Жалїбне засїданє видїлу і наукових секцїй Наукового Товариства ім. Шевченка відбуло ся вчера, в понедїлок, 29. с. м., в 4. год. по пол. Засїданє відкрив делєґат Видїлу д-р Василь Щурат посмертною згадкою, якої присутні вислухали стоячи.
Д-р Василь Щурат говорив.
"Привела нас на отсе спільне засїданє подїя сумна, може сумнїйша від подїй найприкрійших для нас в останних часах війни. Всї ми довго були приготовані на неї й помимо того потрясла нами болючо; болючо шарпнула наші нерви, притуплені вже нинї. Се тільки доказ, що після великих ударів приймаємо удар ще більший...
Та може і се не безцїльне.
В хвилї, коли судьба — потайки від нас — пише на новій карті історії народів свій рішинець про дальше єствованє їх, опікунчий дух України смертю найкращого з її Синів неначе підчеркує суму духових зусиль, яка вже сама одна може стати за протест проти евентуальностий, не пожаданих для українського народа...
Смерть Івана Франка — се та черта, якою підчеркуєть ся не лиш довгий ряд позицій в духовім дорібку ґенїяльної одиницї, але й означуєть ся также степень енерґії, який спроможна осягнути наша нація. Раз уже ранше він виявив ся в ґенїєви закордонної України, в Шевченку, що удержав нашу націю над самим берегом пропасти, копаної для неї від першої хвилї ламаня присяг. Та вдруге виявив ся він не менше блискучо в ґенїяльному Синови австрійської України, у Франку, що силою свойого духа опанував не лиш свою близшу вітчину, але й звязану з нею національно половину російського царства, випереджуючи в успіхах побідні армії центральних держав Европи. Що до житя наново покликав Шевченко, те в нерозривну цїлість з'єдинив аж Франко.
Мимохіть тут хочеть ся вірити, що між сороклїтєм царського указу з 1876 р., яким Росія в себе вбивала Шевченкового духа, і сороклїтєм Франкової творчости, в якім та сама Росія в австрійській Українї почала вбивати духа Франкового, є звязок неабиякого значіня. Стараючись після невіджалованої страти піймити значінє того звязку, ми найкраще почнемо оцїнювати велике дїло Покійника, яке в сю хвилю всї вшановуємо поклоном".
Після сього розпочали ся наради над устроєнєм похорону, який рішив Видїл Тов-а устроїти своїм коштом в спосіб, гідний памяти Великого Покійника. Замовлено устроєнє похорону в міськім похороннім заведеню "Concordia".
Д-р В. Щурат повідомив зібраних про пороблені вже зарядженя, а опісля рішено про ряд дальших заряджень. Про головні зарядженя донесли ми вже вчера; нинї доповнюємо наші відомости новими звістками.
І так про смерть Покійного повідомлено також Українцїв в Празї.
Вибрано депутацію, зложену з радн. Барвінського і радн. Громницького, якій доручено поробити потрібні заходи в справі похорону в управителя м. Львова, старости Грабовського. А саме рішено старати ся о місце на гріб по можности в тій части Личаківського кладовища, де похоронені Маркіян Шашкевич, Володимир Барвінський, Ярослав Кулачковський; дальше о дозвіл несеня тїла визначнїйшими вулицями міста (вулицею Зиблїкевича, Академічною, Галицькою площею на вул. Пекарську); в кінцї о жалібну декорацію тих вулиць на час похоронного походу.
Упрошено радн. Барвінського поробити заходи в Краєвій Шкільній Радї, щоб українська шкільна молодїж взяла офіціяльно участь в похоронї.
Нинї в академічній ґімназії відчитано по клясах обіжник дирекції з зазивом до участи в похоронї.
Що до промов, то число їх і порядок має дефінїтивно установити окремий комітет. Поки-що можемо тільки подати, що при виносї тїла промовить проф. д-р Ол. Колесса від Наукового Товариства ім. Шевченка і президент ЗУР. д-р Кость Левицький від громадянства, а також речник академічної молодїжи. Решта промов буде виголошена на кладовищи, а саме від української преси промовляти-ме д-р M. Лозинський, від української соц.-дем. партії Микола Ганкевич, а також речники української радикальної партії, українського Сїчового Війска, російських Українцїв і т. д.
Академічну молодїж упрошено занятись береженєм порядку на похороннім обрядї.
_________
На засїданю Народного Комітету дня 29. мая с. р. голова д-р Кость Левицький перед дневним порядком виголосив довшу промову, присвячену памяти Івана Франка, яку присутні члени вислухали стоячи. Рішено взяти корпоративну участь в похоронах і завізвати українську громаду до як найчисленнїйшої в них участи. Вкінци упрошено д-ра Костя Левицького як голову всїх наших начальних полїтичних орґанїзацій до виголошеня похоронної промови від цїлого українського народу.
_________
Народний Комітет просить отсею дорогою всю львівську українську громаду до як найчисленнїйшої участи в похоронах Івана Франка. — Д-р Степан Баран.
_________
Про смерть Покійника сповіщає Українцїв м. Львова плякат з трираменним хрестом такого змісту:
"Іван Франко, доктор фільософії, доктор honoris causa харківського унїверситету, член-кореспондент Товариства Narodopisna Spolecnost cesko slovanska в Празі, член-кореспондент Товариства Verein für österreichische Volkskunde в Відни, довголїтний директор фільольоґічної секції, член многих наукових комісий і Видїлу Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові, іменований за наукові заслуги для Товариства почесним членом, член численних инших українських Товариств і культурних орґанїзацій, після звиш сороклїтного труду, положеного на ниві рідного письменства з невмірущою славою для себе і свого народа, упокоїв ся в 60-ім роцї житя наслїдком довгого і тяжкого недуга.
До участи в похоронах, які відбудуть ся з дому жалоби при ул. Понїнського ч. 4. дня 31. с. м. в год. 5 по полудни, просить всїх своїх членів і почитателїв Покійника — Видїл Наукового Товариства ім. Шевченка".
Львів, дня 29. мая 1916 року".
_________
З Наукового Товариства ім. Шевченка й инших українських інституцій повівають чорні хоругви.
_________
Книгарня Наукового Товариства ім. Шевченка в домі "Просвіти" (Ринок ч. 10) урядила прегарну жалібну виставу творів Покійника. На чорнім тлї виднїє портрет Покійника, його погрудє, портрети меншого формату, жалібні числа обох українських дневників, а в низу виданя його творів. Стільки скарбів, лишених у спадщинї свому народови!
_________
З приводу смерти Покійника наспіли нинї до нашої редакції отсї телєґрами:
З Відня: "Президія Союза визволеня України має честь з приводу смерти Івана Франка переслати на руки Наукового Товариства ім. Шевченка вислови найглибшого болю, який переймає серця всіх російських Українцїв. — Маріян Меленевський, Андрій Жук".
З Відня: "З приводу смерти Івана Франка, першого сївача соціялїстичної думки серед галицьких Українцїв, невтомного борця за ідеї свободи й рівности, партійна управа української соціяльної демократії пересилає на руки Наукового Товариства ім. Шевченка своє найсердечнїйше співчутє. — Володимир Темницький".
З Чернівцїв: "Прибиті сумною вісткою про смерть найбільшого сучасного мужа України, висказуємо ріднї Дорогого Покійника і всему українському народови найглибше співчутє. — Редакція Буковини".
Команда Збірної Станицї УСС. у Львові приказом з 29. с. м. сповістила Українське Сїчове Стрілецтво про смерть Івана Франка та візвала У. С. Стрільцїв, перебуваючих у Львові, до співучасти в похоронї. Одночасно висловила команда своє співчутє Родинї Покійного й Наук. Товариству ім. Шевченка.
Се останнє письмо звучить:
"Українське Сїчове Війско клонить прапори на знак тяжкої жалоби по стратї Вожда Каменярів на шляху до волї і свободи України, великого поета Івана Франка, і пересилає Хв. Товариству слова жалібного почуваня. — Д-р М. Волошин, командант Збірної Станицї УСС".
_________
Українське Сїчове Стрілецтво в поли, повідомлене командою Збірної Станицї У. С. С. у Львові про смерть Івана Франка, прислало на її руки отсю депешу для стрілецького офіцира Петра Франка, сина Помершого: "Глибоко тронутий вістю про смерть нашого дорогого Поета і Творця, який в наших серцях збудив величні і безсмертні ідеали та одушевив нас до боротьби за святі цїли, пересилає І. Полк Українських Сїчових Стрільцїв, у вірнім відданю та найбільшій вдячности для незабутого Мистця, найщирійше і найглибше співчутє".
_________
Приказ! Товаришів "С—Б." "Сокола ІІ", "Сокола ІІІ" і "Сокола" в Клепарові взиваєть ся, щоби в середу дня 31. с. м. взяли участь в похоронах Івина Франка збірка товаришів в одностроях в той день о годинї 4. по пол. коло дому Покійного при ул. Понїнського ч. —"Coкіл Батько".
_________
Видїл Тов-а "Жіноча Громада" у Львові взиває своїх членів до участи в похоронї Івана Франка.
_________
З польської преси у Львові перша подала звістку про смерть Івана Франка понедїлкова "Gazeta Wieczorna". Звістка коротка, річева, поміщена на 1. сторонї.
Довшу згадку принїс понедїлковий вечір ний "Kurjer Lwowski". Подав ширше про його житє і дїла, згадав про його 10-лїтне співробітництво в своїй редакції і закінчив: "Честь памяти помершого письменника, який також польське письменство збогатив своїм пером!"
Нинї, ві второк, рано принїс довшу згадку "Dziennik polski". Згадав також про статю кінного про Міцкевича як поета зради, але з пошаною для маєстату смерти Великого Покійника. І закінчив: "Письменство, особливо українське, але також взагалї славістика й етноґрафія поносять наслїдком смерти того дуже енерґічного і роботячого ученого велику втрату".
Так само теплу довшу згадку помістив нинїшний "Wiek Nowy".
В кінци в нинїшній "Gazet-ї Weczorow-ій" знаходимо отсю записку п. н. "Західна сторона Ринку в жалобі": "Особливо уфляґована західна сторона львівського Ринку. Хтось проїзжий довго думав би над значїнєм чорних хоругов, що повівають рівномірно й поважно при кождім подуві вітру. Одна народна казка говорить про місто, прибране в чорне, на знак жалоби, бо навістив його смок, якому горожани рішили ся жертвувати одного з поміж себе на страву. Тим смоком є в сїм випадку смерть. Пять великих жалібних плякатів видніє на poгах вулиць, серця пятьох заслужених горожан перестали бити майже рівночасно в родиннім містї, Еплєр, Франко, Данєльський, Мікулїнський, Зґурський. З приводу смерти трьох перших вивішено чорні хоругви. Одна повіває з ратушевої салї засїдань з приводу смерти віцепрезидента Еплера, друга з бюра бл. п. радника Данєльського, а третя з даху Народного Дому, жалібний знак на смерть поета українського народу, Івана Франка."
[Дїло, 31.05.1916]
Загальна Українська Рада з приводу смерти Івана Франка.
(Власна телєґрама).
Відень, 30. мая 1916.
З приводу смерти Івана Франка Загальна Українська Рада відбула нинї під проводом віцепрезидента Миколи Василька жалібне засїданє, на якім п. Ярослав Весоловський присвятив Покійникови посмертну промову.
Загальна Українська Рада рішила вислати кондолєнцїйні письма до синів Покійного і до Наукового Товариства ім. Шевченка, взяти участь в похоронї через делєґацію, зложену з д-ра Костя Левицького, д-ра Кирила Трильовського і Миколи Ганкевича, зложити вінок на домовинї Найбільшого Сина України, устроїти святочну академію у Відни, присвячену памяти Помершого і дати інїціятиву, до здвигненя Покійному памятника від нації.
Віденська преса про смерть Івана Франка.
ВІДЕНЬ, 30. мая. (Вл. тел.). Всї віденські дневники приносять некрольоґи Івана Франка.
Кондолєнційні письма і телєґрами.
З Відня від заступника голови Наук. Тов-а ім. Шевченка: До Видїлу Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. З приводу болючої втрати, яку потерпіла Україна через смерть безсмертного Івана Франка, зокрема українська наука і само Товариство, якого розвиток був тїсно звязаний з іменем Покійника, прошу приймити заяву мого сердечного спочутя. У Відни 29. мая 1916. С. Томашівський.
З Відня: До Світлого Видїлу Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові. З нагоди сумної втрати, яку спричинила нам смерть найбільшого між сучасними Українцями культурногo дїяча, прошу приняти від мене щиру заяву сердечного співчутя і переказати її Родинї великого Покійника. — Ст. Рудницький.
З Ґмінду. Бараки для виселенцїв: Ми спочуваємо у загальнім і великім болю України з приводу смерти великого чоловіка, поета і мученика за красшу будучність українського народу, Івана Франка. — Українські виселенцї в Гміндї.
З Дрогобича: Читальня "Просвіти" в Ясеницї сільній, де Франко побирав першу науку, пересилає слова глибокого співчутя і жалю. Щойно будучі поколїня оцїнять утрату Франка і вискажуть наш жаль. — Яць Олеськовський, д-р В. Бирчак.
Зі Стрия явив ся на похорон як делєґат тамошної Української Громади проф. А. Микитяк, — крім того наспіло до Редакції "Дїла" отсе кондолєнцийне письмо:
"Високоповажаний Пане Редакторе! Нинї у вівторок пополудни, 30. мая, дійшла до нас потрясаюча вістка про смерть Івана Франка. Не маємо слів, щоби висказати наш біль, жаль і скорботу з приводу передчасної втрати нашого Великого Письменника і Провідника, якого високі ідеї заплоднювали животворно через десятки лїт цїлі молоді українські поколїня, а якого великий Дух, мов стовп огненний Мойсея, вказував українському народови безпечну дорогу через пустинї і нетри бездольного житя.
"Не могучи з причини короткого часу і пашпортових трудностий вислати більше делєґатів на похорони, просимо іменем цїлої української Стрийської Громади і всїх тутешних українських Товариств та орґанїзацій подати до прилюдного відома сей висказ нашого найглибшого жалю і найвисшої пошани для святої всїм нам Памяти Великого Покійника. Стрий дня 30. мая 1916 р. За Українську Стрийську Громаду: Д-р Яронїм Калитовський."
Перед похороном.
З цїлого краю з'їздять ся на похорон делєґації.
Від Українського Сїчового Війска з поля прибула делєґація, зложена з сотника Носковського і четаря Навроцького. Делєґація зложила на домовину срібний вінок від Українського Сїчового Війска. Над могилою промовить сотник Носковський.
На похорон прибула делєґація з окупованих українських земель Холмшини й Волини і зложила вінок на домовину.
З провінції приїхала на похорон молодїж українських ґімназій.
Порядок промов установлено такий: При виносї тїла промовить президент З. У. Р. д-р Кость Левицький, над могилою на кладовищи від Наук. Тов—а ім. Шевченка проф. д-р Ол. Колесса, від української преси д-р М. Лозинський, від УСС. сотник Носковський, від академічної молодїжи, від жіноцтва, від радикальної партії д-р К. Трильовськой, від соц.-дем. партії Микола Ганкевич.
[Дїло, 01.06.1916]
01.06.1916