Радість від дострокового звільнення Луценка у розважливих прихильників опозиції затьмарює усвідомлення і розуміння підступної сутті української влади. Повірити в раптове перевтілення Віктора Януковича з автократа з амбіціями узурпатора в демократа з добрим серцем може лише наївний. Попри привітальні овації, належить передбачати ймовірні наслідки такого «великодушного» кроку влади.
Вже сам факт звільнення Луценка у вихідний день в неділю, та ще й за кілька годин перед початком широко анонсованого опозиційного мітинґу в центрі столиці, породжує надто багато запитань. Адже якщо Луценка відпускали задля того, щоб «задобрити» європейські структури, які постійно нагадують про політв’язнів в Україні як одну з причин гальмування євроінтеґраційних прагнень України, то Європа один день могла й зачекати. Два з лишком років чекала ж.
На перший погляд, звільненням Луценка в день акції протесту влада лише спрацювала на підмогу опозиції, якій було важко зібрати людей на акцію. Після безрезультатного стояння під Верховною Радою у вівторок з вимогою призначити вибори в Києві, після відсутності кличу вийти на терміновий протест у четвер, коли «реґіонали» з «більшовиками» почали розколювати парламент і незаконно ухвалювати законопроекти, активісти не зрозуміли — яка доцільність протестувати у вихідний день і яка мета цього зібрання?
Але після появи новини про звільнення Луценка та інформації, що він, ймовірно, заїде на мітинґ, народ вмить почав гуртуватися на акцію з надією побачити на власні очі жертву «окупаційного режиму».
Визначально, що люди поспішали на мітинґ вже зовсім з іншим настроєм, аніж мали би йти на протест. На акції людей мали мобілізовувати до «повстання» на підставі страшних історій про остаточну узурпацію влади методом «путчу» і непризначення виборів у столиці. Та на радощах народ забув і про «путч», і про вибори в Києві, натомість узявся за святкування «перемоги демократії» у зв'язку з виходом Луценка.
Які ще можуть бути мотиви чинної влади у звільненні Юрія Луценка, «Z» розпитав у політичних оглядачів та опозиційних політиків.
Луценко як альтернативний центр тяжіння
Юрій МИХАЛЬЧИШИН, ВО «Свобода»:
Мабуть, тут йдеться про серйозну політтехнологічну комбінацію, яка розроблена на стратегічну перспективу, а не є результатом якогось одномоментного гуманістичного імпульсу в свідомості президента та його оточення.
Передусім йдеться про необхідність виконання взятих на себе зобов’язань під час візитів до європейських країн, зокрема, я так припускаю, до Польщі, де під час спілкування з президентом Коморовським, судячи з повідомлень у мас-медіа, Янукович згадував про таку можливість
А по-друге, йдеться по далекосяжні плани розбудови альтернативних структур позапарламентської опозиції, які мають на меті розмити кристалізоване середовище трьох опозиційних партій і порушити їхню монополію на озвучення вимог до влади від імені всього українського народу. Можемо припустити, що ці процеси дефраґментації фракції «Батьківщина», які розпочалися в зв’язку з відходом чотирьох «тушок», продовжаться в позапарламентській площині, коли з’явиться альтернативний центр тяжіння навколо Луценка. Він, в порівнянні з іншими лідерами «Батьківщини», виглядає значно моральнішим, значно харизматичнішим і більш уповноваженим на те, щоб озвучити різкі радикальні вимоги революційної зміни влади, аніж політики, які перебували у владних кріслах багато років і не відзначалися до останніх місяців якоюсь антисистемністю свого політичного світогляду, а зараз вдають з себе ледь не Робесп’єрів, Маратів та революційних матросів зразка 17-го року.
Щодо особистих планів Луценка, то важко давати оцінки його особистим перспективам, бо йому потрібен певний час для адаптації після складних років у в’язниці. Я не виключаю, що все залежатиме великою мірою від позиції його дружини, яка є нардепом від «Батьківщини», і його близького оточення, до якого входять такі люди, зокрема, як Тарас Стецьків, відомий своїми організаційними здібностями і здатністю запускати нові проекти за лічені місяці.
Тут навіть не виключається і сценарій, з боку влади, зняття судимості з Луценка, бо, як бачимо, процедура помилування була реалізована у специфічний спосіб — без клопотання самого засудженого. Тобто норма чинного законодавства у нас трактується в довільний спосіб.
Сподіватися на схожі кроки влади стосовно Тимошенко зараз передчасно. Бо вона становить для Віктора Януковича небезпеку значно масштабнішу.
Луценком влада прагне щось замаскувати
Олександр БРИГИНЕЦЬ, ВО «Батьківщина» :
Прихована мета, звичайно, тут є. Інакше бути не може, щоб наша влада щось робила просто в інтересах Європи.
Перша приховане мета — це намагання влади вивести себе з-під удару. Ми очікували цілу серію європейських судових рішень щодо порушень прав людини в Україні, які би поставили владу в дуже погане становище. Тому, щоб уникнути виконання цих рішень і публічного сорому, влада випустила Луценка.
Друга причина: у влади була ціла серія обіцянок і зобов’язань перед європейцями, і вона намагається все зробити, щоб не виконувати інших обіцянок. Тобто коли хоч одна обіцянка виконана, можна дещо заспокоїти іншу сторону, мовляв, дивіться — ми йдемо назустріч.
Третя ціль: перехопити інформаційний потік. Згадайте, заява про чотирьох «тушок» з’явилася саме у день «путчу». «Тушки» стали тою маскувальною темою. Бо ми всі знали заздалегідь про тих людей, і вони ще раніше написали заяви, але саме в день «путчу» цю карту витягнули з рукава. Цим влада відволікла від інших розмов, зокрема і від теми виборів у Києві. Тобто зараз влада може перехопити темою Луценка інформаційний потік, пов’язаний з акціями «Вставай, Україно!», «путчем», або навіть якийсь майбутній серйозний інформаційний привід.
От ми знаємо, що відбудеться зустріч Януковича і Путіна. Через звільнення Луценка ми всі думаємо, що це вже на фінішну пряму виходять переговори з Євросоюзом. А насправді під димовою завісою нашої впевненості, що все буде добре і по-європейськи, можуть бути провалені переговори, які поставлять в глухий кут цю перспективу, і про що там домовиться президент з Путіним — незрозуміло.
За тиждень-два стане зрозуміло, яка була мета Януковича, ясно лише, що це було зроблено не з гарних намірів і не зі співчуття, а виключно з меркантильних інтересів.
Щодо версії, що Луценка випустили заради роз’єднання опозиції, то навіть при існуванні такого сценарію, він буде провальним. Сьогодні політична і народна вимога часу полягає в єднанні опозиції. Жодна, навіть така потужна політична фіґура як Луценко, не зможе зламати те, що відбувається. Якщо хтось з політиків намагатиметься це зробити, навряд чи це зіграє йому на рейтинґ. Згадайте результати на виборах будь-яких опозиціонерів, які намагалися йти в розріз з діями опозиціями, — Ющенка, Королевської і Ляшка. Громада чітко розрізняє такі речі.
Сам Луценко, пройшовши школу режиму і підтримки консолідованої опозиції, навряд чи піде на це. Опозиція на мітинґах його підтримувала до останнього. Він має сприйняти цей урок консолідації і шукатиме своє місце в цьому консолідованому строю. Можливо, він буде одним з лідерів об’єднаної опозиції, а саме, як один з позапарламентських лідерів, бо насправді в Україні існує проблема з браком опозиційних лідерів поза межами ВРУ.
Луценка звільнив Клюєв
Віталій БАЛА, аґентство моделювання ситуацій:
Як на мене, зовнішній фактор став вирішальним. Бо напередодні всі інстанції, які мали би переглядати справу, всі відмовили — і апеляція, і касація. І після цього буквально зразу було прийнято рішення про помилування. Тобто асоціація з Євросоюзом для чинної влади є важливою, інакше вони би не йшли на цей крок.
Стало зрозуміло, що Луценка можуть звільнити, після того як секретаря РНБО Андрія Клюєва було призначено від влади відповідальним за євроінтеґрацію. Тоді говорили, що саме він опікується справою Луценка, і про те, що в нього з Луценком нормальні людські стосунки. Думаю, якраз після того, як відбулося призначення Клюєва, стало зрозумілим, що питання Луценка буде вирішуватися, інакше у Клюєва були б зв’язані руки для координації всіх зусиль для виходу на підписання цієї асоціації. Бо будучи на посаді першого віце-прем’єра, він багато зіграв для того, щоб відбувалося це зближення, зокрема в зоні вільної торгівлі. Тому якраз зовнішній фактор став вирішальним.
А чому це було зроблено у вихідний день, 7 квітня, то пов’язую виключно зі святом Благовіщення. Це був символізм — принести благу вість.
Щодо ймовірних подальших кроків демократизації з боку влади, то питання стоїть лише в Тимошенко. Зараз Луценко і Філіпчук є бонусом щодо претензії Євросоюзу в групі питань вибіркового правосуддя.
Як для першого кроку влади перед Європою, то звільнення Луценка наразі вистачить. Бо ми багато говорили, а нічого не робили. Це є перша дія. Поки що я не бачу об’єктивних підстав, щоб Тимошенко була звільнена, бо там є ще справа Щербаня. Тут можуть бути хіба що ліберальні кроки щодо окремих економічних справ, але це не означатиме її звільнення.
Теоретична можливість висунення Луценка в президенти існує
Ростислав ІЩЕНКО, Центр системного аналізу та прогнозування:
Луценко половину терміну все-одно вже відсидів, і за нашими законами вже мав право на дострокове звільнення. Він пройшов всю систему українських судів і мав право подавати позов в Європейський суд з прав людини. А цей суд, як правило, приймає рішення, неприємні для української влади, тому був дуже великий шанс, що Луценко отримав би позитивні для себе висновки, і це було би не дуже добре для української влади.
Тим більше, враховуючи, що Луценко і його сім’я знизили політичну активність, думаю, у влади був великий інтерес закрити питання Луценка і його не згадувати. Бо якщо хотіли його покарати, то покарали сповна, далі користі з його ув’язнення не було ніякої, а шкода залишалася.
Тим паче, Луценко прийняв помилування. Тим самим, він хоч і не прямо, але визнав вину. Бо люди, які не визнають вини, помилування не приймають.
В політиці він буде присутній, бо нічого іншого він просто не вміє робити. Але наскільки буде активний і результативний, наразі сказати важко. Наразі він не має права нікуди балотуватися через непогашену судимість. Але ситуація у нас змінюється дуже швидко, і невідомо, наскільки владі буде цікавий Луценко вже за півроку. Якщо буде вирішено, що технологічно буде вигідно зняти з Луценка судимість і запустити його в активне політичне плавання, то йому навіть можуть посприяти у висуненні в президенти. Тобто теоретична можливість така існує, але практичну в українських реаліях спрогнозувати важко.
А чи готовий сам Луценко спрацювати на розкол опозиції, то тут не так від Луценка все залежить. Сама опозиція далеко не єдина, попри те, що намагається демонструвати цю єдність. Там постійно стурбовані внутрішньою боротьбою, тому навіть якщо Луценко просто когось підтримає з лідерів опозиції, інші скажуть, що він в інтересах влади розколює опозицію. Тобто для нього зберегти якусь зважену позицію і залишатися активним політиком, буде важко.
08.04.2013