Фантастика — чудовий жанр мистецтва, бо чимало описаного у фантастичних книгах чи зображеного у фільмах раніше чи пізніше збувається. Інша річ політичні прогнози, які збуваються набагато рідше, але часто нагадують фантастику. Хоча й тут трапляється таке, у що ніколи б не повірив. От якби хто ще півроку, навіть не рік тому, сказав, що сміття зі Львова возитимуть до Києва, то був би зневажений наскрізь. Але сьогодні вивіз сміття до столиці — буденна реальність.
Після катастрофи на Збиранці владі не лише Львова, а й реґіону дуже важко переконати мешканців будь-якої місцини в області в потребі будівництва сміттєпереробного заводу, рівно ж як і в доцільності місця для того, щоб складати сміття зі Львова та кількох районів області. Садовий каже про блокаду і «підряд» на дестабілізацію ситуації у Львові, його опоненти вимагають від бурмистра звіту та плану подальших дій.
Садовий у «блокаді»?
Львів уже кілька днів вивозить половину власного сміття на Київ. Химерне з економічного погляду рішення стало наслідком того, що спроби вивозити ТПВ на полігони Львівщини чи сусідніх областей послідовно зазнавали фіаско — місцеві мешканці публічно виступали проти того, щоб львівські відходи не лежали деінде. І якщо мешканців Луцька чи Житомира в цій ситуації зрозуміти можна, то мешканців міст Львівщини — набагато важче. Адже вони реґулярно користають з благ, які продукуються в обласному центрі, — від опери й музеїв починаючи та футболом на «Арені-Львів» закінчуючи. Вагома частина мешканців сусідніх районів щодня їздить до Львова на роботу і щовечора повертається домів, навіть не замислюючись, що також залишає після себе сміття, яке мусять утилізувати міські служби. І якщо споживання львівських принад сприймається як належне, то мінімальне розуміння ситуації, в якій опинився Львів, уже не входить до «джентльменського набору» сусідів.
З одного боку, зрозуміти людей не важко: на хвилі збудження вони не хочуть мати повторення ситуації з Грибовичами у себе під боком. Кожному вистачає його власного сміття. З іншого — можна згадати про позицію міського голови Львова, який вживає слово «блокада» і недвозначно дає зрозуміти, що за спонтанним на перший погляд процесом стоїть якийсь підступний спіндоктор.
«Ми зараз возимо сміття до Києва. Львів й надалі залишається у сміттєвій блокаді. Нам блокують вивіз сміття на полігони в межах області, нам заблокували вивіз сміття в Луцьк, Житомир. Дякую панові Кличку, громаді Києва, яка простягнула руку допомоги. Тиск триває, але мети, яку поставили, — завалити Львів сміттям — не було досягнуто», — заявив Садовий.
Бурмистер каже, що оператори ринку працюють в надзвичайних умовах, і, не надто приховуючи, натякає на те, що це справа рук «держави».
Станція перезавантаження сміття у Львові, звідки відходи прямують до Києва
«Ніхто в страшному сні не міг собі подумати, що в українській державі мільйонне місто може опинитись у такій блокаді зі сторони держави», — обурюється міський голова.
Садовий запевняє, що, не зважаючи на відстань до столиці, тариф на вивезення сміття львів'янам не підійматимуть. Проте за сотні кілометрів до Києва все одно опосередковано платитимуть містяни — з коштів бюджету розвитку.
З огляду на це виконком ЛМР ухвалив рішення, згідно з яким перевізникам компенсують видатки на вивіз сміття — йдеться про 10 автівок, кожна з яких возитиме по 22 тони сміття. За підрахунками депутата Львівської міської ради від фракції УКРОП Любомира Босаневича, до серпня цього року вивіз сміття до Києва вийде бюджету Львова майже у 25 мільйонів гривень: «У Київ будуть везти 220 тонн. Це рішення ухвалено вчора на засіданні виконкому до серпня і, за моїми підрахунками, втрати для бюджету складуть приблизно 25 млн грн. Це кошти з бюджету розвитку. І якщо міський голова говорить, що не хоче робити додаткове навантаження на мешканців, то він лукавить, бо це ж кошти платників податків. За ці кошти можна зробити дитячі майданчики чи відремонтувати дорогу».
Без Грибович ніяк
Усі сторони цього сміттєвого трилера в міру можливостей розтягують лінію фронту і вичікують, коли супротивник знову помилиться. Не варто сліпо вірити у слова Садового про сміттєву блокаду (часами львівські посланці просто не годні нормально домовитися на місцях), але якась частка правди у цих твердженнях таки є. Надто вже організовано виступають проти львівського сміття селяни та містяни, аж закрадається підозра на чергову конспірацію. Після демонстрації сили під стінами Ратуші політичні супротивники Садового покусують його так, щоби він кривавив, але передчасно не вмер. Бо головне завдання — змусити Садового стати покладистішим у парламенті і ще якихось там великих політичних «розкладах».
Але інший бік медалі — знімати чинного бурмистра не будуть принаймні поки що. Про це свідчить минулотижнева заява Генпрокурора Юрія Луценка: він сказав, що приїхав до Львова не для того, щоб шукати кримінальну справу на міського голову Львова, бо він проти того, щоб відсторонювати бурмистра від виконання тих функцій, для яких його наймала львівська громада. Але тут-таки Луценко повідомив, що трагедію на звалищі розслідуватиме спільна слідча група з працівників центральних апаратів МВС, СБУ та ГПУ. Для більшої об'єктивності, так би мовити, слідчі вивчать роботу ЛКП «Збиранка» і допоможуть Садовому керувати комунальними підприємствами.
Що людською мовою означає: «Ми вас, Андрію Івановичу, візьмемо на гачок і так на ньому й триматимемо, доки треба».
Приклад «антисміттєвої» зверхності киян. Автор допису — прес-секретар Юрія Луценка
Для упокорення бурмистра треба не так вже й багато. Формальним приводом може бути бодай те, що «Збиранка» кілька років не мала дозволу на роботу з відходами. Чи те, що кільканадцять років тому звалище було закрите постановою санітарного лікаря. Хоча не меншими підставами може стати й те, що комунальники з цілком незрозумілих причин не допускали екологічну інспекцію для проведення перевірки й перед пожежею, й одразу ж після зсуву.
І, судячи з ситуації у селі Добряни, де ОДА пропонувала земельну ділянку під полігон ТПВ, коли люди влаштовували живий ланцюг на знак протесту, то саме чинне звалище є найпершим претендентом, щоб там будувати підприємство з переробки відходів.
У середу міський голова Львова заявив, що наступного тижня вже будуть перші напрацювання проектантів в оновленому проекті рекультивації Грибовицького звалища.
Поки що там тривають пошуки пропалого еколога О.Бутина, а крім того, територію пожежі нарешті засипають ґрунтом, як це передбачено технологією.
Така перерва у роботі звалища може трохи змінити ставлення мешканців довколишніх сіл у справі будівництва заводу з переробки ТПВ. Усі ці роки таємницею полішинеля було, що частина мешканців довколишніх сіл незле заробляла на сортуванні сміття на звалищі і не хотіла ніяких змін, інвесторів та заводів. Хто і як дозволяв цим людям працювати на території полігону — питання до правоохоронних органів. Працівників силових структур, які вилучали документацію ЛКП «Збиранка», мало би зацікавити відео від 4 червня цього року, яке сьогодні оприлюднив депутат Жовківської районної ради Ігор Муравський. На відео чітко видно десятки повних мішків з різною вторсировиною — від паперу до металів, — а місцевий металошукач розповідає про те, скільки людей там працювало і як.
Тепер «бізнес» зупинився і може зупинитися цілком та назавжди, якщо місцеві мешканці не зрозуміють, що для них сміттєвий клондайк уже закінчився, а завод стане чи не єдиним порятунком від забуття для сіл і звалища.
Протест під оселею Садового у Львові: невідомі носили мішки зі сміттям бурмистрові під браму
Питання тут радше в комунікації з простими мешканцями сусідніх сіл, які цілком обґрунтовано не надто вірять Садовому чи Синютці, та в інтересах місцевих бонз, які намагаються, як завше, вторгувати для себе ще один ласий шматочок. Також питання в підходах до реалізації проекту — частина депутатів Львівської міської ради вважають, що для будівництва заводу не буде проблемою знайти інвестора, тимчасом як Садовий уповає на кредит від ЄІБ.
Існує ще одна проблема — оператори ринку сміття. Очевидно, що вони не захочуть піти зі справи, яка ставатиме щораз привабливішою, отож, найпевніше, доведеться шукати якийсь проміжний варіант кооперації між перевізниками відходів та власником заводу. Тут мало би знайтися місце для місцевої влади — можна створити спільне підприємство, в якому були б чітко виписані правила гри для всіх сторін, разом із санкціями та «червоною карткою». Інакше жоден інвестор не згодиться будувати завод, побоюючись шантажу від постачальників.
Хочете менше смітити? Ми розкажемо, як
Це оголює ще одну проблему — в Україні немає розробленої стратегії поводження з твердими побутовими відходами, тож державу завалює сміттям. У країні працює лише один сміттєспалювальний завод, а сортування сміття залишається рідкістю. Очевидно, що правила гри належить негайно змінити, бо, як запевняють екологи, ситуація, подібна до грибовицької, може повторитися в будь-якій області та в будь-який момент.
Та поки парламентарі думають, як би ухвалити правильні закони, кожен громадянин нашої держави може особисто долучитися до вирішення проблеми. Для цього варто дотримуватися низки простих правил.
Науковці закликають використовувати концепцію «три R» — від англійських слів reduce, reuse, recycle: зменшуй, повторно використовуй, переробляй. Очевидно, що передовсім людство мусить обмежити апетити і споживати менше, щоби знизити рівень забруднення природи і видатків на утилізацію сміття.
Кожен споживач має можливість сортувати окремо органічні відходи, пластик, скло, метал та папір.
Папір. Крім старих газет, журналів, картонних пачок чи шкільних щоденників, до паперу треба викидати пачки з-під соків чи молока TetraPak.
Скло. Скляні пляшки та слоїки варто складати до спеціального контейнера. Якщо ж його немає, то ліпше залишити скло біля контейнерів, щоби його не розбили під час транспортування. Та якщо не лінуватися, то можна скляну тару здати самому і купити собі та дітям морозива.
Пластик. Пластик — це зло цивілізації. Звичайні одноразові мішечки, в яких ми приносимо додому все, що тільки можна, розкладаються в землі сотні років, і спалювати їх не варто, бо ж під час горіння виділяється багато дуже шкідливих речовин. У багатьох країнах одноразовий пластик заборонили використовувати в крамницях. Також варто забути про таке благо, як одноразові пластикові кубки й горнята. Бажано мати багаторазові торби для закупів і намагатися уникати торговельних закладів із надміром пластикового пакування.
Метал. Якщо у вас є непотрібні вироби з металу, то їх не варто викидати, а ліпше здати в пункти приймання металобрухту.
Батарейки та лампи. Також не варто викидати у звичайний смітник розмаїті елементи живлення, як-от батарейки, ртутні лампи тощо. У великих містах є спеціальні пункти приймання таких відходів, бо ці елементи дуже неґативно впливають на довкілля.
Для тих, хто хоче відповідально ставитися до утилізації відходів, склали карту, на якій позначено пункти приймання розмаїтих відходів у Львові.
Памперси. Родина з маленькою дитиною, яка використовує одноразові підгузки, є величезним виробником сміття — за підрахунками фахівців, поки дитина виросте, вона використовує майже тисячу кілограмів підгузків, які важко розкладаються. А протягом року в Україні народжується до 400 тисяч малюків. Множимо і жахаємося. Ліпше згадувати дідівські методи або принаймні шукати багаторазові підгузки.
СКІЛЬКИ СМІТТЯ В УКРАЇНІ
Щорічно українці «виробляють» десятки мільйонів тонн твердих побутових відходів. У державі вже накопичилося понад 35 млрд. тонн відходів, які займають площу понад 165 тисяч га.
Переробляють в Україні лише 5% відходів, хоча цей показник міг би бути набагато вищим, адже на 35–50% відходи складаються з харчового сміття, а до 15% — це папір і картон, до 13% — полімери, до 10% — скло, 4–6% — текстильні матеріали, 5% — будівельне сміття і ще відсоток деревних відходів. Показники утворення відходів середньо становлять 250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330–380 кг/рік відповідно — і мають тенденцію до зростання.
23.06.2016