Візит Владіміра Путіна до Німеччини виглядав вельми дивно. Якщо шеф Кремля намагався поліпшити своє реноме на Заході, то досяг цілком протилежного результату, і то досить передбачувано. Російський президент дав про себе зайвий інформаційний привід у далеко не найвигідніший для себе момент жорсткого тиску на громадянське суспільство, та ще й на його осердя — НКО.
Найпевніше, Путін не мав іншого виходу. Росія була центральним гостем на Ганноверському ярмарку, як це запланували задовго перед тим. Понад 170 російських підприємств показували в Ганновері свою продукцію. Не приїхати президентові на таку авторитетну презентацію своєї країни означало б продемонструвати свою слабкість. А Путін не з тих, хто може собі дозволити «дати слабинку». Крім того, він, очевидно, був певен, що його харизма дозволить йому засяяти в європейських очах навіть попри несприятливі вихідні умови.
Німецькі політологи досі сушать собі голови ось над якими питаннями. Невже так конче треба було російській владі влаштовувати тотальні перевірки некомерційних організацій напередодні такого важливого іміджевого візиту президента до Німеччини? Чому напередодні візиту Путін не дав ані найменшого меседжу, який би засвідчував рух Росії в напрямку демократії та правової держави? Якщо вже почалися рейди на НКО, то невже не можна було стриматися принаймні від перевірок у представництвах німецьких фондів, до того ж близьких до партії Анґели Меркель?
У цьому контексті говорити можна тільки про ще одне підтвердження тези, що розумом Росію не зрозуміти. Зайве казати, що недільний візит Путіна до Ганновера супроводжувався численними протестними пікетами, а відгукнувся вкрай неґативними коментарями в пресі.
Серед протестувальників найбільше запам’ятаються (передовсім Путіну) наші FEMEN’ки. Дівчата у звичній топлес-атаці протестували, зокрема, й проти закону про покарання ЗМІ за використання матюків, що його підписав російський президент. Саме тому на тілах чарівних активісток були написані різні непристойності на адресу російського гостя.
«А щодо акції, то вона мені сподобалася. В принципі, ми знали, що така акція готується. Подякуйте українським дівчатам, вони вам допомагають розкрутити ярмарок», — прорік з глузливою посмішкою Владімір Путін, коментуючи інцидент у розмові з журналістами.
Канцлер Анґела Меркель на тлі антипутінських протестів намагалася не дратувати гостя. Хоч і вона не могла не обійти на зустрічі питання про перевірки в німецьких фондах.
Загалом беручи, досить-таки беззуба критика європейських лідерів на адресу Кремля (а часом і сором’язливе мовчання) вже стала звичною. І російська влада не гребує нахабно з того користатися. З цього огляду цікавим є відкритий лист Павла Ходорковського, сина опального олігарха Міхаіла Хоорковського, якого він надіслав німецьким ЗМІ у день путінського візиту:
«Навряд чи якесь інше зовнішньополітичне питання так контроверсійно дискутується в Німеччині протягом багатьох років, як питання про те, чи можна критикувати Росію, а якщо можна, то як. Щойно німецький Бундестаґ у листопаді минулого року схвалив резолюцію, в якій критично, але конструктивно описав розвиток подій у путінській Росії, як одразу ж залунали протести з лав представників реальної політики.
Прихильники прагматичної зовнішньої політики, яка мала б керуватися економічними інтересами, застерігали, що кивання німецьким вказівним пальчиком на Росію є цілком недоречним. Нещодавно таку саму фатальну позицію продемонстрував кандидат у канцлери від опозиційної СДПН Пеер Штайнбрюк, стверджуючи в своєму останньому інтерв’ю, що демократія західного кшталту не може бути застосована до Росії. Екс-канцлер і кумпель Путіна Ґергард Шредер мав би пишатися своїм партійним другом».
Ходорковський-джуніор застерігає німецьких можновладців від такої безвідповідальної політики. Керівництво Росії, спостерігаючи стриману реакцію на свої брутальні дії, втратить будь-який страх відповідальності. А тоді марно сподіватися від російської влади якихось порухів у напрямку демократизації:
«Постанова уряду Німеччини дозволити безвізовий в’їзд для російських державних службовці є дуже показовою в цьому контексті. Тому що уряд Росії "подякував" за цю угоду маніпуляціями і залякуванням НКО. ЄУ і німецький уряд мали б поміркувати про те, щоб пов’язати спрощення візового режиму із законом, який би відмовляв у в’їзді представникам репресивного путінського режиму, причетним до порушень прав людини та корупційних дій.
Добрим прикладом є скасування у Сполучених Штатах минулого року поправки Джексона-Веніка, яка діяла ще від радянських часів, обмежуючи торгівлю з Росією. Скасування цієї норми було пов'язане із запровадженням "закону Магнітського", що передбачає санкції проти російських чиновників, причетних до порушення прав людини. Такий захід справді має ефект стримування і є дієвим внеском у зміцнення громадянського суспільства та верховенства права в Росії. Водночас він сприяє міжнародній співпраці».
Перебування ВВП в Німеччині було чим завгодно, але аж ніяк не іміджевим проривом Кремля. Мало яке видання не дало свого неґативного коментаря, назвавши Путіна «російським диктатором» чи принаймні натякнувши на його диктаторські замашки. Навіть авторитетний тижневик Die Zeit зазначив, що поведінка російської влади — це плювок в обличчя тих, хто намагаються застосовувати до Кремля політику умиротворення. А деякі правозахисні організації вигадали для Путіна нове прізвисько: «кришталево чистий диктатор».
08.04.2013