за неї можна поплатитися життям. Придивляйтеся ретельно до тих, хто поряд, хто «не висовується». Такі обставини.
22.07.2016