Живі могили

 

 

Від скитських старих — до стрілецьких:

Що крок, то могила, то дві.

А скільки пропало, потахло

В лісах, у збіжах, у траві.

 

А скільки вовки і вороння,

А скільки мутні глиби вод...

А все те за правду, за волю,

За славу, за честь, за народ.

 

Від віку, порослого мохом —

До віку закритого нам:

Доземний поклін у могилах

Дідам, і батькам, і синам.

 

Снігами, дощами рясними

Скресає вода із криниць.

Могили — велике минуле,

З могил для майбутнього міць.

 

 

[Краківські вісті]

 

 

08.06.1941