Від скитських старих — до стрілецьких:
Що крок, то могила, то дві.
А скільки пропало, потахло
В лісах, у збіжах, у траві.
А скільки вовки і вороння,
А скільки мутні глиби вод...
А все те за правду, за волю,
За славу, за честь, за народ.
Від віку, порослого мохом —
До віку закритого нам:
Доземний поклін у могилах
Дідам, і батькам, і синам.
Снігами, дощами рясними
Скресає вода із криниць.
Могили — велике минуле,
З могил для майбутнього міць.
[Краківські вісті]
08.06.1941