Гелікоптер – машина дорога і складна в управлінні. Лівою рукою ви керуєте підйомом і спуском, правою – рухом вперед і вбік, а ногами управляєте антикрутними педалями, які скеровують носа. Збоку це нагадує неймовірний танець. Потрібна тривала практика, щоб дати собі раду з гелікоптером. Своєю чергою, керувати дронами набагато простіше. Для цього потрібна лише одна рука, щоб керувати джойстиком, й мінімум практики. Тож не випадково, що одразу після активного впровадження дронів у наше життя винахідливі люди почали замислюватися над тим, щоб посадити туди пасажирів.
Серед пасажирських дронів, які зараз проходять випробування, – Volocopter VC200 (зображений вище). Зі своїми 18 роторами він виглядає дещо незграбно, але його виробник – компанія e-volo у Карлсруе (Німеччина) – стверджує, що літає він стабільніше, ніж гелікоптер. І справді: підняти в повітря апарат і керувати ним можна лише однією рукою. А приземлитися узагалі дуже просто: потрібно лишень спрямувати джойстик "донизу" і утримувати його доти, поки пристрій сам успішно не приземлиться.
Характерна риса VC200 – у тому, що він начинений електронікою: сенсорами, гіроскопами, акселерометрами та магнетометрами, які під'єднані до комп’ютерної системи на борту. Як наслідок, апарат літає в основному автономно. Пілот – або радше оператор – лише надає базові команди, а всі вторинні маневри – балансування під час зависання, автоматичне утримання своєї позиції та компенсація сили вітру – апарат здійснює самостійно.
Тепер потрібно переконати чиновників, які здійснюють регулювання в авіаційній галузі, що високий ступінь автоматизації пристрою дозволяє керувати ним людям навіть з незначним рівнем підготовки. Для цього, можливо, знадобиться кілька років. Окремі візіонери йдуть навіть далі й говорять про літаюче таксі, яке можна було б викликати за допомогою додатку, схожого на Uber. Усе це підіймає багато запитань навколо страхівки, інфраструктури та публічної відповідальності, тож чекати такі сервіси доведеться, мабуть, ще багато років. Але перші кроки в цьому напрямку уже зроблено.
Безпілотні дрони вже стали звичним явищем нашого життя. Минулого тижня Федеральне агентство авіації США (FAA) створило фінальний варіант своїх правил для безпілотних літальних апаратів вагою менше 25 кг. Вони повинні постійно перебувати в полі зору оператора та не підійматися вище 400 футів (122 метри). Винятки зробили лише для спеціальних польотів, таких як доставка вантажів. Що стосується дронів, які важать понад 25 кг, то на них розповсюджуються ті ж правила, що й на звичайні легкі літальні апарати.
Особливо привабливою у дронах є легкість керування. На відміну від більшості гелікоптерів, вони використовують кілька роторів. Найпопулярніший дизайн - квадрокоптер, за яким у безпілотника є чотири ротори, розташовані під куто 90 градусів одне до одного. Кожен ротор приводить в дію окремий електромотор. Обертаючись за і проти годинникової стрілки, вони збалансовують крутний ефект, який виникає в гелікоптерів, в яких підйомну силу створює тільки один ротор (без хвостового гвинта, який обертається проти крутного моменту основного ротора, гелікоптер безнадійно крутився б навколо своєї осі). Крім того, щоб маневрувати, гелікоптеру потрібно змінювати кут атаки своїх лопастей. Дрон же маневрує, окремо змінюючи швидкість обертання своїх роторів. Усі ці чинники роблять дрони простішими, дешевшими і потенційно надійнішими.
Компанія, що виробляє пілотовані дрони Ehang з Гуанчжоу (Китай), поставила собі за мету створити літальний апарат, в якому пасажир повинен всього-на-всього ввести місце свого призначення на контрольній панелі. А усю подорож дрон виконає самостійно. Прототип такого апарата Ehang 184 здатен рухатися зі швидкістю 100 км/год протягом 23 хвилин, поки його батареї не розрядяться. Попри переваги, пасажирські дрони ще залишаються далеко позаду гелікоптерів за параметрами польоту та вантажопідйомністю. Утім, навіть великі аерокосмічні компанії, такі як Aerobus, вірять, що електричні та гібридні двигуни в майбутньому знайдуть застосування в пасажирському авіаційному транспорті.
18 роторів, які підіймають Volocopter, рухають концепт ще далі. Більша кількість роторів робить ефективнішим підйом, а також надає додаткові шанси уникнути аварії у випадку несправності котрогось з двигунів. Також– у випадку найбільшої загрози – на борту є парашут, який акуратно спустить на землю увесь дрон з його пасажирами.Цьогоріч VC200 отримав дозвіл на польоти від німецької влади. Він має загальну вагу 450 кг і тривалість польоту 30 хв. Після проходження серії льотних випробувань VC200 повинен отримати остаточний сертифікат у 2017 р. в категорії ультралегких літальних апаратів. Компанія, що виробляє його, пішла цим шляхом, оскільки це швидший спосіб вивести його на ринок, коли ще тривають дискусії про створення нового класу літальних апаратів на основі пасажирських дронів. У фірмі-виробнику VC200 мріють про те, що в майбутньому у мегаполісах буде створена система повітряних перевезень, яка поступово прийде на зміну нинішнім автомобілям.
З цікавим концептом пілотованих дронів виступила британська компанія Malloy Aeronautics, яка розробляє дрон, на якому ви зможете сидіти як на мотоциклі – Hoverbike. Завдання компанії – створити таку версію літального апарата, який легко транспортувати в автомобілях і який можна садити в складних умовах, наприклад на схилі гори. Сьогодні тривають льотні випробування цього пристрою з масогабаритним манекеном замість людини (на фото). Ринок пасажирських дронів обіцяє стати гігантським. Окрім військових та комерційних застосувань, їх використовуватимуть передусім для дозвілля. Директор компанії e-volo Ґрент Степлтон вже знає, що йому потрібно від дрона: він хоче, аби апарат підняв його на вершину гори, звідки він би спустився на сноуборді, а запрограмований дрон вже б чекав, щоб підняти його знову.
Those incredible flying machines
The Economist, 25.06.2016
Зреферував Євген Ланюк
04.07.2016