Тривоги білого чоловіка

Чого боїться білий чоловік? Безперечно, втратити свій соціальний статус. Він бажає повернути минуле — радше вигадане і в кожному разі ідеалізоване, — в якому все було на своїх місцях, тобто білий чоловік вгорі, а жінки, діти і всі решта народів унизу.

 

 

Піднесення авторитарних і «мужніх» кандидатів — від Австрії (націоналіст Норберт Гофер майже здобув пост президента республіки) до США (Дональд Трамп) і Франції (Марін Ле Пен, голова партії «Національний фронт», хоч і жінка, але не менш войовнича) — зумовлене не економікою, тому що треба бути марксистом, аби вхопитися за такий примітивний висновок. Я б вивчав радше психологічні (психологія натовпу) і навіть психоаналітичні причини, серед того, що Зиґмунд Фройд називав «нарцисизмом малої відмінності». Основна група тих, хто підтримує цей розквітлий популізм, так само як і рухи за незалежність в Іспанії та Об'єднаному Королівстві, складається з дорослих чоловіків середнього віку, які не змирилися не лише з ослабленням Заходу, а й зі зменшенням своєї ваги на Заході. Вже протягом цілого покоління принцип авторитету батька, керівника, священика чи політика постійно потроху зменшується через принцип порозуміння, фемінізм, зухвалість, яку дозволяють соціальні мережі, релятивізм і особливо етнічну, релігійну й культурну неоднорідність, зумовлену міґраціями.   

 

Білий чоловік — принаймні ті з-поміж білих чоловіків, хто має душу зуха і колонізатора, — не може звикнутися з отим великим схрещуванням кольорів і цінностей і бажає, вимагає повернути минуле — радше вигадане і в кожному разі ідеалізоване, — в якому все було на своїх місцях, тобто білий чоловік вгорі, а жінки, діти і всі решта народів унизу. На превеликий їхній жаль, ця давня західна піраміда почала давати тріщини у 1960-і у зв'язку з деколонізацією, Травнем’68 у Берклі й Парижі, «звільненням» жінок, Другим Ватиканським собором, а пізніше — ґлобалізацією обмінів і масовою імміґрацією. Цей дезорієнтований білий чоловік шукає провідника, чи радше фюрера, або принаймні Путіна, який знову розставить все на свої місця, як раніше. Для цього білого чоловіка Золота доба обов'язково перебуває в минулому, і це робить очевидним переможне гасло Дональда Трампа «Make America great again!» («Зробіть Америку знову великою!»), який, крім цього, не пропонує більше нічого. На думку Трампа майбутнє — це вчорашній день, коли жінки ґарували на кухні, чорношкірі були в підлеглому становищі, а китайці — бідними. Цим білим чоловікам подобаються Путін і Трамп, тому що в їхній міміці вони вгадують відновлення твердості духу, піднесення племені — слов'янського, білого американського, шотландського, каталонського — супроти будь-якої форми інакодумства і заклик (як же без цього) «Геть мусульман!»

 

Цього відновлення минулого — саме так, як його бажає бачити дезорієнтований білий чоловік, і саме так, як про це заявляють виразники його інтересів, — не відбудеться, тому що це минуле вже минуло і насправді ніколи не існувало. Насправді в минулому білий чоловік гнув спину у полі чи на фабриці, його вбивали на війнах, він пиячив і вмирав молодим; його дружина інколи наставляла йому роги, не кожне лікування було чогось варте, араби вбивали наших солдатів. В минулому — скажімо, 50 років тому — наш середній рівень життя в Європі та США становив заледве половину від нинішнього. Тож у білого чоловіка залишаються лише дві можливості: або розчаруватися в політиках, які є фанфаронами і шарлатанами, або змиритися з нашою епохою. А вона базується — подобається це нам чи ні — на неоднорідності, принципі, який, утім, має певні переваги.

 

Неоднорідність культур, норм і ліній поведінки? Вона нас збагачує, тому що показує нам додаткові світи. Нас справді колонізували імміґранти? Хоч ми постійно чуємо цю сентенцію, відколи римляни завоювали Ґаллію та Іберію, але згадаймо, що наші культури перетворилися на західну цивілізацію, тому що ми вийшли з локального трибалізму і перейшли до універсалістського мислення; залучення чогось нового в це мислення є нагодою, якою треба скористатися. А щодо того, що недавно прибулі імміґранти нас колонізують, то, наскільки я знаю, більшість з них збирає сміття, а не керує нашими підприємствами. Ґлобалізація також нас збагачує, тому що завдяки їй наша купівельна спроможність весь час зростає через постійне зниження цін на необхідні нам пристрої, як-от комп'ютери, мобільні телефони чи широкоекранні телевізори. Чи заволоділи жінки владою на шкоду білому чоловікові? Це правда, що жінки вже не терплять, коли їх б'ють, але в Європі і США вони й далі отримують менші зарплати, ніж чоловіки, а політична влада і далі належить білим чоловікам. Якщо залишити осторонь Гілларі Клінтон, то складається враження, що жінки не надто прагнуть здійснювати владу.

 

То чого ж боїться білий чоловік? Безперечно, втратити свій соціальний статус. Скажімо ясно: цьому дезорієнтованому білому чоловікові не треба влаштовувати обструкцію, з ним також не треба боротися. Його потрібно уважно вислухати, це перша фаза кожної доброї терапії.    

 


Guy Sorman
Las angustias del varón blanco
ABC, 30/05/2016
Зреферувала Галина Грабовська

14.07.2016