Позов проти Христофора Колумба

Ґі Сорман

Заворушення, спричинені в Міннеаполісі вбивством Джорджа Флойда, яке 25 травня скоїв білий поліцейський, переросли в загальні дебати щодо расизму, його проявів і витоків у всіх Сполучених Штатах і – рикошетом – в Європі. В Сполучених Штатах раж зносити пам'ятники генералам-південцям поширився на пам'ятники колонізаторам та іспанським проповідникам – наприклад, братові Хуніперо Серра, місіонерові XVIII ст., який присвятив себе євангелізації індіанців у місцині, яка нині є півднем Каліфорнії; кілька його фресок і пам'ятників були знесені і спотворені. Велика історична чистка добралася тепер до Христофора Колумба, пам'ятники якому прибрали з громадського простору в Лос-Анджелесі та Сакраменто, столиці штату Каліфорнія. У Нью-Йорку поліція охороняє Колумбус-Серкл, пам'ятник Колумбові, котрому вже не перший рік загрожують антирасистські й антиколоніальні активісти, які звинувачують Колумба у тому, що він був піонером геноциду американських індіанців. Якщо цей пам'ятник і далі стоїть на Мангеттені, то завдяки великій італійській громаді. Остання завжди пред’являла права на Христофора Колумба і навіть стверджувала, що відкрили Америку італійці, незважаючи на той факт, що насправді він представляв іспанську корону. Та сама італійська громада також присвоїла собі відкриття Мангеттену, бо першим європейським мореплавцем, який висадився там 1524 року, був такий собі Веррацано. Останній, який насправді представляв французького короля Франциска І, посів острів Мангеттен від імені французької держави і назвав його Новим Анґулемом. Ці конкістадори, мореплавці, воїни і місіонери піднімають тепер партії проти партій – республіканців проти демократів у Сполучених Штатах, консерваторів проти ультралівих в Європі, – але також племена проти племен, індіанців і чорношкірих проти білих у Сполучених Штатах, ірландців проти італійців у Нью-Йорку.

Нелегко судити у цьому диспуті символів. З одного боку – консервативні історики і хроністи вказують, що абсурдно переписувати історію і що звинувачувати Христофора Колумба чи брата Хуніперо Серра у геноциді є анахронізмом. У ті дні таких понять не існувало, і їхня мотивація була іншою: вони наполегливо шукали короткий морський шлях до Китаю та Індії. Попри три свої подорожі, Христофор Колумб і далі був переконаний, що він прибув в Азію і що Куба розташована в Японії, а інший щиро євангелізував індіанців. Але ми також повинні зрозуміти гнів і символічну природу постановки питання тими, хто намагається їх дискредитувати. На його превеликий жаль, Христофор Колумб поклав початок зникненню багатьох індіанських народів, передусім на Карибах, тому що обернув їх у рабство (і був за це відсторонений католицькою Церквою), заразив їх на той час цілком невідомими в Америці хворобами і, з огляду на брак індіанської робочої сили, мимохіть поклав початок депортації чорношкірих з Африки в американські колонії (за пособництва чорношкірих ватажків племен і арабських трафікантів).

Нині як у Сполучених Штатах, так і в Європі антирасистський активіст – якщо він не є абсолютним невігласом – добре знає, що Христофор Колумб не є винним, позаяк ми не можемо судити його згідно з нашими законами і нинішніми звичаями. Але повалити його пам'ятник – ефективно, якщо не законно, оскільки цей жест, хоча і символічний, привертає увагу публіки до расизму, який насправді є незаперечним. Неспростовним є те, що індіанці та афроамериканці зазнають справжньої дискримінації. Очевидно, що зносити пам'ятники не є самим по собі рішенням, але такий жест вимагає національної дискусії; саме це і відбувається зараз у Сполучених Штатах, а також Франції та Великій Британії, де відродилися спогади про колонізацію Африки і торгівлю рабами.

Чи можливо серед усієї цієї колотнечі зайняти проміжну позицію і давати помірковані поради? Це завжди важко у майже революційній атмосфері, але у кожному разі спробуймо. У Сполучених Штатах, як і в Європі, є два типи меморіальних монументів: одні мають реальну історичну цінність, як-от пам'ятники Христофорові Колумбу і братові Хуніперо Серра, інші було споруджено як політичні маніфести. У південних штатах США більшість пам'ятників генералам-південцям було споруджено після громадянської війни – аби заперечити її наслідки; фактично вони є расистськими прокламаціями на підтримку рабства, які заслуговують на зникнення. Мені здається, що Христофор Колумб вже нікому не дошкуляє, як і брат Хуніперо Серра. Щиро кажучи, вони є просто історичними стелами. Але генерал-південець Лі чи президент-південець Джефферсон Девіс можуть зникнути, бо однією своєю присутністю завдають справжніх страждань сучасним нащадкам рабів. Існує інше проміжне рішення, випробуване у деяких американських містах і у Франції в Нанті, який був портом, що розбагатів на торгівлі рабами: зберігати пам'ятники і супроводжувати їх стелами, які нагадуватимуть про історичний контекст. Ці освітні пропозиції могли би заспокоїти пристрасті. Це рішення, яке варто спробувати.