А. Єрмаков

 

Видатні працівники науки і культури Львівської області

 

В одній з кімнат Львівського державного архіву давніх актів сидить за столом молода ще на вигляд, але сива як лунь людина. Вона по черзі перечитує папери, які купами лежать перед нею. Це — Іван Петрович Крип'якевич, директор Львівського філіалу Інституту історії України. Тут він буває майже щодня і просиджує по кілька годин. Як історика, його цікавить кожна дрібниця, кожний факт. Він знаходить тут нові і нові документи, які допомагають йому створювати нові наукові праці про історію України, великого українського народу, про кращих його синів. Майже все осяє життя провів Крип'якевич у дослідженні давнини цього краю.

 

Іван Петрович Крип'якевич — видатний історик України і особливо західних її областей. Він створив понад 50 цінних наукових праць, які здебільшого присвячені історії козацтва і визвольній війні українського народу проти шляхетської Польщі в середині XVII сторіччя. Вища атестаційна комісія Комітету в справах вищої школи при Раднаркомі СРСР недавно присвоїла йому вчений ступінь доктора історичних наук і звання професора кафедри "Історії України".

 

Це велика честь! І.П.Крип'якевич цілком заслужив її. Багато вклав він енергії і сил, щоб дослідити життя, діяльність і невтомну боротьбу гетьмана війська запоріжського Богдана Хмельницького.

 

Як синові вчителя гімназії Крип'якевичу вдається вступити в 1904 році у Львівський університет. Вже на першому курсі він глибоко зацікавлюється історією України. В 1905 році студент Крип'якевич в "Записках наукового товариства ім. Шевченка" надрукував першу свою працю "Про торгівлю у Львові". В цей же період він працює над історією Львова і в 1907 році видає другу наукову роботу "Львівська Русь в XVI сторіччі". Тут молодий історик показує культуру і побут львівського міщанства, економіку.

 

Ті часи були дуже бурхливими. Серед студентів і викладачів ішла боротьба за створення українського університету Брав в ній участь, будучи студентом і Крип'якевич. Студенти влаштовували збори і демонстрації, за що близько 100 чоловік були заарештовані. Після цього українці влаштували так звану студентську академічну громаду. До студентів часто приходив письменник Іван Франко, допомагав їм в науковій роботі, робив доповіді з історії літератури. Активну участь в роботі громади разом з Н. Возняком, Гарасимчуком, Радзикевичем, які тоді теж були студентами університету, брав і Крип'якевич.

 

Після закінчення університету Іван Петрович тримає щільний зв'язок з науковим товариством, на його кошти їздить в наукові відрядження. В цей же період він глибоко почав займатись історією козаччини на Україні, видає у записках товариства нову свою працю "Джерела до історії України-Русі". Його зв'язки в той період з Іваном Франком, К. Студинським, Гнатюком, Ф. Колессою, Щуратом, більшість яких працювала в науковому товаристві, дали йому, як історику, велику користь для майбутньої наукової роботи.

 

Відсутність коштів у науковому товаристві примусила Крип'якевича піти в 1912 році на вчительську роботу. Понад 25 років працював вів учителем в гімназіях у Львові, Рогатині, Жовкві. І протягом усього часу він не припиняв наукової роботи з історії. Саме в цей час протягом 10 років він досліджує і видає велику працю про історію козацтва на Україні, про Богдана Хмельницького, вміщуючи крім того, окремі нариси і статті в "Записках наукового товариства ім. Шевченка".

 

В цій праці Крип'якевич детально досліджує органи управління на Україні за часів Хмельницького. В науковій праці "Українське життя в давніх часах" він показує історію культури українського народу, народний побут, його розвиток, життя селян, жителів міста, показує розвиток хліборобства, промислу, торгівлі і ін.

 

За часів польської влади Крип'якевича, як історика України, почали переслідувати, забороняли його книжки. Тільки у "Спису сконфіскованих і заборонених українських книжок та друків у Польщі", який "Просвіта" видала в 1937 році, як "порадник" значиться кілька його книжок.

 

Поруч з педагогічною і науковою роботою Іван Петрович бере активну участь і в громадському житті. Він був активним діячем підпільного українського університету, який існував у Львові в 1921—23 роках. Це був хоч і кочуючий, але разом з тим немалий учбово-науковий заклад, що мав історичний, філологічний, природничий, юридичний і медичний факультети. Разом з Щуратом, Панчишиним, Давидюком, які були ректорами цього університету, і іншими вчителями Крип'якевич активно працював серед української молоді, що прагнула до знань, до науки, але була позбавлена цього права. Бо до університету в той період приймали лише тих українців, які відслужили в польській армії, а в армію ж приймали лише синків багатіїв, українських націоналістів, які, зраджуючи інтереси свого народу, були вірними слугами польської шляхти.

 

В останні роки І. П. Крип'якевич знову бере активну участь в науковій роботі товариства ім. Шевченка. Він директор історичної секції і редактор "Записок наукового товариства". Робота була безплатна. Але Крип'якевич працював не за гроші, він, як і інші працював для науки, для суспільства. В цей же період Іван Петрович цікавиться історією визначних місць колишньої Західної України. Він знову повертається до теми про Богдана Хмельницького, про визвольну боротьбу українського народу проти польської шляхти. Він пише про Зборів, де Хмельницький одержав блискучу перелогу над польською шляхтою, працює над працею про Гуцульщину, про її культуру, про побут гуцульського народу.

 

Тільки за радянської влади І.П.Крип'якевич одержав повну можливість по-справжньому віддатися любимій справі, поставити свої наукові праці на користь громадськості. Працюючи керівником кафедри історії України держуніверситету і директором філіалу інституту історії України Академії наук УРСР, він чимало часу віддає громадській діяльності. Тов. Крип'якевич був депутатом Українських Народних Зборів, головою двох обласних виборчих комісій, тепер депутат обласної Ради депутатів трудящих.

 

Радянська влада створила вченому всі умови для плодотворної роботи. І тов. Крип'якевич з честю віддячує за це. В минулому році він закінчив велику працю про зв'язки Західної України з Наддніпрянщиною. В ній яскраво показано і обгрунтовано єдність народу, не зважаючи на те, що їх роз'єднував кордон. Другою його працею були "Зв'язки Галичини з Росією". Тут історик показує культурні зв'язки Галичини з Росією в ХVІ сторіччі. В минулому році Крип'якевич закінчив наукову працю про російського першого друкаря Івана Федорова.

 

Велике завдання поставив перед собою вчений в цьому році. Він працює над великою науковою працею про класову боротьбу на західних землях України в першій половині XVII сторіччя.

 

Поруч з науковою роботою і громадською діяльністю вчений наполегливо і енергійно опановує основи марксизму-ленінізму, вивчає історію більшовицької партії.

 

[Вільна Україна]

 

 

04.06.1941